Від бароко до конструктивізму: вісім архітекторів, які сформували обличчя Києва

Образ будь-якого міста перш за все формує його архітектура, а Київ славиться своїми самобутніми спорудами.

Архітектуру Києва можна поділити на кілька епох: тут яскраво переплітається раннє середньовіччя, від якого до наших часів дійшли лише окремі пам’ятки та невелика кількість перебудованих споруд. За часів бароко сформувався власний архітектурний стиль – українське бароко.

Далі були класицизм, історизм, еклектика, модерн, конструктивізм та сучасні течії.

До Міжнародного дня архітектора, який відзначають щорічно у перший понеділок другого осіннього місяця, і який цьогоріч припадає на 4 жовтня, Факти ICTV підготували добірку архітекторів та їхніх робіт, які завдяки своїм спорудам сформували сучасний образ Києва.

Франческо Бартоломео Растреллі

• Стиль: бароко
• Роки життя: 1700-1771

В Україні авторству італійського архітектора належать дві будівлі – Андріївська церква та Маріїнський палац. Їх митець звів на замовлення російської імператриці Єлизавети Петрівни.

Маріїнський палац – одна із архітектурних родзинок не лише Києва, але й України. Кольори, ліпнина і форми видають прекрасний зразок барокового стилю, притаманного Східній Європі у 18 столітті.

Растреллі проектував палац для фаворита та чоловіка імператриці Олексія Розумовського.

Під час будівництва Андріївської церкви Растреллі вперше застосував в оформленні фасадів декоративні деталі з чавунного лиття, нехарактерні для культових споруд на території Східної Європи. Церква також знаменита своїм іконостасом з липи, що покритий сухозлітним золотом.

Андрій Меленський

• Стиль: ампір
• Роки життя: 1766-1833

Ім’я цього архітектора маловідоме у широких колах, хоча саме йому ми маємо завдячувати, адже Меленський зробив Київ таким, яким ми його знаємо.

До Києва росіянин приїхав у 1799 році, як головний архітектор і зайнявся розробкою районів міста та плануванням їхнього сполучення. Меленський проклав Володимирський спуск, щоб сполучити Печерськ із Подолом, а Хрещатик зробив майбутньою головною вулицею української столиці.

Найвідоміша споруда архітектора – Колона Магдебурзького права, зведена у 1802 році.

Його авторству належить Контрактовий будинок на Подолі, Церква святого Миколая на Аскольдовій могилі, Церква Різдва Христового на Подолі, що була зруйнована комуністами у 1936 році і відновлена у 2000-х, Вознесенський Флорівський жіночий монастир УПЦ МП, Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього, будинок Мазепи тощо.

Вікентій Беретті

Стиль: класицизм

Роки життя: 1781-1842

В історію України архітектор увійшов як батько двох освітніх закладів свого часу – він зайнявся проектуванням та будівництвом першого вищого освітнього жіночого закладу у Києві – Інституту шляхетних дівчат, що з’явився у 1843 році і нині відомий як Жовтневий палац.

А паралельно відбувалися роботи над зведенням однієї із візитівок сучасного Києва – червоного корпусу Університету святого Володимира (КНУ ім. Т.Шевченка).

Але й це не весь доробок Беретті – він фактично спроектував весь університетський квартал, вулицю Володимирську та Бібіковський бульвар (нині бульвар Тараса Шевченка).

Насолодитися своїми творіннями архітектор не встиг, адже помер на 62-му році життя, а його справу продовжив син Олександр.

Олександр Беретті

• Стиль: класицизм
• Роки життя: 1816-1895

Один із восьми дітей Вікентія Беретті – Олександр продовжив справу свого батька. Він закінчив роботу над зведенням червоного корпусу КНУ та додав до університетського ансамблю анатомічний театр (нині Музей медицини) та будівлю Жовтого корпусу – тодішня Перша київська гімназія.

