«МедіаЧек»: ТСН.ua не дотрималось низки стандартів у матеріалі про «цькування» в дитсадку

«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 116

щодо матеріалу з сайту ТСН.ua під заголовком «"Не здали на ремонт, не давайте туалетний папір дитині":  дитсадок у Запоріжжі потрапив у скандал»

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 1 червня 2021 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянина на цей матеріал. На думку скаржника, в матеріалі порушені стандарти повноти, відокремлення фактів від коментарів, він є незбалансованим та упередженим.

2. Цей матеріал було оприлюднено на сайті ТСН.ua 27 травня 2021 року. Авторкою зазначена Юлія Шевченко.

3. Розглядуваний матеріал розповідає про конфлікт у дитячому садочку в Запоріжжі, коли одна з матерів відмовилася здавати гроші на ремонт приміщення. Джерелом інформації зазначена фейсбук-група сторінки ГО «Хочу вчитись!»; є гіперпосилання на неї, але не на конкретний допис. Наприкінці матеріалу вбудоване відео розмови у дворі дитячого садка, вочевидь зняте без відома співрозмовниці авторки відео. На відео зазначено тег «Катерина Зверєва»; у фейсбуку людина з таким ім’ям підписана керівницею ГО «Хочу вчитись!».

ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіоматеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо не повинні фальсифікувати зміст. Необхідно повідомляти аудиторію про подання відрепетируваних та реконструйованих новин.» (8);

«Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.» (п. 9);

«Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10);

«Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації. Використання негласних прийомів збирання новин допускається лише тоді, коли це необхідно для забезпечення достовірності або точності матеріалу. Такі прийоми можуть бути виправдані лише у разі, коли іншими способами зібрати інформацію неможливо.» (п. 13).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Одна зі сторін конфлікту, така як, наприклад, батьківський комітет, може не мати конкретного статусу, структури та публічних представників, уповноважених давати коментарі. Але це не означає, що журналістам не варто робити спроб отримати коментарі такої сторони та подавати їх у матеріалі.
2. Повнота і перевірка інформації. 

 2.1. Редакція ТСН.ua в розглядуваному матеріалі як на джерело інформації посилається на групу «Громадська організація "Хочу вчитись"», але не на конкретний допис у групі, в якому йдеться про ситуацію в дитсадку. Відповідний допис у групі можна знайти, але це вимагає певних зусиль від аудиторії порівняно з прочитанням новинного матеріалу на сайті. Краще подавати гіперпосилання на конкретний допис у соцмережі, хоча при цьому варто дослідити й те, хто є його автором.

Окрім самої групи, в aейсбуку створена сторінка ГО «Хочу вчитись!» Інформація в соцмережах далеко не завжди є достовірною, але за даними Держреєстру юросіб, фізичних осіб – підприємців та ГО, така організація дійсно існує. В будь-якому разі, журналістам варто було перевірити і вказати в матеріалі, що це справжня громадська організація, а не просто допис у соцмережі.

2.2. У матеріалі подано коментарі райвідділу освіти, але він теж іще не повністю з’ясував був  ситуацію на момент виходу матеріалу. Як випливає зі змісту коментарів, збір коштів ініціював «батьківський комітет», який принаймні формально є незалежною структурою як від адміністрації дитсадка, так і від відділу освіти. У матеріалі нічого не сказано про те, що «комітет» міг діяти за вказівкою цих освітніх закладів. Зрозуміло, що батьківський комітет у дитячому садку не є інституцією з відкритими контактними даними та іменами посадових осіб, однак журналістам варто було принаймні спробувати зв’язатися з представниками цього «комітету», адже він фактично був окремою стороною. Про таку спробу в розглядуваному матеріалі нічого не зазначено, але оскільки медіа взялося за висвітлення цієї теми, такий крок виглядав необхідним. Відповідними контактними даними можна було поцікавитися в самому дитячому садку.

Отримання коментарів від «батьківського комітету» виявилося б також і додатковим способом перевірки інформації. Без них у матеріалі є лише позиція та інформація від імовірної потерпілої сторони та громадської організації, яка цю сторону вочевидь підтримала.

2.3. Ініціатива традиційно наголошує, що вона не має ресурсів і повноважень для з’ясування (не)правдивості викладених в матеріалі фактів. Але завданням саме медіа та журналістів є з’ясувати позиції, версії всіх учасників якомога повніше, отримати підтвердження інформації. Наприклад, щодо збору «списків госптоварів» (імовірно, йдеться про надання батьками в садок господарських товарів за певним списком) журналісти подали також і позицію відділу освіти, але не адміністрації садочка чи «батьківського комітету».

