Офшорне дежавю Зеленського. Чим корисне розслідування про таємний бізнес «Кварталу 95»

Цієї неділі багатьом бізнесменам, політикам і політичним пенсіонерам у світі було незатишно. Pandora Papers — черговий витік документів про офшорні компанії, який розробляла міжнародна мережа The International Consortium of Investigative Journalists, — породив численні викриття, які стосувались зокрема експрем’єра Великої Британії Тоні Блера, прем’єра Чехії Андрея Бабіша, цивільної дружини Нурсултана Назарбаєва і оточення Путіна. Ну, і ще багатьох відомих і впливових людей. В Україні з матеріалами Pandora Papers працювало «Слідство.інфо», й вилилося це у 55-хвилинний фільм «Офшор 95: таємниці бізнесу президента Зеленського».

Це фільм про президента України, який пообіцяв вийти з бізнесу, але не вийшов; отримує не задекларовані прибутки в офшорах за допомогою свого оточення, частина якого має високі державні посади; має потаємні справи з олігархами та, можливо, допомагав їм відмивати брудні гроші... Подібні звинувачення вже лунали на адресу попереднього президента України. Зважаючи на те, що своя «ліпецька фабрика» у Зеленського також є, фільм викликає відчуття дежавю.

Втім дежавю — це не завжди оманливе відчуття. Іноді це справжні спогади, витіснені свідомістю (в цьому випадку — суспільною). Адже більшість знахідок «Слідства.інфо» не є новиною. Просто раніше ці факти озвучували політичні опоненти Зеленського, тому значна частина суспільства обирала їх ігнорувати.

Наприклад, про гроші «Приватбанку», нібито перераховані офшорами Коломойського офшорам «Кварталу 95», говорив нардеп (а в минулому журналіст-розслідувач) Володимир Ар’єв ще на початку весни 2019 року. І схеми показував. Але тоді це виглядало як млява спроба відповіді на потоки компромату, що лилися на партійного лідера Ар’єва — президента і кандидата в президенти Петра Порошенка.

Цю ж інформацію озвучив під час легендарних дебатів на стадіоні сам Порошенко (це є у фільмі). Однак це звинувачення, як і інші аргументи проти Зеленського, не змінили результату другого туру президентських виборів, а потім про мільйони з «Приватбанку» якось призабули, адже переможців не судять.

Під час виборчої кампанії недоброзичливці Зеленського жартували, що майбутній глава держави все одно знаходитиме час на ведення корпоративів. І ось пару тижнів тому перший помічник президента Сергій Шефір (теж герой розслідування «Слідства.інфо») явив зразок найсвятішої простоти, повідомивши пресі, що зайнятий зйомками «Кварталу 95» (про це влучно жартував мій колега Юрко Космина у «Ньюспалмі»). Тобто й те, що «кварталівці» не перестали займатися своїм бізнесом, пішовши у владу, — не новина. Як і те, що Зеленський якщо й вийшов із бізнесу, то дуже недалеко. Близька дружба між Шефірами, Бакановим і Зеленським теж не таємниця.

Бізнес-зв’язки Зеленського з Коломойським — настільки не новина, що олігарха неофіційно називали інвестором «Кварталу 95» ще дев’ять років тому, коли студія перейшла з «Інтера» на «1+1». Було б дивно, якби у керівника й співвласника продакшн-студії, яка виробляє найрейтинговіший продукт для  великого телеканалу, не знайшлося спільного офшорчика з власником цього каналу. Нагадаю, що коли «Квартал» виходив на «Інтері», інвестором студії був власник каналу Валерій Хорошковський (тобто його офшорна компанія, звісно). За президентства Зеленського проєкти «Кварталу 95» — якщо раптом хтось не в курсі — далі виходять на «1+1». Про мільйонні розрахунки між «Плюсами» і «Кварталом» говорив сам Коломойський, не уточнивши, про яку валюту йдеться, але ми здогадуємося, що не про гривню. Розважальні шоу та серіали — дорогий продукт, який забезпечує популярність телеканалів групи «1+1», а отже, вплив Коломойського на політику, економіку, громадську думку і результати виборів.

