Український Шарм-ель-Шейх. Чому туристи тікають з Азовського моря?

На курортах Північного Приазов'я добігає кінця туристичний сезон. Підсумки невтішні. За даними Центру розвитку туризму України, якщо 2020 року турпотік у регіоні склав 3,5 млн відпочивальників, то нині він скоротився майже на 20%.

Експерти галузі вважають, що у 2022 році ситуація не поліпшиться. І ось чому…

Головна причина того, що Азовське море втрачає відпочивальників, – погіршення екологічної ситуації. Зокрема, як уже писав «Главком», туристична індустрія цьогоріч страждала від небувалого нашестя медуз, які робили відпочинок максимально некомфортним: вони жалять, а море біля пляжів через них часом нагадує кисіль.

Як зізнався в бесіді з «Главкомом» керівник гідрогеологічного управління об'єднання «Приазовкурорт» системи «Укрпрофоздоровниця» Ігор Соклаков, цього року було комфортно відпочивати тільки у травні і до середини червня, а також добре цими днями – море трохи охололо та медузи відійшли від берега.

Чотири «кити» пляжного Приазов'я

Курорти Північного Приазов'я розташовані на березі Азовського моря на територіях Херсонської, Запорізької та Донецької областей. Головні з них – це Арабатська стрілка, селище Кирилівка, місто Бердянськ та Білосарайська коса (під Маріуполем).

Але, відверто кажучи, курортами у звичному розумінні (як, наприклад, Анталію, Шарм-ель-Шейх тощо) ці місця назвати складно. Правильніше, напевно, називати це зонами відпочинку. Там ще з радянських часів знаходяться бальнеологічні та грязьові санаторії (ці профспілкові оздоровниці зараз занепадають), а неглибокі піщані пляжі приваблюють відпочивальників із маленькими дітьми. Тобто ця місцевість ідеально підходить для сімейного відпочинку.

Арабатська стрілка до російської окупації Криму була в основному притулком екстремалів, які вважають за краще відпочивати в наметах. Їх не лякають ні дефіцит питної води, ні відсутність нормальних доріг і каналізації. Зараз «Арабатка» набуває все цивілізованішого вигляду: у трьох селищах – Генічеська гірка, Щасливцево та Стрілкове будуються мініготелі (на сьогодні таких близько 80), у деяких навіть є власні очисні споруди.

З питною водою, як і раніше погано. Є артезіанські свердловини, але цього недостатньо, тому воду в баклажках завозять з Генічеська підприємці. Але зате тут з одного боку – море, з іншого – затока Сиваш, де виявлені термальні джерела. Є унікальне Рожеве озеро з водою відповідного кольору (воно утворилося на місці аварії радянського бомбардувальника у 1969 році, коли були пробиті водоносні горизонти). А в морі існують непогані умови для віндсерфінгу.

Як розповідає в бесіді з «Главкомом» керівник туристичного сектору проєкту USAID «Економічна підтримка Східної Європи» Олександр Файнін, минулого року на Арабатській стрілці відпочило близько 700 тис. туристів. «Якщо правильно підійти до справи, то тут можна зробити цілорічний термальний курорт», – вважає Файнін.

Кирилівка – це селище в Запорізькій області, 65 км від Мелітополя. Заслужено вважається лідером Таврії та Приазов'я для сімейного відпочинку. Місцевих жителів всього 3,5 тис. осіб, при цьому в населеному пункті понад 500 мініготелів. Деякі з них підходять до справи ґрунтовно: ставлять не тільки автономні каналізаційні колектори, але й опріснювачі води, проводять опалення. Ще в Кирилівці є аквапарк, колесо огляду та дельфінарій.

Селище у 2020 році відвідало близько 1,5 млн відпочивальників. Це при тому, що діставатися сюди досить незручно. Якщо перші десять кілометрів по трасі Мелітополь – Генічеськ їхати ще можна, то потім (коли звертаєш в сторону Азовського моря), дорога дуже погана. Власники маршруток незадоволені, але терплять – гроші хороші, потім вистачить і на ремонт понівеченого транспорту.

