«Не вчіть дівчинку давати здачі». Чому виник і чим закінчився скандал через книжку Марини Ланге «Щоб у 16 не було запізно»

Наприкінці серпня в медіа та соцмережах зчинився скандал: опублікували уривки з книжки «Щоб у 16 не було запізно» Марини Ланге, які закуповують бюджетним коштом для бібліотек. У них можна побачити гендерні стереотипи, які, здавалося, сучасна Україна вже мала б залишити в минулому. Загалом мали закупити 459 примірників книжки, однак у відповідь на критику Міністерство культури та інформаційної політики відмовилося від цього наміру. В міністерстві вважають, що книжка базується на усталених гендерних стереотипах, а авторка узагальнює переконання про те, якими мають зростати хлопчики та дівчатка. «Є речі, які, попри вільне розповсюдження у крамницях, не мають фінансуватися за кошти платників податків», — йдеться в повідомленні міністерства. Але як сталося, що ця книжка потрапила до переліку тих, що закуповуються державним коштом? І чи справді вона така страшна?

Що за книжка і хто її авторка?

Книжка Марини Ланге «Щоб у 16 не було запізно: Психологічні поради на кожен рік життя дитини» вийшла друком у 2021 році у видавництві мотиваційних книжок IPIO. Видавництво працює на ринку десять років. Серед бестселерів видавництва — «Действуй! 10 заповедей успеха», «Дело в теле», серія «Видатні особистості для дітей» тощо.

У книгарнях книжка Марини Ланге продається в розділах «психологія» та «література для батьків». У ній ідеться про розвиток дитини від народження й до 16 років, а також є поради, «як надихнути дитину читати в цифровий час».

Марина Ланге позиціонує себе як «підлітковий психолог» та «спеціаліст із вікової психології». В анотації до книжки авторку описують як «дипломованого психолога Вищої школи практичної психології, сертифікованого арт-терапевта, ціннісно-орієнтованого консультанта і коуча».

«Титули важливі, але в жінці головне — це атмосфера, яку ви відчуваєте поряд з нею. Ті відносини, що вона створює щодня», — пише про себе Марина Ланге.

Вища школа практичної психології — це приватна компанія з російського Краснодара, яка проводить підвищення кваліфікації. З 2017 року Марина Ланге проводить тренінги для 10-11 класів в Ліцеї лінгвістики, права і бізнесу на Київщині. При цьому педагогічної освіти в неї немає.

«Ланге пише, що дівчатка мають створювати атмосферу. Однак уже самим фактом того, що вона написала книгу, проводить тренінги та заняття, вона вже суперечить ідеям, які викладені у її книжці», — зауважує культурологиня і феміністка Анна Топіліна, одна з тих, хто виступив проти закупівлі книжки Ланге державним коштом.

«Это мои ценности. Я так живу. Каждый день. В молитве, здоровых отношениях и движении к цели. Я не буду никого переубеждать, кто верит в ранний секс и в больше чем 2 пола или теорию Дарвина. Я живу по-другому. Своим опытом, Знаниями и счастьем готова делиться с теми, кому откликаются и резонируют ценности СЕМЬИ и души. Каждый человек пишет и говорит о том, чем живет сам. Что у него самого болит. А книга вообще много глубже! Ищите смыслы», — коментувала звинувачення на свою адресу Марина Ланге.

Що це за ідеї?

У книжці «Щоб у 16 не було запізно» Марина Ланге пише, що дівчата вже народжуються з «жіночими якостями». До них вона зараховує «вміння піклуватися, умиротворення, цнотливість, здатність надихати». Водночас хлопчикам, на її думку, потрібно напрацьовувати «чоловічі чесноти». До них Ланге відносить «цілеспрямованість, відповідальність і здатність захищати, щедрість і аскетизм». Крім того, на думку авторки книжки, «дівчинка — це атмосфера», її якості «проявляються від того, яка навколо неї аура», тоді як «хлопчик — це досягнення».

«Давати перелік різних чоловічих і жіночих якостей було б нормально, якби вони мали однаковий статус у суспільстві. Коли ми читаємо перелік чоловічих якостей, то бачимо: це ті якості, які приводять до успіху в суспільстві. Цілеспрямованість дає добру кар’єру, гроші, досягнення. Що ж таке створювати атмосферу, ніхто не знає. Загалом жіночі якості мають нижчий статус, а таке розподілення лише закріплює дискримінацію», — пояснює Анна Топіліна.

У книжці Марина Ланге дає цілу низку порад: «Ніколи не вчіть дівчинку давати здачі! Навіть найслабший хлопчик буде сильнішим за неї. Битися — у нього в крові, вдарить навіть слабак… У майбутньому це призведе до побутового насильства». Крім того, Ланге закликає не хвалити дівчинку за досягнення, бо вона «стане завойовувати любов і поводитиметься як хлопчик».

