"Кінець епохи", або Німеччина напередодні виборів: хто стане канцлером після Меркель та що говорять основні партії про Україну

КИЇВ. 24 вересня. УНН. У неділю, 26 вересня, у Німеччині відбудуться парламентські вибори. Нинішня кампанія — найбільш непередбачувана за останні роки. Основна інтрига — новий федеральний канцлер і закінчення епохи, коли при владі перебувала “фрау канцлерін” — Ангела Меркель, яка отримала усіляке політичне визнання та “символічні” нагороди, наприклад звання “Людини року” за версією журналу Time. УНН зібрав основну інформацію про те, що чекає ФРН і, теоретично, Європу і світ цієї неділі.

Мабуть, варто почати з позицій основних політичних сил Федеративної Республіки Німеччина, що стосуються питань зовнішньої політики і конкретно — відносин з Російською Федерацією та Україною, що має особливе значення для нашої держави з огляду на значущість ФРН і фігури Ангели Меркель у питанні протидії агресії РФ, увазі до окупації українських територій та євроатлантичної інтеграції країни.

Примітка: для більш широкого ознайомлення ви можете перейти на посилання програм партій.

Метою партій, згідно з програмою, буде “відновлення мирного порядку в Європі, який Росія порушила, влаштувавши протизаконну анексію Криму. Ми будемо і далі виступати за припинення конфлікту в Східній Україні і за повернення до легітимного міжнародно-правового статусу Криму. До тих пір, поки російський уряд не готовий до цього, санкції повинні залишатися в силі”.

ХДС/ХСС обіцяє “діяти щодо Росії конструктивно і рішуче”. Те, що Росія кидає виклик “нашим” цінностям, не повинно знову привести до “серйозної військової загрози для нас в Європі”. Російський уряд тепер уже відкрито загрожує союзникам по НАТО, вдається до кібератак, дезінформації та пропаганди. У зв’язку з цим ЄС і НАТО потрібно “більше політичної єдності” і “здібності до дієвого стримування і стійкості”. У той же час партії налаштовані на діалог і співпрацю з Росією з усіх питань, “де існують спільні інтереси: наприклад, глобальний захист клімату без участі Росії не буде ефективним, а економічне співробітництво служить спільним інтересам”.

Партія буде виступати проти “розколу і антидемократичних тенденцій всередині Європейського союзу”, а також протистояти “авторитарним устремлінням до гегемонії” таких держав, як Китай і Росія. “Євросоюз як найбільший в світі внутрішній ринок має істотне економічне вплив. Цей важіль впливу ми будемо використовувати для того, щоб глобальні процеси трансформації відбувалися справедливо, і для того, щоб ставити високі стандарти”.

Партія хоче підтримувати демократичний рух, що посилюється в Росії і “інвестувати в культурний, політичний і економічний обмін з ним”.

Росія “все більше перетворюється на авторитарну державу, чия зовнішня політика проводиться військовими і гібридними засобами і все гостріше загрожує демократії, стабільності і миру в ЄС і всіх сусідніх країнах”. У зв’язку з цим “Зелені” хочуть зберігати санкції проти Росії і “за необхідності посилювати їх. Ми вимагаємо, щоб російський уряд реалізував свою частину Мінських угод”.

“Північний потік-2” повинен бути зупинений. Газопровід “не сприяє захисту клімату, свідомо націлений проти енергетичної безпеки і геостратегічних інтересів Євросоюзу, загрожує стабільності в Україні”. У той же час партія виступає за “конструктивний діалог щодо клімату з Росією, але так, щоб на кожному кроці був гарантований захист прав людини”.

На думку партії, країни-сусіди Євросоюзу відчувають зростаючий тиск третіх країн як на півдні, так і на сході. ЄС повинен протиставити цьому “концептуально нову європейську зовнішню політику по відношенню до країн-сусідів ЄС”.

В інтересах Німеччини та Європи було б “спільно з Росією просунутися у вирішенні питань загальної безпеки, роззброєння і контролю над озброєннями, а також клімату, сталого розвитку, енергетики і боротьби з пандеміями”. Але відносини Європи і Росії занадто часто зазнають тяжких випробувань: це і “анексія Криму в порушення міжнародного права”, і “підтримка сепаратистів в Східній Україні”, і “кібератаки на німецький Бундестаг”, і “використання в боротьбі з політичними противниками бойової хімічної речовини „Новачок“, визнаної міжнародним співтовариством неприпустимим до застосування”. Росія постійно порушує міжнародне право. СДПН проте налаштована (“при всій належній критиці”) на діалог і співпрацю. “Мир в Європі можливий тільки разом з Росією, а не проти неї”.