2.4. Скаржник закидає редакції ТСН.ua, що та не опублікувала відповідь, отриману від відділу освіти. Ініціатива не вважає це порушенням, оскільки при отриманні коментарів може йтися не лише про надання офіційних документів, а й про листування електронною поштою, розмову телефоном, переписку в месенджері тощо. Ця комунікація не завжди є достатньо й адекватно зафіксованою для її оприлюднення в оригінальному вигляді (бо це, по-перше, може не відповідати вимогам формату медіа, по-друге, сам респондент не завжди згоден на публікацію). Тому редакція не зобов’язана документально підтверджувати отримання коментарів. Якщо медіа назвало джерело інформації, до цього джерела завжди можна звернутись по підтвердження цієї інформації.

2.5. Зважаючи на викладене вище, інформація в матеріалі не була повною, а сам матеріал не свідчить про необхідний ступінь перевірки інформації. Це порушення професійних стандартів журналістики щодо повноти та перевірки інформації.

3. Незбалансованість та неупередженість. Ініціатива не вважає, що редакція мала змогу отримати коментарі конкретних батьків, які, як стверджується, «цькували» не згодну здавати гроші людину. Та варто було принаймні спробувати зв’язатись із «батьківським комітетом», адже він щонайменше опосередковано виглядає в матеріалі як структура, що призвела до конфлікту.

Крім того, в заголовку матеріалу  є твердження, що «дитсадок… потрапив у скандал», хоча позиція адміністрації садка в матеріалі також не висвітлена. Як і немає в тексті достатніх доказів щодо причетності адміністрації до збору грошей на ремонт.

Доповнити матеріал, хоч і не обов’язково, але бажано, могли б коментарі незалежних експертів, яких також немає в матеріалі. Адже ситуації можуть бути різні: адміністрація дитсадку отримує або не отримує достатньо грошей з бюджету, але в будь-якому разі ініціює збір грошей неформально, через батьківський комітет. Або збір ініціює сам комітет, оскільки більшість батьків хоче покращити побутові умови для дітей, але частина батьків не хоче здавати гроші. Корисно було б отримати експертну думку, як такі ситуації треба вирішувати цивілізовано й наскільки це реалістично.

Тож Ініціатива «МедіаЧек» вважає розглядуваний матеріал незбалансованим, але не вбачає явної упередженості чи змішування фактів і коментарів у матеріалі, про що заявлено в скарзі. Матеріал не містить явної емоційної лексики поза цитатами. Імена тих, хто нібито цькує людину, в тексті не названі, тому не можна вважати, що матеріал спрямовано проти когось конкретно.

4. Щодо відео. Зроблений приховано відеозапис, розміщений у статті, допомагає читачам краще зрозуміти ситуацію, але відео не може слугувати доказом того, що, зокрема, події відбуваються в Запоріжжі, а також доказом значної частини інших тверджень, наведених у матеріалі.

Кінець відео є змонтованим, очевидно, для підсилення емоційного ефекту. На фейсбук-сторінці відео викладене вже змонтованим, тож ТСН.ua не відповідальне за монтаж. Ініціатива утримається від того, щоби констатувати в цьому випадку порушення пункту 8 Кодексу етики, оскільки наявність монтажу в кінці відео є очевидною, але редакція ТСН.ua для повної ясності мала б попередити аудиторію, що відео змонтоване.

При цьому в скарзі не конкретизовано (хоч і згадано) нібито незаконні методи отримання інформації (пункт 13 Кодексу етики). Ініціатива не вбачає такого порушення в матеріалі, адже відео не було зняте або змонтоване самими журналістами ТСН.ua.

5. Щодо помилок у тексті матеріалу. У скарзі йдеться про граматичні та логічні помилки в формулюваннях. Ініціатива не вважає, що до її компетенції належить надання оцінки якості самого тексту журналіста допоки відповідні помилки явно не спотворюють або не роблять неможливим розуміння змісту поданої інформації.

Ініціатива «МедіаЧек» вважає, що редакція онлайн-видання ТСН.ua у матеріалі  «"Не здали на ремонт, не давайте туалетний папір дитині": дитсадок у Запоріжжі потрапив у скандал» не приустилась упередженості або невідокремлення фактів від коментарів, але порушила професійні стандарти повноти, збалансованості та перевірки інформації (пункти 6 і 10 Кодексу етики українського журналіста).

10 вересня 2021 року