У Чернівцях розповіли, як 435-денна мандрівка стала книгою

У понеділок, 13 вересня, Стася Клюфас зустрілася з чернівчанами, щоби поділитися цікавим мандрівним досвідом, який надихнув на творення книги.

У новому виданні авторка пропонує читачам зануритися в їхній з чоловіком Ігорем досвід 435-денної мандрівки. Спільно піднятися до базового табору Евересту в Непалі; пропливти семикілометрову печеру Конг Лор у Лаосі; завітати до легендарного Ангкор Вату в Камбоджі; перетнути екватор і пожити під час сезону дощів; плавати з черепахами в Індонезії і дізнатись, як подорожувати під час карантину у М’янмі; політати на повітряній кулі, гуляти Лікійською стежкою та античними містами у Туреччині; долати страх, закохуватись у людей і культури, розширювати межі уявлення про свої можливості…

Детальніше про «Подих мандрів» і відвідини Чернівців – у розмові зі Стасею Клюфас та її чоловіком Ігорем. Варто зауважити, що перед своєю подорожжю, яка тривала понад рік, вони звільнилися з роботи. Анастасія на той час працювала актрисою, а Ігор був програмістом в ІТ-компанії. Зараз подружжя перебуває у промотурі дебютного видання і вже має плани на наступні поїздки.

- Анастасіє, розкажіть, будь ласка, в якому віці була ваша перша подорож, яку запам’ятали?

- Це був літній період. Я вже дізналася, що вступила до університету. І ми зі старшим братом поїхали до Кам’янця-Подільського та Хотина відвідати замки. Це була дуже дивовижна подорож, ми ночували у дорозі (у потязі), тобто не винаймали готелів, а поїхали на бум. Згадуючи деталі, можу сказати, що мала класне відчуття свободи, відкриття нових місць, якоїсь історії – все-таки Хотин, це так заворожувало мене. Власне, перша мандрівка і дала цей стан, який я й досі набуваю у подорожах – відкриття, новизна, свіжий погляд, занурення в щось цікаве…

- Родом з Одеської області і чудово розмовляєте українською. Чи це міф, що одесити здебільшого російськомовні, спілкуються з відтінком «єврейського колориту»?

- Це стереотип насправді. Так, у самому місті Одеса переважає російська мова, але, мені здається, зараз це вже змінюється. Частіше, приїжджаючи в Одесу, чую українську і це дуже приємно.

Особисто я - з області і, відповідно, там більше спілкуються суржиком. Але вступивши на навчання до Львова, чітко вирішила вивчати і практикувати українську мову. Важко було спочатку, тому що насправді все одно думала російською, мусила перекладати...

- Чи вперше у Чернівцях, чи сподобалося місто?

Стася: - Ні, не вперше, я ще приїжджала у Чернівці у студентські роки. Це була одна з моїх чергових вилазок, коли у вихідний увечері сідаєш у потяг у Львові, а вранці вже прокидаєшся у Чернівцях, прогулюєшся містом і вночі знову в дорогу, уже в зворотному напрямку (усміхається, - авт.).

Ігор: - Я вже тут втретє. Якось заїхали погуляти Чернівцями з друзями, коли поверталися з Бакоти. Місто дуже подобається. У центрі – привабливі невисокі будинки.

Стася: - У Чернівцях є своя атмосфера, у принципі, як і в кожному місті є щось особливе. Місто дуже приємне, затишне, компактне. Це про центр Чернівців кажу, бо на околиці не була.

- У турі містами України почувалися зіркою?

Стася: - Зіркою точно не почувалася. Але цей досвід сам собою цікавий, я ще входжу в смак, тому що кожна аудиторія – вона різна.

Ігор: - Ми стараємося поєднувати промотур з мандрівкою. Іноді вистачає часу дослідити те чи інше місто, прогулятися.

- Які плани на майбутнє, чи є думки і бажання готувати наступну книгу?

Стася: - Так. Але я насправді дуже боюся щось наперед загадувати. Є такі бажання.

Ігор: - Це залежить ще від того, як піде з цією книжкою, наскільки вона буде успішною, затребуваною і цікавою читачам.

- Чого побажаєте читачам «Погляду»?

Стася: - Зі свого досвіду точно казатиму, щоб люди мандрували, відкривали для себе нове. Тому що все-таки ми вільні люди і треба насолоджуватися цією свободою, відкривати для себе чимраз нові горизонти, ставити перед собою якісь такі гарні мрії, які окриляють самим фактом, що вже є така мрія в голові. І реалізовувати. Не просто мріяти, а діяти. Потихеньку, по можливостях.

Ігор: - Щоби мрії людей були не просто мріями, а щоби це були хоч перші кроки до їхнього втілення і планування. Мрійте, плануйте, реалізовуйте!

 Відгук читача

«Я прочитав ваш щоденник-мотиватор. Знаєте, символічно їхати на війну і надихатись вітром ваших думок, емоцій, рішень, спроб,  долань та перемог. А однаково веселка на душі... Шість екзотичних країн пройшов поряд з вами, не відпускаючи поглядом рядків. Гамір міст та містечок, аромати і сморід нових палестин, ще раз пройшовся моєю улюбленою Кападокією... Дякую вам за це. Чудова книга. Було приємно стати свідком вашої особистої перемоги. Будьте! А Слово ваше затишне й світле. Надихайте далі».

Олександр Лисак

Авторка так розповідає про себе

Вітаю! Я – Стася Клюфас.

Дійшовши до базового табору Евересту, я пізнала, що здатна на більше, ніж можу собі уявити.

Переховуючись на невисокому дереві від носорога у джунглях, я зуміла побачити красу, яку б не розгледіла у поневоленому створінні.

Відвідавши 11 країн, збагнула, наскільки умовні кордони і що краса світу у різнобарв’ї.

Зігравши головну роль у художньому фільмі, зрозуміла, що прожите змінити неможливо.

Переслідуючи у морі черепаху, я відкрила, що Любов – це активне паливо, яке не знає про існування страху.

Зробивши постановки трьох дитячих вистав (дві з яких були за моїми сценаріями), відчула натхнення від допомоги іншим, силу та глибоку готовність брати відповідальність за свої творіння.

Зігравши ролі у 19 виставах, збагнула, що хочу творити себе, а не вигаданих персонажів.

Пробувши 7 років вегетаріанкою, точно знаю – це одне з найкращих рішень, які я коли-небудь приймала.

Здійснивши річну мандрівку, загорілася ідеєю поділитися цим досвідом з іншими. Так почала творитися моя перша книга про відкриття, даровані мандрами. Вірю, що вона подарує вам душевне окрилення!

Ольга ШУПЕНЯ