Значні контакти з громадянським суспільством необхідно підтримувати. СДПН виступає за спрощення візового режиму для молодіжного обміну. Вона прагне до вироблення “нової європейської східної політики”, яка повинна складатися в “єдиному, послідовному курсі Євросоюзу по відношенню до Росії”. Необхідна передумова — готовність до конструктивного діалогу з боку самої Росії. “Це стосується і того, що шлях до мирного вирішення конфлікту в Україні і подальше закінчення санкційного режиму лежить через виконання Мінських угод”.

ВДП прагне до “однозначної позиції щодо Росії”. Принципи міжнародного права, права людини і мирний устрій Європи “не можуть бути предметом торгу і дискусій. Тому ми дуже стурбовані політикою, що проводиться Російською Федерацією. Ми, вільні демократи, вимагаємо негайного припинення насильства в Східній Україні і протиправної анексії Криму”. Виходячи з цього ВДП повністю підтримує санкції ЄС.

“У разі подальшої ескалації військового конфлікту в Україні ЄС повинен буде підсилити санкції”, щоб відновити мир. Ослаблення санкцій можливе лише після виконання Мінських угод. За розвиток Росії в бік авторитаризму пряму відповідальність несе президент Володимир Путін.

Трубопроводу “Північний потік-2” в програмі ВДП присвячений окремий великий абзац: його введення в експлуатацію повинне бути прийняте спільним рішенням ЄС. При цьому слід враховувати інтереси України. ВДП вимагає мораторію на продовження будівництва, “поки російське керівництво не забезпечить незалежне повне розслідування справи Навального, а ситуація з правами людини не покращиться”.

У одній з найбільш скандальних німецький партій позиція практично проста — політична сила вважає за необхідне “збалансоване співробітництво як з США, так і з Росією”. Розрядка відносин з Росією є “необхідною умовою стабільного миру в Європі. В інтересах Німеччини та Європи включити Росію в загальну систему колективної безпеки”.

АдН виступає за “скасування санкцій ЄС і розширення економічних зв’язків з Росією”. Газопровід “Північний потік-2” необхідний, він повинен бути добудований і введений в експлуатацію.

Партія “Лівих” не згодна з тим, що у стратегічних концепціях НАТО і ЄС окреслено ворожий образ Росії і Китаю. І в своїх заявах політична сила заходить дуже далеко — партія прагне до ліквідації блоку НАТО, оскільки це — “релікт Холодної війни”. Необхідна “політика розрядки щодо Росії замість подальшої ескалації, демонстрації військової сили і військових маневрів біля кордонів Росії”. НАТО необхідно замінити “системою колективної безпеки за участю Росії, а метою зробити (загальне) роззброєння”. Партія вимагає почати переговори про німецько-російську угоду з метою “досягти і закріпити примирення і дружбу між Росією і Німеччиною”.

Партія негативно оцінює економічні санкції, які “найболючіше б’ють по звичайним людям”. Односторонні санкції США і ЄС, введені проти Ірану, Куби, Сирії або Росії, є “порушення міжнародного права, яке все сильніше закручує спіраль ескалації”.

Що кажуть останні соціологічні опитування?

Варто відразу зазначити, що дані наводяться з останнього опитування, проведеного на момент публікації цього тексту. Згідно з дослідженням, проведеним Yougov і опублікованому 23 вересня — найменша підтримка у партії “Ліві” — 7%, майже однакові симпатії у Вільної демократичної партії і АдН — 11 і 12% відповідно, у “зелених” і далі фіксують падіння рейтингу, у колишніх лідерів опитувань вже всього лише 14%; ХДС/ХСС — другі з 21% підтримки і лідери — Соціал-демократична партія Німеччини у якої рейтинг становить 25%.

“Триель” основних кандидатів

За три дні до парламентських виборів у Німеччині представники всіх представлених у бундестазі політичних партій провели ввечері в четвер, 23 вересня, останні перед голосуванням телевізійні дебати в ефірі суспільно-правових каналів ARD і ZDF.

Кандидати від консервативного блоку ХДС/ХСС Армін Лашет і від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) Олаф Шольц, що вважаються найбільш ймовірними претендентами на пост канцлера, обидва висловилися за посилення Євросоюзу і німецьких збройних сил. Нам потрібен “сильний Європейський Союз, інакше ми не будемо грати ніякої ролі”, заявив Шольц. Обидва кандидати назвали співпрацю всередині НАТО і з США основними принципами зовнішньої політики.

У той же час представник партії “Ліві” Жанін Вісслер різко висловилася проти збільшення оборонних витрат. “Ми не хочемо далі озброюватися”, — заявила вона. “Ліві”, яких називають у числі можливих партнерів соціал-демократів по коаліції, скептично ставляться до НАТО і збройних місій бундесверу. Вісслер помітила, що замість НАТО Німеччини потрібна “інша архітектура безпеки”.