Не знаю навіть, чи треба нагадувати ще й про десятки людей, безпосередньо пов’язаних із Коломойським і його бізнесом — зокрема шефа «1+1» Олександр Ткаченко і ведучого чорнушних програм Олександра Дубинського — які були обрані до Верховної Ради під прапором суперпопулярної президентської партії «Слуга народу».

В чому ж цінність розслідування «Слідства.інфо»? Грубо кажучи, в легалізації та впорядкуванні незручної інформації, яку тепер буде важче ігнорувати.

З’явились конкретні назви офшорних компаній,  окреслені схеми, логічно вибудовані факти — все те, що не дозволяє просто відмахнутись від звинувачень, назвавши їх вигадками політичних опонентів і продажних журналістів, як робив Зеленський раніше і як завжди робить більшість українських посадовців в аналогічних ситуаціях.

Це частина Pandora Papers — великого, глобального проєкту, який теж не так легко проігнорувати. Про офшорний бізнес Зеленського докладно написав The Guardian (представник видання Люк Гардинг — один із експертів розслідування «Слідства.інфо»), про нього пишуть або писатимуть інші світові медіа.  Можливо, ця інформація хоч так, «рикошетом», прийде в український медіапростір. Адже ризикну припустити, що новини українських олігархічних телеканалів «не помітять» розслідування «Слідства.інфо», як «не помітили» розслідування CNN про вагнерівців. А якщо й помітять, то, скоріш за все, маніпулюватимуть. А в зарубіжних журналістів будуть запитання до Зеленського, від яких буде не так легко відмахнутись.  

Фільм містить популярне пояснення базових речей — що таке офшори, навіщо їх створюють і так далі, звідки взявся «Квартал 95», який зв’язок між ним і Коломойським. Що можна не платити податки, продаючи майно або актив в Україні, а продати офшорну компанію, якій це майно чи актив належить. Це нібито відомі і зрозумілі речі, які насправді відомі і зрозумілі далеко не всім. Зокрема розтлумачити їх допомагають іноземні експерти, які говорять англійською, носять елегантні костюми й викликають довіру. Щоправда, до аудиторії, яка потребує таких роз’яснень, донести фільм буде нелегко, адже дивись вище.

І взагалі, велика кількість експертів, залучених до коментування, а також чітко окреслені наміри авторів узяти коментарі в усіх причетних (нехай не завжди вдалі, але не з вини «Слідства.інфо») — великий плюс цієї стрічки. 

Що це все дасть? Сумнівно, що бодай одне крісло захитається під кимось із фігурантів стрічки. Хіба що, можливо, під детективом Національного антикорупційного бюро, який погодився давати коментарі «Слідству.інфо». Офшори законом не заборонені, особиста участь Зеленського у махінаціях Коломойського не доведена. Самі автори говорять про це без упевненості — гроші, мовляв, «могли опинитися» на рахунках власників «Кварталу 95», офшори Зеленського «також могли бути частиною відмивання брудних грошей». А могли і не бути.  Найсуттєвіше звинувачення на адресу Володимира Зеленського — що особисто він досі отримує дивіденди від кварталівських офшорок, — припущення. Те, що Шефіри лише формальні власники майна та компаній, що належать Зеленському — припущення. Сергій Шефір каже, що він не публічна особа й не зобов’язаний нічого коментувати і декларувати. Президент від коментарів відмовився, голова СБУ Іван Баканов — відмовився, інші важливі фігуранти промовчали. Тому залишається покладатись на публіцистичний ефект стрічки.

Над публіцистичною складовою автори попрацювали пречудово: провели кастинг і знайшли двійника Зеленського, який покатався на велосипеді та красиво підійшов до дверей Офісу президента; зняли низку гарних планів у Лондоні, на Британських Віргінських островах та у Кривому Розі (нарешті ми побачили, як виглядає славетний Дев’яносто п’ятий квартал). Показали таку милу всім телерозслідувачам сценку, коли дзвониш у двері за адресою, де зареєстрована фірма, а там кажуть, що тут таких немає. Нарізали шматків із серіалу «Слуга народу», які яскраво суперечать реальним діям президента: очевидно ж, що Зеленський не живе як учитель.

