Судний день для Разумкова: хто замінить спікера Верховної Ради?

Сьогодні буде запущена формальна процедура відставки голови Верховної Ради Дмитра Разумкова. Необхідні підписи за розгляд цього питання, як повідомляв «Главком», були зібрані членами пропрезидентської «Слуги народу» ще у суботу. А сам президент Володимир Зеленський, який приїхав на збори «Великої фракції» до Трускавця, фактично благословив відставку колишнього близького соратника.

Та якщо 226 голосів, які необхідні для звільнення спікера Ради вже не видаються проблемою, команда президента може спіткнутися з призначенням наступника Разумкова.

«Голосів за відставку Разумкова вистачає. Не вистачає голосів за призначення його наступника. Так завжди буває: звільнити будь-якого міністра можна запросто, а ти спробуй потім посадити когось у його крісло. Ось тут і почнуться справжні торги», – говорить «Главкому» політолог Кирило Сазонов.

«Главком» зв’язався із сімома експертами, поставивши їм однотипні запитання: чому Разумкова звільняють саме зараз, чому для цього знадобився Трускавець, з ким доведеться домовлятися «слугам народу» в Раді, ким замінять Разумкова та що буде робити далі він сам? Відповіді ж ми отримали такі.

За що звільняють Разумкова?

Відповідь на це питання нібито лежить на поверхні. Шестеро з семи наших співрозмовників відповіли, що загострення конфлікту між спікером та президентом спричинив «антиолігархічний закон». Це не єдина причина охолодження між колишніми однодумцями, але основна. Як відомо, у президентській фракції були незадоволені тим, що Дмитро Разумков направив до Венеціанської комісії на експертизу законопроєкт, ухвалений парламентом у першому читанні.

Крім цього, Разумков мав відмінну від інших думку на засіданнях РНБО. Так, зокрема, він не підтримав введення санкцій проти каналів Медведчука.

Дрібнішим на тлі вищезазначеного виглядає те, що Разумков послідовно відкидав кандидатури на посаду керівника апарату Верховної Ради, які висувала «Слуга народу».

Але Рубікон було перейдено тоді, коли спікер загальмував важливий для президента законопроєкт. Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов зауважує, що на Банковій не хотіли настільки загострювати конфлікт, але Разумков порушив негласну «джентльменську угоду» між ним та президентом.

Інакше вважає лише політичний консультант Олександр Палій. Він говорить, що «закон про олігархів» у цій історії взагалі ні до чого. Бо суть її у бажанні Разумкова почати самостійне політичне плавання. А таке плавання (якщо воно має на меті кинути якір у бухті президентів) потребує чималих ресурсів. Вони є в олігархату, з яким вирішив боротися президент Зеленський. Що ж стосується Разумкова, то він завбачливо ні з ким не бореться, навпаки – шукає союзників. І має значні шанси знайти їх в особі будь-кого з українських олігархів, за винятком хіба що Петра Порошенка.

Особисто Палій ставить на Віктора Пінчука. «Разумков від самого початку був трохи розумніший, ніж це заведено у фракції «Слуга народу». Але це не єдина його проблема. Зеленський хоче себе зацементувати як єдиного перемовника з олігархатом, щоб олігархи більше ні з ким не мали діла. Але ті могли натякнути Зеленському, що перемикаються на Разумкова», – каже Палій.

Що стосується Пінчука, то його ім’я пов’язали з Разумковим на початку 2020-го. Тоді спікер заднім числом підписав розпорядження про відрядження кількох депутатів до Швейцарії – на «Український сніданок», організований Фондом Пінчука. Скандал вибухнув, коли депутатів Верховної Ради, зокрема з фракцій «Слуга народу» та «Голос», звинуватили у тому, що проїзд їм оплатив Пінчук.

Чому саме Трускавець?

У кожному разі Дмитро Разумков все ще залишається спікером. І не чужою (мабуть) людиною для фракції «Слуга народу». Проте, на збори до Трускавця, де політсила президента проводила з’їзд та обговорювала поточні питання, главу ВР не запросили. Навіть попри те, що одне з питань – збір підписів за відставку спікера – мало до нього стосунок безпосередньо. Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань вбачає в цьому прояв звичайного хамства та спробу принизити Разумкова.

«Але це навіть не головне, – каже Гарань, – бо тут лише далася взнаки дріб’язковість Зеленського та його оточення. Важливіше інше: те, що силовики були підняті по команді до Трускавця, як дівчатка або хлопчики за викликом. От що принизливо. Нам зайвий раз продемонстрували, яка фракція у країні керує всім і вся. Якщо ви, народні депутати, хочете поговорити з силовиками, заслухати їхній звіт, то, будь ласка, скористуйтеся своїм правом у парламенті, як й інші фракції. А не змушуйте їх бігти за вами «на килим»…

«Для тих, кого не покликали до Трускавця, це мало бути покаранням, спроба провчити дисидентів всередині фракції. Плюс показове – для Ютюбу та телевізору – єднання президента та його людей», – говорить Вадим Карасьов.

