Танцівниця Стефані Нолл готує перформанс, присвячений художниці Олександрі Екстер. Ми з нею поговорили

22 жовтня 2021 року в Мистецькому Арсеналі відбудеться імерсивний перформанс “Екстер. Live”, присвячений яскравій представниці авангарду, українській мультидисциплінарній художниці Олександрі Екстер. Хореографію у стилі contemporary dance для нього створює канадська танцівниця і хореографка українського походження Стефані Нолл.

Перформанс реалізується в рамках проєкту “Авангард Олександри Екстер: київський період” видавництва “Родовід” спільно з проєктом Мистецького Арсеналу “Футуромарення”, що присвячений темі українського футуризму 1910–1930-х років. Видавництво також підготувало першу в Україні монографію про Олександру Екстер, автор якої — мистецтвознавець Георгій Коваленко.

Метою видавничого дому є презентувати українське мистецтво у спосіб Олександри Екстер — "створювати нове, перетинаючи межі". Тому у креативній частині проєкту домінує візуальна і динамічна складова із залученням танців, моди та сучасної музики.

Редакторка культури BURO. Ольга Ковтун поспілкувалася зі Стефані Нолл і розпитала про перформанс “Екстер. Live”, роль танців у її житті та зв’язок з Україною.

Ти живеш у Канаді, але підтримуєш тісний контакт з Україною. Чим для тебе є Україна?

Я народилася в Києві, вдома з мамою ми завжди розмовляли українською мовою, і це місто займає велике місце у моєму житті. Саме тому проєкт видавництва "Родовід" “Екстер. Live” мене дуже захоплює, адже це можливість дослідити творчість Олександри Екстер і дізнатися більше про українську культуру, зокрема про Київ.

В України та Канади дуже сильні культурно-політичні зв’язки. До того ж у Канаді надзвичайно велика українська діаспора. Чи контактуєш ти з тамтешніми українцями?

У Ванкувері, де я живу, українська спільнота не така потужна як, наприклад, у Торонто. Моя сім’я близько дружить з українсько-канадською художницею Наталкою Гузар. Ми багато спілкуємося на різні теми. У лютому я бачила її картини в Торонто. Вона класна.

Живучи на дві країни, чи відчуваєш ти сильну відмінність у ментальності між українцями та канадцями? Можливо, є щось, що тебе найбільше дивує, коли ти приїжджаєш в Україну?

В Україні я завжди відчуваю, що люди дуже прямолінійні та відверті. Я помічаю це у розмовах, і сама хочу бути чесною. А також тут всі дуже гарні! (Сміється).

Розкажи, будь ласка, коли ти почала займатися танцями, і як прийшло розуміння, що хореографія — саме те, в чому ти хочеш реалізувати себе?

Я почала танцювати давно, коли мені було десь п’ять років, і вже тоді я розуміла, що це те, чим я хочу займатися. Для мене надзвичайно важливим було просто рухатися — коли твоє тіло саме знає, що йому робити, і я наче стаю іншою людиною. Не уявляю свого життя без танців.

Завдяки ним моє життя перетворилося на своєрідний квест. Коли мені було п'ятнадцять років, я поїхала до Нью-Йорка — сама, щоб танцювати. Усі мої близькі люди розуміли, наскільки ця взаємодія з танцями є важливою для мене. Танці дуже вплинули на те, ким я хочу бути, що я роблю і яким я бачу світ.

Це відпочатку був стиль contemporary dance?

Коли я почала займатися танцями в Канаді, це були щоденні заняття класичним балетом. Такі постійні тренування створили фундамент для того, щоб пізніше можна було пробувати щось нове. Мені було, напевне, років тринадцять, коли я почала займатися contemporary.

Чи можеш ти назвати когось із танцівників, хто мав особливий вплив на твоє формування як танцівниці?

У Канаді я працювала разом із танцівницею Крістал Пайт. Зараз вона всесвітньо відома хореографка. Я багато чому навчилася в неї. Для мене важливим було просто бачити її роботу. Під час навчання у школі я брала участь у танцювальній програмі, куди на рік могли взяти шестеро людей. Ми зробили свою хореографію, і Крістал Пайт була нашим ментором.

Тобі багато доводиться подорожувати світом із гастролями?

Зазвичай так. Були тури з компанією, які могли тривати майже місяць. Але через пандемію довелося на тривалий час зробити перерву.

Я їздила виступати в різні місця світу: в Нью-Йорк, Мексику, Ісландію... Танці зробили мою роботу доволі інтернаціональною, і це дуже цікаво. Коли приїжджаєш у якесь нове місце, ти вже знаєш там місцеві ком’юніті танцівників.

Коли тобі запропонували взяти участь у проєкті видавництва Родовід "Екстер. Live", чи багато ти знала про цю мисткиню? Здається, Олександра Екстер — одна з тих важливих українських культурних постатей, про яких за кордоном, на жаль, знають більше, ніж тут.

Мене та інших танцівників з проєкту багато про це запитують і мушу визнати, що справді про Олександру Екстер ми знаємо дуже мало. Саме тому цей проєкт видається мені таким цікавим і важливим, тому що він допомагає піднести цю постать, розповісти більше про неї і те, що вона зробила для мистецької сцени в Україні.

Чи були якісь аспекти проєкту про Олександру Екстер, які тебе найбільше вразили і відкрили щось нове?

Проєкт одразу мене привабив, тому що я дуже люблю вивчати щось нове та досліджувати. Було класно більш глибоко зануритися у вивчення життя Олександри Екстер та інших митців, наближених до неї та цієї епохи. Наприклад, Казимир Малевич. Тоді почали з’являтися ідеї, які я могла би використати в танцях. Спершу завжди треба багато дивитися і читати...

Особливо мене зацікавили стосунки Екстер з іншою відомою постаттю того часу — Броніславою Ніжинською, яка була танцівницею. Будучи добре відомими за межами України, вони створили цікавий мистецький симбіоз у Києві, де в Ніжинської була своя школа. Олександра Екстер приходила до неї в студію і спостерігала за танцівниками. Ці дві жінки були дуже близькі і працювали разом. Подібні відкриття роблять цей проєкт дуже цікавим, адже він одночасно поєднує в собі літературу, моду, танці і музику.

Що в цьому проєкті було для тебе найбільш незвичним та, можливо, складним?

Напевне, те, що в ньому я виступаю не лише як танцівниця та хореографка. Це також усі інші його складові. Мені треба мати чітку уяву, як це все буде виглядати у Мистецькому арсеналі. Це дуже велика відповідальність і водночас приємний challenge. Я таке люблю.

Скільки танцівників братимуть участь у перформансі "Екстер. Live"?

До десяти чоловік. Власне, одна з ідей якраз полягала в тому, щоб глядач міг фокусуватися на кожному учаснику.

Про кого ще з представників української культури тобі хотілося б дізнатися більше?

Мене дуже цікавить весь період українського авангарду. Це був абсолютно новий світ, де митців ніби й не сильно замислювалися про те, що вони роблять. Революція змусила їх повірити, що все може змінитися. Художники думали, що мистецтво є відображанням життя і воно також може щось змінити. Це був справжній вибух уяви.

Можливо, подібні відчуття були й в наш час у 2013 році, коли в Україну після Майдану прийшли великі зміни. Наш проєкт і про це також — про зміни, які відбулися більше ста років тому, і ті, що відбуваються зараз.

Дивіться також:

Що нам відомо про Асю Екстер: Мультидисциплінарна художниця, кураторка, продюсерка і не тільки.

З’явився AR-додаток фестивалю "Червона рута". Показуємо його ключові локації.