«Це дуже небезпечні пасажі. Сама ідея, що це жінка винна в домашньому насильстві, дуже сумнівна. Вона не може походити від професійного психолога», — коментує Анна Топіліна.

Mediasapiens звертався по коментар до Марини Ланге. Авторка не відповіла на жодне запитання про книжку та гендерні стереотипи у вихованні дітей. Замість неї відповіло видавництво «ІРІО»: «Ми твердо переконані: авторку звинувачують у тому, що зовсім не відповідає її життєвим позиціям. Марина Ланге не підтримує домашнє насильство, про що зусібіч їй закидають хейтери, не ознайомлені з повним текстом книжки, і переконана — жінка є цілком самодостатньою і може вчитися, розвиватися, вона аж ніяк не є безправною. Однак авторка вважає, що підхід до виховання хлопчиків і дівчаток має бути диференційований, що цілком відповідає державним програмам розвитку дітей». До речі, у фейсбук-дописі Марина Ланге визначала зміст своєї книжки як «духовні знання про виховання дітей».

Як відреагували на книжку?

Вперше на гендерні стереотипи у книжці Марини Ланге звернув увагу видавець Ілля Стронґовський. «Низька грамотність, печерні стереотипи, знецінення, віктімблеймінг, шеймінг, це видання ідеяльний приклад, що треба назавжди прибирати з книжок про виховання. Викиньте цей довбаний букет», — написав він. Після розголосу кілька великих онлайн-книгарень тимчасово прибрали книжку з продажів, а потім повернули. Зараз у багатьох онлайн-книгарнях її немає; на Yakaboo вона очікується з 24 вересня. Але тільки російською мовою.

20 серпня 2021 року Міністерство культури та інформаційної політики України затвердило перелік книжок, які мають придбати державним коштом для поповнення бібліотечних фондів. На книжку Ланге в цьому списку звернув увагу комунікаційник Програми розвитку ООН Микола Ябченко.

«Спочатку людина без освіти психолога і педагога стає психологом в ліцеї. Потім пише книгу. Потім на кошти платників податків це г… потрапляє в бібліотеки. А можна якось впевнитися, що жодна гривня з моїх податків не піде на цей домострой?» — запитав він.

Соцмережами пройшла хвиля обурення. Про книжку висловилася колишня заступниця міністра розвитку торгівлі та сільського господарства України Світлана Панаіотіді: «Коли я працювала в уряді, я відповідала за безбар’єрність і забезпечення рівних прав жінок і чоловіків. І це було для мене дуже важливо. Дуже. Всі про це знали. Не можу промовчати. Не можу. 459 примірників цієї книжки будуть придбані за державні кошти згідно з інформацією Український інститут книги. Мені фізично боляче це читати».

Відреагувала й письменниця та ведуча «Громадського радіо» Лариса Денисенко: «Наскільки мені відомо, авторка цієї книги не є фаховою психологинею… Коли ти не маєш освітньої бази для того, щоб писати на такі значущі для дорослих і дітей теми, але, наприклад, хочеш поділитися своєю точкою зору на формування, виховання, соціалізацію та освіту, то є прекрасний метод: звертайся по консультацію до спеціально навчених людей. Власне, так мають робити відповідальні авторки та автори».

Втім є й інші відгуки. «Сучасний світ дивує щодня. Сьогодні я зіткнувся з досить дивною для мене ситуацією: представники різних меншин почали засуджувати авторку книги за те, що вона підтримує, висвітлює і ділиться з оточенням НОРМАЛЬНИМИ стандартами виховання дітей, — пише Максим Шабунін, студент Київського національного університету. — Люди! Куди ми котимось?! Невже мама і тато — це погано? Невже хлопчик — майбутній чоловік, — це неправильно? Невже дівчинка — майбутня мама-господиня, — це ненормально? Невже син, який хоче бути схожим на свого батька, завдяки правильному життєвому прикладу, правильним життєвим цінностям, цілям і їх досягненням — це не є саме тим, чому суспільство повинне виховувати своє потомство, адже діти — це наше продовження. А наше потомство — це наша майбутня нація, що є черговою сторінкою історії нашої державності і майбутнього, що розвивається, з однієї сторони, ніби сучасним і модним, але разом з тим, таким, що деградує і не створює потомство».

Як ця книжка потрапила до списку?

2021 року на закупівлю книжок для бібліотек із державного бюджету виділили 50 мільйонів гривень. Загалом державним коштом закупили 689 видань на підставі Порядку, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 17 червня 2020 року № 1906.

Запропонувати книжки для відбору могло будь-яке видавництво, що легально діє на території України. Загалом у 2021 році Український інститут книги отримав 2660 пропозицій книжкових видань від 114 видавництв. Із них технічний відбір пройшли 2384 видання.