Власне, саме це і є головним обґрунтованим (без «нібито» і «можливо») звинуваченням стрічки «Офшор 95»: Зеленський робить те, чого обіцяв не робити під час виборчої кампанії і що закидав своєму опонентові Петру Порошенку та «старим політикам» загалом. А його оточення — зокрема Сергій Шефір, який в інтерв’ю Каті Осадчій казав, що стежитиме, аби Зеленський у президентстві залишався порядною людиною, — прикриває його оборудки. Та ще й володіє нерухомістю в Лондоні неподалік від будинку Шерлока Голмса.

Публіцистична складова, водночас, як це часто буває в українських телерозслідуваннях, є також й найслабшим місцем стрічки. Адже, захищаючись від обґрунтованих і навіть документально доведених звинувачень, її фігуранти можуть закинути «Слідству.інфо» упередженість. Наприклад, у перші хвилини фільму глядачам обіцяють, що розслідування змусить по-новому подивитись на українського президента. Чимало  авторських оцінок розкидано по фільму в закадровому тексті. І вже геть необачно було показати у стрічці матір Володимира Зеленського. Розслідування нічого б не втратило без її коментарів. Натомість у Зеленського — якщо він колись публічно відповідатиме на закиди, викладені в цьому фільмі, — з’явився термоядерний емоційний аргумент: «Вони використали мою маму!».

Факти в цьому фільмі мали б говорити самі за себе. Навіщо було розцяцьковувати їх оцінками, патетичними коментарями на зразок «офшори – це погано» від Руслана Рябошапки, непотрібним залученням пані Римми Зеленської та запіканими матюками Василя Голобородька, збагнути важко. Додає переглядів? Можливо. Але ж і непереконливості додає. Втім, це глобальна проблема української інтерпретації розсліду вального жанру, про яку «Детектор медіа» пише не перший рік.

Коментарі співвласника «Кварталу 95» Бориса Шефіра, які шокують своєю наївною відвертістю — чи не найцінніша здобич розслідувачів поза, власне, документами Pandora Papers. Його слова підказують нам, що за всією цією історією може стояти не велика змова з метою набуття мільярдних статків, а сукупність людських факторів. Група бізнесменів втягнулась в авантюру, яка на деякий час винесла їх на вершину політичної піраміди; вони розуміли, що за кілька років «четвертий сезон “Слуги народу”» закінчиться, тож захистили свій бізнес У той єдиний спосіб, який знають і практикують здавна: через офшори. Чи розуміли вони, що цим підставляють свого друга «Зелёного»? Напевно, вони могли про це не подумати. Що їх, звісно, не виправдовує.

Увагу до роботи розслідувачів «Слідства.інфо» привернула спроба зірвати показ фільму у Малій Опері. За інформацією «Української правди», дзвінок, після якого керівництво Малої Опери заметушилося й скасувало показ, був зі Служби безпеки України (там це, природно, заперечують). Звісно, не можна виключати, що це був пранк або самодіяльність переляканого керівництва, як у випадку з виставкою Олега Смаля в бібліотеці. Після розголосу «потреба» негайно робити ремонт у приміщенні зникла, й символічна прем’єра на великому екрані таки відбулась одночасно з прем’єрою в ютубі. Чи справді СБУ намагалося зірвати показ, і якщо так, то навіщо? Невже у спецслужбі не знають про ефект Стрейзанд-Трухіна? Напевно, й вони могли про це не подумати.

Чи буде це розслідування «початком кінця Зеленського», як сподіваються найбільші мрійники з числа ненависників чинної влади? Чи зможе воно, як анонсували автори фільму, змусити суспільство по-новому поглянути на президента? Навряд. Аби запустити процес розчарування і зміни позиції в головах великої кількості людей, журналістський матеріал мусить мати «лоґлайн» — суть, яку можна озвучити в короткому твердженні. На зразок «президент забрав собі державну резиденцію і живе там як король»; «друзі президента розкрадають оборонний бюджет»; «президент дозволив зятю приватизувати комбінат за безцінь», «президент замовив убивство журналіста». Щодо стрічки «Офшор 95» сформулювати такий лоґлайн без «можливо» або «нібито» поки що не виходить. Але знахідки журналістів «Слідства.інфо», без сумніву, будуть корисними в майбутніх розслідуваннях.

Фото: скриншот