«Маркером того, що відставка Разумкова відбудеться, якраз і стало те, що його не запросили до Трускавця. Хоча діяти треба було з точністю до навпаки: уникати внутрішньовидової боротьби, аби не повторити конфлікт Льовочкіна та Клюєва довкола Януковича», – додає керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов.

Хто голосуватиме за відставку Разумкова разом зі «слугами народу»?

Але «внутрішньовидової боротьби» уникнути не вдалося. А як щодо боротьби з іншими депутатськими «кланами»? Іншими словами, чи вистачить президенту голосів власної фракції, коли справа дійде до голосування за звільнення Разумкова?

Андрій Золотарьов вважає, що так. «Коли в інших випадках Банковій потрібно було зібрати більшість голосів за те чи інше рішення, у президента це виходило. Зараз буде так само, навіть якщо у монобільшості не вистачить голосів за відставку Разумкова – значить, їх просто «позичать» у груп «Довіра» та «За майбутнє», – каже він.

«Просто зараз, – додає Золотарьов, – у Трускавці триває тест на лояльність: ти з президентом чи зі зрадником Разумковим?». Якщо ситуація буде потребувати того, щоб залучити ще якусь фракцію до голосування за відставку, з нею розплатяться кріслом віцеспікера, вважає експерт.

До голосування за відставку Разумкова обов’язково залучатимуть інші фракції, переконаний Вадим Карасьов. І байдуже, вистачатиме голосів «слуг народу» чи ні. Бо президенту буде важливо показати, що не тільки його політична сила вимагає усунення чинного глави Верховної Ради.

А от заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький вважає навпаки: «Слуга народу» обійдеться своїми силами. «Застосують той самий механізм, що й при голосуванні за закон про олігархів – або конверти, або залякування. Вся система вже апробована. А загалом команда президента зараз закладає дуже небезпечний прецедент. Намагається розхитати останній баланс влади, але навіщо? Авторитарної системи Зеленського не вийде – соціум не дозволить, але спробувати пограти у таку гру вони чомусь хочуть», – зазначає Голобуцький.

«Голоси будуть. Їх дадуть ті самі депутати, котрі голосували за закон про олігархів. Бо так само, як і у випадку із цим законом, голосування за відставку Разумкова відіграє роль тесту на лояльність президенту. Тобто йдеться не про Разумкова, йдеться про вірність Зеленському. Проголосує, звісно, «Слуга народу». Плюс «Довіра». Плюс «За майбутнє». Плюс 11 депутатів фракції «Голос» – ті, що хочуть позбутися диктату Железняка та Рудик», – коментує голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Загалом майже всі спікери вважають, що президентська сила або здобуде достатньо голосів у власних «надрах», або скористається послугами депутатських груп «Довіра» та «За майбутнє». Інакшу точку зору має Олексій Гарань. Він слушно нагадує про те, що групи «Довіра» і «За майбутнє» (чиїми прототипами в колишній Раді можна вважати «Волю народу» та «Відродження») перебувають під олігархічним впливом.

«Як будуть голосувати за відставку Разумкова олігархічні групи? Ті, хто стоїть за ними, у відставці не зацікавлені», – каже Гарань. І ставить наступне питання: «А якою буде позиція самих «слуг народу»? Вони зараз втратили половину рейтингу, і половини нинішніх «слуг» не буде у наступному парламенті за списками «Слуги народу». Тобто їм треба зробити вибір: підтримувати Зеленського чи того, хто може їх повести на наступні вибори…».

Вочевидь, тим, хто може повести на наступні парламентські вибори власну політичну силу, і буде Дмитро Разумков. Але про його долю – трохи згодом. Поки – про потенційного наступника Разумкова.

Хто наступний спікер?

Ним стане Руслан Стефанчук – на це вказують всі семеро експертів. Карасьов додає, що шанси очолити Раду можуть бути й у голови партії «Слуга народу» Олександра Корнієнка. Хоча кандидатура Стефанчука виглядає реалістичніше – принаймні тому, що він вже зараз є віцеспікером, тобто має досвід у керуванні парламентом. Втім, досвід тут неголовний. У Стефанчука є інша незамінна риса – він абсолютно несамостійний гравець.

«Ніхто не стане звільняти Разумкова, щоб заповнити крісло нелояльною людиною. Разумков-2 президенту не потрібен. Не потрібна людина, яка відправить черговий важливий закон до Венеціанської комісії та буде сперечатися з главою держави», – говорить Карасьов.

