Експерт про зустріч французьких сенаторів з журналістами незаконно закритих каналів: Cтраусина політика влади - це дуже наївно

"Слуги народу" вдають, що немає жодної проблеми з атакою влади на свободу слова

Оригінал - на сайті "Кореспондент"

Та ось тільки чи допоможе?

Ні, реально "слуга народу" - це діагноз. Провалити на Комітеті ВР зі свободи проект із засудженням санкцій проти ЗМІ саме тоді, коли в країні з візитом Французькі сенатори, – це треба постаратися.

Насправді ситуація глибша, ніж просто веселий збіг. Це яскравий приклад того, що" слуги " звели інфантилізм в політичний принцип.

Дуже нерозумно і наївно сподіватися на таку страусину політику. "Якщо не бачу проблеми-то її не існує".

Сенатори Франції спеціально приїхали, щоб вивчити ситуацію зі свободою слова. Наталі Гуле і Жоель Герріо зустрілися з журналістами "Першого Незалежного", відвідали Віктора Медведчука, поспілкувалися з депутатами від опозиції.

Опозиція радіє. "Слуги" морозяться, як ніби нічого не сталося.

А як насправді? А насправді всі ці неприємні теми-позасудова заборона ЗМІ, домашній арешт для Медведчука, санкції проти опозиції і т.д. – все активніше звучать в Європі. І в США теж-як ми бачили на прикладі моніторингової місії ООН і особливо листа президента Freedom House. А насправді тема атаки Зеленського і компанії на ЗМІ тепер зазвучить і в ПАРЄ, тому що сенатор Наталі Гуле запропонувала створити міжнародну комісію, яка винесе вердикт про те, як душать свободу слова в Україні.

Ну і що, скаже який-небудь "слуга народу". Ми от відморозилися на комітеті, наче й немає жодної проблеми. А насправді це серйозна цеглинка в побудову іміджу Зеленського і"слуг народу".

У зв'язку з цим хочу коротко розповісти повчальну історію. Був у Парагваї такий диктатор Альфредо Стресснер. Причому довго так був-35 років правил. Був великим другом США, тому що подавав себе як головний форпост проти поширення комунізму в Латинській Америці. Причому поводився дуже борзо - і геноцид індіанців гуарані організував, і вбивав незгодних, і тримав опозиціонерів за гратами без суду і слідства, і наркотиками торгував, і що тільки не творив.

Тим часом ЗМІ рік за роком викривали справжнє обличчя Стресснера - і як його опричники вбили американського журналіста, і як при ньому вбивали незгодних, і як тримали опозиціонерів за гратами без суду і слідства, і про тотальну корупцію та інші "принади".

А потім у 80-ті ситуація змінилася, воювати проти комунізму було вже не потрібно. І крах режиму Стресснера почався з того, що вчорашні друзі США офіційно записали його в список диктаторських режимів, а президент Рейган публічно назвав диктатором. Парагвайський режим навіть пішов на якусь лібералізацію, та тільки вже було пізно.

Тому не варто кидати шапки вгору і будувати рожеві ілюзії, що зараз "зелені" перелякаються і підуть на задній. Але і для "слуг" робити вигляд, що нічого не сталося, – це дуже наївно. У Європі та США все голосніше говорять про Зеленського як про режим, який душить ЗМІ, воює з журналістами, тримає під арештом свого головного політичного опонента. А значить, буде і розплата за всі ці діяння.