Кожен підкладає плече для розвитку громади

Вашковецька об’єднана територіальна громада, що на Сокирянщині, була утворена у числі перших десяти у Чернівецькій області. Цей процес був доволі складним, оскільки на початку реформи децентралізації не було чіткої законодавчої бази, механізму, діяли лише певні методичні рекомендації. Це вже потім ухвалили закон, за яким об’єднання відбувалося на добровільній основі. По-друге, тодішній керівник району та його найближче оточення затято відстоювали формулу «Один район – одна громада». Тому з великими перешкодами утворилися три громади – Сокирянська міська, Новодністровська міська і Вашковецька сільська. Вашковецька об’єднала села Шишківці, Нова Слобода, Струмок та станція Васкауци, яка раніше підпорядковувалася Молдовській залізниці, а нещодавно відійшла до Львівської.

Ініціатором і натхненником створення територіальної громади був тодішній Вашковецький сільський голова, а нині депутат Дністровської районної ради Валерій РОМАНЕНКО. При нещодавній нашій зустрічі він розповів про утворення громади і перешкоди, які довелося подолати.

Чимало наших підприємців через недосконале законодавство, високі податки згортають свою діяльність, відповідно і місцевого бюджету меншає надходжень

Нововведення сприймали з насторогою

– Валерію Васильовичу, мені довелося побувати на одній із нарад у Сокирянах, коли районні фахівці намагалися переконати сільських голів, що розпорошення не піде на користь району. Пригадую, ви мали чітку позицію. Не всі керівники сіл стали на ваш бік. Чому?

– Розумієте, реформа тільки розпочиналася, багато речей було незрозумілими. Сільські голови звикли, щоб ними керували, виділяли кошти на утримання. А нововведення передбачали самостійні бюджети, необхідність самим заробляти на існування. Це насторожувало їх. Плюс чинили неймовірний тиск на них, лунали застереження, підозрюю, що були підкупи та обіцянки. Мене вперше сільським головою обрали 2006 року. До початку реформи децентралізації я працював дві каденції й мав достатній досвід керівництва. Чомусь відразу зрозумів прогресивність в об’єднанні сіл. І, як показав досвід, я не помилився. Що стосується перешкод у створенні громад, то це яскраво прослідковується на прикладі вже колишнього Сокирянського району. Великі проблеми були при формуванні Сокирянської міської об’єднаної територіальної громади, Новодністровської міської. У нас таких проблем не було. Певно, ми зуміли переконати людей.

– Кількома словами, будь ласка, окресліть ті процеси. Як відбувалося об’єднання в одну громаду?

– На самому початку реформи ми проводили збори територіальних громад, трудових колективів закладів освіти, культури, відтак інформували населення про прийняті рішення. У нас взагалі відбувся безпрецедентний захід: нам вдалося провести спільне засідання двох сільських рад – Шишковецької, яка налічувала 16 депутатів, і Вашковецької в кількості 22 обранців. Я розповів людям про реформу, про її прогресивність. Ми обговорювали її, сперечалися. З чимось погоджувалися, дещо заперечували. Та у підсумку прийняли спільне рішення про необхідність об’єднуватися. Згодом на кожній сільській сесії окремо затверджували рішення. Таким чином 4 серпня 2015 року було створено Вашковецьку об’єднану територіальну громаду. Вона була однією з десяти, що першими були утворені у Чернівецькій області. Громада відразу відчула перевагу децентралізації.

– У чому це виразилося?

– Спробуймо проаналізувати разом. Протягом 2016-2018 років акцизний збір повністю почав надходити до місцевого бюджету, крім нього – до 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб. Одне слово, було здійснено перерозподіл податків на користь територіальних громад. І якщо до об’єднання річний дохід Шишковецької громади становив у межах 600 тисяч гривень і Вашковецької – 1,2-1,3 мільйона, то вже у перший рік об’єднання стало 16 мільйонів, у наступні – по 20 мільйонів, а в останній рік взагалі надійшли 34 мільйони гривень. За такі кошти вже можна було розвивати громаду. Завдяки реформі за 5 останніх років було зроблено більше, ніж за попередніх 10. Вдалося впорядкувати території населених пунктів, у потрібних місцях зробили огорожі. За кошти громади придбали два шкільні автобуси, оскільки з села Струмок та станції Васкауци, де зовсім немає освітніх закладів, довозять дітей до середньої школи у Шишківці, а з Нової Слободи – до Вашковецького навчального закладу. Річ у тому, що Струмок, Слобода і Васкауци розташувалися на протилежних кінцях громади, тому одним автобусом практично неможливо було підвозити дітей до навчальних закладів. Отже, у такий спосіб ми проблему усунули.

Локдаун призупинив поступ

– Гадаю, це був старт добрих справ. Що вдалося зробити за останні роки?