Відбором книжок займалися три ради: Експертна рада з оцінювання літератури для дітей та юнацтва, Експертна рада з оцінювання літературно-художньої літератури для дорослих чи Експертна рада з оцінювання іншої (нехудожньої) літератури для дорослих. Цього року до складу рад увійшли 62 спеціалісти, яких обирали на конкурсних засадах. Серед них — журналісти, науковці, громадські діячі, письменники, редактори та інші представники культури. Також відбір книг проводили співробітники 616 бібліотек, для яких закуповували книжки.

В Українському інституті книги MediaSapiens сказали, що відбором книги Марини Ланге займалася Експертна рада з оцінювання іншої (нехудожньої) літератури для дорослих. Із максимальних чотирьох балів від 27 експертів та ще двох балів, які видання може отримати від бібліотек, книжка Марини Ланге отримала прохідний бал — 3,72. Експертна рада вирішила, що книжка відповідає критеріям якості (актуальність, читабельність, сприяння розвитку державної мови та національної культури) та умовам придбання (співвідношення ціни і якості книжкового видання).

Із власних джерел Mediasapiens стало відомо, що цього року експертні ради працювали дистанційно, тому в експертів не було змоги зібратись і обговорити всі книжки. До того ж експертам потрібно було за кілька днів прочитати й оцінити понад дві тисячі видань. При цьому, на відміну від експертів Українського культурного фонду, Експертні ради оцінювання книжок не отримують оплати.

«Звісно, що не кожне видання, відібране Експертною радою, відповідає цінностям та смакам Українського інституту книги. Відсутність цензури, прозорість та відсутність ручного управління процесом, безумовно, є нашими базовими принципами», — сказали нам в Українському інституті книги.

Ми звернулися по коментарі до членів ради, які оцінювали літературу для дорослих, із запитанням, що вони думають про стереотипи, які поширює у своїй книжці Марина Ланге. Деякі члени ради не відповіли, інші відмовилися від коментарів, посилаючись на зайнятість. Ще один член ради, співробітник відділу історії філософії України Інституту філософії імені Сковороди Віталій Терлецький сказав, що книжку «Щоб у 16 не було запізно» «не пам’ятає». А завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету Олег Хома пояснив свою позицію у фейсбуку: мовляв, держава змусила видавців прибрати книжку зі списку, тож держава дискримінує одну групу громадян під тиском іншої. «Не буду зараз торкатися змісту виховання: сподіваюся, що поки це справа батьків, а не комсомолу чи партії. Привертає увагу інше: влада миттєво зреагувала на обурення одного зі сегментів соцмереж, і, оскільки порушувати затверджену процедуру було б занадто, просто, припускаю, натиснула, своїми каналами на видавця, який, "абсолютно добровільно", певна річ, відкликав своє подання на конкурс (після завершення конкурсу!)» — пише він.

Як книжка зникла зі списку?

Процедури відкликання книжки в Порядку закупівель немає. Тому видавництво «ІРІО» вирішило саме відкликати книжку «Щоб в 16 не було запізно» зі списку держзакупівлі. «Ми прийняли це рішення самостійно без тиску. Книжка й надалі буде у вільному продажу», — сказали у видавництві. Що сталося б, якби видавництво не відкликало книжку, спрогнозувати важко, адже Міністерство культури та інформаційної політики повідомило про власне рішення її не купувати. «МКІП вважає, що забезпечення гендерної рівності в усіх сферах суспільного життя є невід’ємним елементом становлення України як держави, що дотримується демократичних принципів і поважає права людини та основоположні свободи», — йдеться в повідомленні міністерства.

Позицію міністерства підтримала урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко. Вона повністю прочитала книжку й назвала її «маніпулятивним, ненауковим, бездоказовим опусом». «Текст є відверто дискримінаційним (прикладів чимало), сексистським і шкідливим — бо слідування наданим в опусі (маю право так назвати після читання) правилам виховання точно призведе до халепи, причому і батьків, і дітей і раніше, ніж в 16 років», — написала вона. Зараз міністерство та урядова уповноважена створюють робочу групу для вдосконалення порядку відбору книжок для бібліотечної закупівлі. До неї включать також представників Українського інституту книги, експертів із протидії дискримінації, представників громадських організацій та народних депутатів. Робоча група перегляне критерії добору книжкової продукції, яку подають видавці, методику оцінки, доповнивши, зокрема, вимогами відповідності антидискримінаційному законодавству, а також критерії формування експертних рад, розширивши перелік обов’язкових фахівців та умови їх роботи. Крім того, буде удосконалена сама система відбору.

«Мені здається, що ситуація в Україні поступово покращується. Суспільство змінюється, люди вже відмовляються миритися з гендерними стереотипами. Ще десять років тому мені було б важко уявити таку ситуацію, щоб міністерство відреагувало на поширення сексизму. Думаю, що ситуація буде поступово змінюватися і надалі, бо зараз виростає нове покоління, яке росте в новому середовищі», — каже Анна Топіліна.

Фото: Нова Доба, ІРІО