На фоні нещодавнього вбивства клієнтом касира автозаправної станції в місті Ідар-Оберштайн за вимогу надіти захисну маску, політики виступили за більш ефективну боротьбу зі злочинами на ґрунті ненависті. Не підтримала цю вимогу тільки представник правопопулістської “Альтернативи для Німеччини” Аліс Вайдель, яка виступила проти заходів влади щодо стримування пандемії коронавірусу. Вона також висловилася проти “стигматизації протестного руху” ковід-дисидентів.

Лашет, Шольц або Бербок?

Армін Лашет, як “основна ставка” ХДС/ХСС продовжує “збирати” медіа-провали за провалами. Останній стався на ток-шоу. 14 вересня німецький телеканал ProSieben показав передачу за участю кандидата в канцлери. Її вели дві одинадцятирічних дитини, Пауліні і Ромео, і антураж був відповідний — політика зустріли в прикрашеному вогниками і іграшками наметі, на фоні грала музика, подібна саундтреку середньостатистичного мультфільму.

Але замість того, що б побачити “мудрого дорослого”, який відповідає на питання дітей — вийшло зовсім навпаки. Ряд провокаційних питань про діяльність Лашета на посаді глави найбільш густонаселеної землі Німеччини Північний Рейн — Вестфалія. Кандидат виглядав невпевнено, занадто легко заводився, йому не вдалося приховати своє роздратування. Як в цілому зазначає німецька преса — Лашет здатний провалитися буквально “на рівному місці”.

У Арміна Лашета є надія на слабкість суперників, але тут все також не так просто. Так, за всіма оцінками — Анналена Бербок практично втратила шанси стати федеральним канцлером, чому сприяв ряд скандалів. Бербок обіцяла німцям іншу, чисту і відкриту, політику (а запит на неї особливо зріс на початку року, коли з’ясувалося, що депутати від партії Лашета і Меркель лобіювали закупівлю масок у афільованих з ними фірм, про що в своєму розслідуванні повідомило видання Der Spiegel), але тут в її книзі знайшли плагіат, а ще виявилося, що вона з великим запізненням повідомила Бундестаг про доходи на стороні і прикрасила свою біографію на сайті.

Переможцем дебатів, частково несподівано, став бюрократ Олаф Шольц, який багато років був бургомістром Гамбурга. Зазначимо, що німецькі ЗМІ назвали його “шольцомат” через відсутність емоцій під час публічних виступів. Здібності Шольца вирішувати нагальні проблеми знайшли підтвердження під час пандемії, коли він на посаді міністра фінансів займався порятунком німецької економіки в умовах небувалої кризи — це в очах німецької публіки частково виглядає як “продовження справи Меркель”. Ряд німецьких експертів також зазначають, що ставка Шольца на посаді бургомістра Гамбурга на вирішення реальних проблем — також грає йому на руку, перебуваючи на посаді голови міста він відмовився від утопічних і ідеалістичних проектів, зокрема — рішенням міського референдуму місто Гамбург відмовилося від боротьби за проведення літніх Олімпійських ігор 2024 року.

Найважливіша частина — після підсумків виборів

Партії, які потраплять в Бундестаг вступлять в коаліційні переговори, причому потрапити в уряд теоретичні шанси мають всі партії, за винятком правопопулістської “Альтернативи для Німеччини”, яка як і раніше у німецькій політичній системі відіграє роль недоторканної.

Одна з можливих майбутніх урядових коаліцій — соціал-демократи (СДПН), “зелені” і ліві. Меркель вже говорила, що особисто вона була б однозначно проти участі лівих. Вона критикує інші партії за те, що вони, на її думку, відкрито цього не говорять. В цілому і СДПН, і “зелені” говорили, що ряд вимог лівих для них неприйнятні. У їхньому числі — вихід з НАТО і негайне припинення участі у всіх військових операціях.

Відповідно до конституції Німеччини, Бундестаг в новому складі повинен зібратися упродовж 30 днів після голосування. Повноваження канцлера закінчуються саме з першим засіданням нового легіслатурного періоду, але лише формально. Канцлер, який покидає посаду, офіційно стає виконуючим обов’язки, але фактично зберігає всі повноваження. Це означає, що теоретично Меркель ще може виступити зі зверненням до депутатів наступного скликання. У німецькому експертному середовищі можна прочитати думку, що переговори, швидше за все, затягнуться, Різдво та навіть Новий рік з високою часткою ймовірності Німеччина зустріне за канцлерки Меркель.