Найвідомішою роботою архітектора є Володимирський собор, який він розробив у співавторстві з Іваном Штромом. Втім, митців спіткала невдача – тоді майже закінчений собор пішов тріщинами і архітектора відсторонили від будівельних робіт.

До кінця життя він більше не брався за роботу, але він звів раніше ще кілька знакових для української столиці споруд: будівля на Хрещатику, 12, Будинок Дипломатичної академії на Михайлівській площі та Будівлю колишнього пансіону Лєвашової, що на Володимирській вулиці.

Володимир Ніколаєв

Стиль: візантійський, російський

Роки життя: 1847-1911

Близько ста будівель після себе у Києві залишив російський архітектор Володимир Ніколаєв.

Серед його робіт Колонна зала імені Миколи Лисенка (Національна філармонія України), Трапезна церква у Печерській лаврі та пам’ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі.

Архітектор збудував десятки прибуткових будинків та маєтків, найбільш відомим сьогодні є маєток Федора Терещенко – нині Київська картинна галерея, а також садибний будинок Миколи Фроммета, Замок барона, будинок Ікскюль-Гільденбанда, будинок Гольденберга, маєток Лібермана, садиба Гальперіна та Шоколадний будиночок.

Ніколаєв спорудив також одну із найкрасивіших будівель старого Києва – готель Національ на Хрещатику, 29/1, але цю будівлю було знищено під час серії спланованих вибухів радянською владою під час відходу у 1941 році.

Олександр Кобелєв

Стиль: ренесанс, неокласицизм

Роки життя: 1860-1942

До архітектурного ансамблю Києва Кобелєв додав два своїх проекти – головний корпус Київського політехнічного інституту та будівлю Національного банку України.

Над проектом нинішньої будівлі НБУ він працював у співавторстві із Олександром Вербицьким. Саме завдяки цим двом зодчим в України один із найкрасивіших національних банків у світі, що радше нагадує розкішний палац, аніж фінансову установу.

Також його авторству належать ще низка будівельних споруд, зокрема Будівля вищих жіночих курсів – нині тут розміщено Міністерство надзвичайних ситуацій, а також будівля Шостої київської гімназії.

Владислав Городецький

• Стиль: модерн, псевдоготика
• Роки життя: 1863-1930

Городецький, напевне, найвідоміший київський архітектор. А ще за свої роботи його прозвали київським Гауді.

Його найвідоміші роботи – Римо-католицький костел святого Миколая та Будинок з химерами, який є безперечним фаворитом серед киян та гостей столиці. Цікаво, що зведення Будинку з химерами розпочалося після того, як Городецький побився об заклад з Кобелєвим, що на Банковій, 10 нічого не можна побудувати.

Щоб втерти носа своєму колезі-візаві він витратив майже всі свої статки, але таки звів споруду на вкрай незручному майданчику.

Його авторству належать ще Прибутковий будинок з торговим домом Йосифа Кімаєра, будівля Національного художнього музею та Караїмська кенаса на Ярославовім Валу.

Павло Альошин

• Стиль: модерн, конструктивізм
• Роки життя: 1881-1961

Найвідомішою спорудою Альошина є будівля Педагогічного музею або Будинок вчителя, що розташований на вулиці Володимирській. У йогго стінах у 1917 році розміщувалася Центральна Рада та ухвалювалися доленосні для України Універсали. Радянська влада, коли відходила з Києва, заклала у будівлю вибухівку, але німці її знешкодили.

На вулиці Пилипа Орлика Альошин звів будинок, що більше нагадує зовні середньовічний замок – це Маєток Ковалевського, а на Терещенківській – будівлю жіночої Ольгинської гімназії, де зараз розміщується установа НАН України.

Окрім суспільних будинків він звів кілька житлових, зокрема 1-ий житловий будинок лікаря на Великій Житомирській та 2-ий житловий будинок лікаря на вулиці Заньковецькій.

За проектом Альошина у співавторстві із Вербицьким було збудовано найбільшу київську будівлю у стилі конструктивізму – Центральний вокзал.