– Навіть складно перелічити. На власні гроші вдалося перекрити дахи всіх навчальних і дошкільних закладів, поміняти дерев’яні вікна на енергозберігаючі. За кошти місцевого бюджету та співфінансування мешканців сіл вдалося електрифікували вулиці всіх населених пунктів громади. Як то кажуть, вийшли з темряви. Але, про це гірко говорити, останнім часом стало проблематично освітлювати вулиці сіл, оскільки у державі ліквідували так званий «нічний» тариф. По-друге, з якихось причин ціни на енергоносії катастрофічно міняються. Ось невдовзі кубометр газу для організацій та установ коштуватиме у межах 30 гривень, і я не второпаю, як школи і дитячі дошкільні установи розпочнуть опалювальний сезон. Якщо уряд і Верховна Рада не змінять підхід до формування ціноутворення в Україні, то всім буде непереливки – комунальні заклади просто не виживуть. І всі гасла очільників країни про поліпшення життя у сільській місцевості перетворяться на порожні слова. Бо цей необдуманий вчинок боляче вдарить по всіх нас, потягне за собою здорожчання транспортних витрат, вартості буквально всіх товарів першої необхідності.

Наші односельці відчули насправді, як змінюється побут, поліпшується їхнє життя. На жаль, останнім часом через локдаун та інші причини прогрес призупинився. Якщо раніше громада посідала п’яте місце в області, то зараз, як це не прикро говорити, здала позиції.

– Землі у вашій громаді обробляють підприємці з Хмельниччини. Селянам, громаді це вигідно?

– Так, землі з 2006 року в наших селах обробляє корпорація «Сварог-Буковина». Це один із найбільших орендарів на Сокирянщині. Однак помітив, що поступово підприємці почали зменшувати посівні площі. Річ у тому, що односельці почали розривати угоди, забирають землі у приватне користування. За цей час у громаді створено кілька фермерських господарств. Інші люди, котрі не побажали об’єднуватися, обробляють свої паї самотужки. Через це утворилася неоднозначна ситуація, бо одні власники паїв мають наділи всередині земельного масиву, інші – по краях, тому утворюються латки, а великі промислові механізми, ширина захвату яких 24 метри, не можуть обробляти їх, бо важко розвертатися на обмеженій площі. Собівартість продукції починає зростати, тому і згортають аграрії свою діяльність у районі.

– Якщо виходять односельці зі своїми паями, то чим засівають їх? Чи мають техніку для обробітку чорноземів?

– Нині існують два напрямки використання паїв – садівництво та вирощування зернових: соя, пшениця, ячмінь. Хоча, здебільшого, соя. Вирощують також фрукти. Раніше основною територією збуту яблук була Росія, однак через вороже ставлення цієї країни-сусідки до України реалізація урожаю там припинилася. Політична ситуація не дозволяє. Проте сокирянці – люди підприємливі, вони переключилися на наші східні регіони – відправляють врожаї на Дніпропетровщину, Харківщину, інші області, де, з’ясувалося, необмежений ринок збуту. На далеке зарубіжжя шляхи ще не протоптані, бо продукція садівництва має бути сертифікованою, відповідно до вимог євростандартів. Це треба буде придбати японську калібровочну машину, котру, до речі, першими в області придбали підприємці з Недобоївців.

А ті, хто має невеличкі ділянки, займаються вирощуванням саджанців плодових дерев. Це – основний вид діяльності моїх земляків. Займаються, до речі, цим віддавна. На гуртовий сільськогосподарський ринок до Вашківців приїжджали звідусіль – із Київської, Полтавської, Дніпропетровської областей, до 2014 року навіть садівники з Криму навідувалися за саджанцями. На жаль, останнім часом комусь це не вподоби. Ринок почали згортати, перешкоджати селянам торгувати ними. Тому люди з транспортом вивозять свій товар на всі ринки області, а хто його не має, тому складніше – кладуть на велосипед, тачанку оберемок саджанців і вивозять на траси, щоб прогодувати родини, заплатити за спожиті газ, електроенергію, придбати одяг, взуття. А у деяких родинах, між іншим, є студенти, за навчання яких треба платити. Адже дрібні виробники не мають значних потужностей, щоб розбагатіти, придбати автомобілі й возити саджанці на далекі відстані. Для них це заняття – можливість виживати.

– А згаданий вами ринок має юридичний статус?

– Так, ринком займався приватний підприємець Іван Іващук, він його облаштував, облагородив, огорожу встановив… Нині готовий переглянути орендну плату, платити більше до бюджету громади, аби тільки ринок працював і люди могли реалізувати саджанці. До речі, він дуже підтримує громаду, надавав соціальну допомогу незахищеним верствам населення, сприяв у проведенні сільських заходів. Підприємці у нас молодці. Половина складу сільської ради у нас формувалася з них. Підприємці утримують заклади торгівлі змішаних форм. Є крамниці будівельних матеріалів, господарських товарів, продуктові, побутової хімії тощо. Тобто все, що сьогодні необхідно для сільського населення. Всього діють 34 торгові точки, шість закладів громадського харчування, функціонують два сільськогосподарські ринки. На жаль, чимало підприємців через недосконале законодавство, високі податки, часту зміну звітності й вимогу змінювати категорії згортають свою діяльність, відповідно, до місцевого бюджету зменшуються надходження.

Особливо негативно вплинув на підприємців локдаун, під час якого товарообіг впав практично до нуля. Рятують бюджетники, лісівники. У громаді найбільшим платником податків є бюджетна сфера – медичні, дошкільні заклади. Другим платником податків є державне підприємство «Сокирянський лісгосп», що у селі Шишківці. Через коронавірус зменшилися обсяги експорту, відповідно, немає потреби набирати додатково працівників. Сподіваюся, негаразди скоро минуть і наша громада знову почне розвиватися.