«Всі хочуть бачити Стефанчука. Лишилося знайти 226 чудових людей, які за це проголосують», – іронізує Кирило Сазонов.

А Олександр Палій переконаний, що спікером стане той, на кого вкаже голова президентського офісу Андрій Єрмак. «Ну тобто формально вибір спікера буде за Зеленським, але фактично останнє своє слово скаже Єрмак», – пояснює Палій. На його думку, Стефанчук для такої ролі підходить, і смаки Єрмака він задовольнить. «Це достатньо залежна фігура, за ним самостійні кроки не помічені, тоді як Разумков був самостійним з самого початку», – говорить він.

«Хто буде наступним спікером, взагалі несуттєво. Якщо Стефанчук грубо та тупо порушує всі законодавчі норми, а його при цьому вважають юристом і професіоналом, то про що взагалі казати? – обурюється Олексій Голобуцький. – Разумкова ж звільняють не за міфічну «зраду», його звільняють якраз за дотримання регламенту».

Не в захваті від кандидатури Стефанчука й Олексій Гарань. Він нагадує, що Стефанчук – один з перших учасників та авторів команди Клубу веселих та кмітливих «Три товстуни». Разом із ним у цьому складі грав і його брат Микола, депутат нинішнього скликання. Тепер обидва брати – в іншій команді, команді президента Зеленського. «Можливо, ця людина (Руслан Стефанчук) вразила своєю майстерністю президента, ще бувши у КВК. Тобто не тільки як юрист, але і як талановитий лицедій, хтозна», – іронічно зазначає Гарань.

У кожному разі, якщо Стефанчук пересяде в крісло спікера, звільниться посада першого заступника голови Верховної Ради. Експерти «Главкома» не взялися спрогнозувати, хто її обійме. Але більшість була одностайна в тому, що це крісло «слуги народу» зі своїх рук не випустять. Тому що «вони вже віддали «Батьківщині» та Олені Кондратюк посаду віцеспікера, і досить. Більше опозиції нічого не світить», – переконаний Вадим Карасьов. А Кирило Сазонов вважає, що обабіч Стефанчука сидітимуть дві жінки. По-перше, це красиво, а по-друге – так буде дотримана гендерна рівність…

Чим займеться Разумков?

Олексій Гарань порівнює спікера Разумкова нинішнього зі спікером Разумковим часів «шаленого принтера» та вважає, що час та досвід пішли йому на користь. «Зараз Разумков намагається дотримуватися норм регламенту, чого не було від самого початку – коли був так званий турборежим. Поступово він еволюціонував і зайняв свою нинішню позицію», – зауважує експерт.

Але обіймати гідну позицію – недостатньо для того, щоб торувати шлях у політиці, вважає Андрій Золотарьов. «У Разумкова – імідж правильного хлопця, законника, який дотримується регламенту, але в нього немає особистої харизми та групи однодумців, яка компенсувала б втрату спікерської посади. Його власної групи, яку він привів до Верховної Ради, замало», – переконаний політолог.

А Кирило Сазонов говорить про відставку Разумкова як про доконаний факт: «Що ж, Дмитро вибув. З ним були розмови, але він не хоче грати в команді. Він хоче будувати свою кар’єру. Тепер він цим і займеться. У нас вже є Зеленський з найбільшим рейтингом, є Кличко з амбіціями і є Разумков, котрий іде у самостійне плавання. Ось ті три фігури, довкола котрих точитимуться всі розмови протягом найближчих років», – вважає він.

У Разумкова й справді доволі високий рейтинг довіри. Власне, серед українських політиків – він на другому місці, якраз після президента Зеленського. Напевно, це вже непоганий стартовий майданчик для того, аби попрацювати над політичною кар’єрою. Особливо якщо додати до суспільної довіри кошти на кампанію та команду однодумців.

«Поки не зрозуміло, чи буде Дмитро Разумков створювати свій власний політичний проєкт, бо для цього треба «розкрутитися», а часу лишається небагато – всього два роки. Можливо, альтернативою тут буде кооперація з іншими політичними силами», – припускає Олексій Гарань.

Сам же Разумков тим часом заявляє, що планує залишатися в політиці – у разі, якщо його відкличуть з посади спікера. «Мені подобається моя робота і в якості народного депутата, і в якості голови Верховної Ради. Я буду працювати. Я залишуся і буду далі рухатися», – пообіцяв він.

Питання тільки в тому, який саме напрям обере все ще чинний голова парламенту. Кажуть, що всередині власної фракції його називають «лідером опозиції». І, мабуть, ще не народився той лідер української опозиції (байдуже, якого формату), котрий не мріяв би посісти головне крісло країни – крісло президента.

Наталія Лебідь, для «Главкома»