Роман Сластьон: "АПК намагаються прирівняти по податках до нафтогазової галузі"

КИЇВ. 17 вересня. УНН. Ухвалення законопроектів № 5600 і № 5636, що передбачають істотне збільшення податків для виробників аграрного сектора, не має нічого спільного з вирівнюванням податкового навантаження між секторами економіки. Агросектор вже платить більше багатьох інших напрямків підприємництва. Про це в ході тематичного круглого столу на тему “Скільки податків платить аграрний бізнес в Україні”, заявив генеральний директор асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Роман Сластьон.

Учасники конференції розвінчали конкретними цифрами нав’язуваний політиками міф про те, що сільське господарство платить менше податків, ніж всі інші реальні сектори економіки, нібито незаслужено користуючись державними пільгами.

Роман Сластьон констатував, що сільське господарство в більшості країн світу дійсно є дотаційним. Крім того, держави цивілізованих економік надають аграріям цілий ряд податкових пільг.

“Винятком не було і сільське господарство України в період 2000-х років. Однак в ході законодавчих змін „пільговість“ агросектору практично „розтанула“. Сьогодні аграрії платять податків не менше, ніж інші основні сектори економіки. При цьому, сформований стереотип пільг для агросектору породжує все нові спроби збільшити податкове навантаження саме на легальних сільгоспвиробників. Разом з тим, понад 8 млн га в Україні обробляються в тіні і ні копійки податків держава не отримує”, — констатував Сластьон.

Гендиректор УКАБ навів дані статистики співвідношення сплати податку на прибуток та єдиного податку до обсягу виручки від реалізованої продукції в 2019 році по всіх галузях української економіки — так звана ефективна ставка податку. Як виявилося, ефективна ставка податку для сільського господарства склала 1,2% від виручки. У свою чергу ставка для оптової та роздрібної торгівлі склала 0,7%, всієї переробної промисловості — 0,9%, енергетики — 1,1%. Найбільша ефективна ставка опинилася у видобувній промисловості — 6,4%, де левову частку податкових надходжень забезпечили видобуток нафти і газу.

“Якщо говорити про підвищення податків для сільського господарства, можливо депутати вважають, що агросектор повинен платити на рівні тих, хто видобуває нафту і газ, хоча, чесно кажучи, таке порівняння дуже дивує. Дивна логіка”, — зазначив Роман Сластьон.

У 2019 році аграрії заплатили до місцевих бюджетів 5,2 млрд грн єдиного податку IV групи. У свою чергу загальний держбюджет отримав додатково від сільгоспвиробників 26 млрд грн інших податків. І це не рахуючи податкових відрахувань у розмірі 9 млрд грн від плати за оренду паїв і до 2,5 млрд грн сплачених відрахувань в рамках соціальних договорів з територіальними громадами.

Сластьон додав, що у разі прийняття законопроекту № 5636, тільки платники єдиного податку будуть зобов’язані заплатити на 5,3 млрд грн більше, що є непомірним податковим навантаженням. Неминучими підсумками таких законодавчих новацій стане втрата конкурентоспроможності на зовнішніх ринках, гальмування розвитку галузі та зниження вартості сільгоспземель.

Заступник глави ОС “Всеукраїнська Аграрна Рада” Михайло Соколов звернув увагу на рівень держпідтримки в інших країнах-конкурентах на глобальному ринку агропродовольчої продукції згідно даних ОЕСР. В Європі, США, Росії, Бразилії, Австралії рівень дотацій і преференцій для сільського господарства набагато вище ніж в Україні. Таким чином в інших країнах дійсно є істотні пільги для агросектору і там не намагаються його оподатковувати на рівні, а тим більше вище ніж в інших секторах економіки. Він констатував, що якби Україна користувалася європейськими стандартами підтримки, українські сільгоспвиробники щороку повинні були б отримувати від держави фінансову допомогу в розмірі 400 млрд грн. Однак в бюджеті поточного року закладено всього 4 млрд грн.

“Якщо ми будемо йти таким шляхом, то, можливо, не завтра, а післязавтра ми прийдемо до того, що з локомотива розвитку національної економіки сільське господарство має всі шанси перетворитися на гальмо її розвитку, падаючу галузь. І це навряд чи відповідає інтересам суспільства і держави”, — резюмував Михайло Соколов.