До речі, ще у 2008 році на всю Кирилівку був всього лише один банкомат. Олександр Файнін запевняє, що відтоді ситуація покращилася – тепер банкоматів три.

Бердянськ, відомий своїми оздоровчими (лікування унікальними цілющими грязями) та дитячими санаторіями, раніше був ще й досить великим морським портом. Після фактичного закриття порту екологічна ситуація значно покращилася, мер міста Валерій Баранов у кінці 90-х років зробив ставку на розвиток туризму. Зокрема, завдяки йому в Бердянську з'явилася маса незвичайних оригінальних пам'ятників, а завбачливі городяни почали активно будувати мініготелі. Зараз їх у місті понад 200, у 2020 році в Бердянську відпочило близько 1 млн осіб.

Що стосується Маріуполя, то Білосарайська коса, що знаходиться біля міста, у 2020 році прийняла близько 200 тис. відпочивальників. У порівнянні з іншими головними курортними зонами Північного Приазов'я – мало, але все можна пояснити: металургійні та інші промислові підприємства, що знаходяться у місті, не сприяють напливу туристів.

Але є цікавий момент. У 2020 році, якщо порівнювати з 2019 роком, кількість відпочивальників на пляжах Маріуполя зросла на 177%.

«Парадоксально, але факт. Через коронавірус жителі Донецької та Харківської областей, які могли б злітати, наприклад, до Туреччини, відпочивали в Україні. Ось і вийшов такий феноменальний ріст», – пояснює в бесіді з «Главкомом» голова Асоціації індустрії гостинності України, колишній міністр туризму Автономної республіки Крим Олександр Лієв. До слова, за його даними, турпотік у Кирилівці та Бердянську у 2020 році виріс відповідно на 55% і 37%. З тих же причин.

Український «Тагіл»

Цього року зростання кількості відпочивальників досягнути не вдалося. Ба, гірше: крива внутрішнього туризму на пляжах Північного Приазов'я різко пішла вниз. «За нашими даними, спад цього року – 15-20%. Особливо «просіли» Кирилівка й Арабатська стрілка, Бердянськ – трохи менше», – розповідає «Главкому» директор Центру розвитку туризму України Володимир Царук.

Але в Бердянську не вважають, що у них ситуація краща, ніж у Кирилівці. «Середнє завантаження наших пансіонатів цього року – 35%. А те, що неорганізованих відпочивальників, які винаймають житло у місцевих жителів, набагато менше, ніж раніше – видно неозброєним оком. Якщо в минулі роки приватним сектору у липні-серпні було складно проїхати: все заставлено машинами, то цього року можна їхати нормально», – розповідає «Главкому» завідувачка сектором курортно-готельної діяльності виконкому Бердянської міської ради Оксана Бичкова.

Треба відзначити, що люди, які традиційно приїжджають відпочивати влітку на пляжі Азовського моря, в масі своїй не дуже вибагливі. «Інфраструктура в основному «совкова». І більшість відпочивальників – це український «Тагіл». Є таке місто на Уралі, Нижній Тагіл, ми на його честь жартома так називаємо тих відпочивальників, для яких головне щастя – полежати догори пузом, випити та покричати. До 70% відпочивальників у Приазов'ї належать до низькобюджетного сегмента, вони витрачають на оренду житла 150-300 грн на добу. Усереднений портрет таких відпочивальників: тато працює на заводі або шахті, мама – домогосподарка, у них двоє-троє дітей», – описує Олександр Файнін.

І ось навіть такі відпочивальники перестають їздити на Азовське море. Тому що татові може і все одно – він з пивом і на пляжі переб'ється, а ось дружині та дітям з медузами у воді некомфортно.

Хто винен?

Як уже повідомляв «Главком», на нещодавній нараді в Кирилівці голова Запорізької обласної державної адміністрації Олександр Старух констатував, що курортний сезон-2021 у регіоні провалений.

Губернатор звинуватив у цьому Росію: мовляв, вона спровокувала небувале нашестя медуз, побудувавши Керченський міст і відбираючи прісну воду з річок Дон і Кубань для зрошення полів (у результаті солоність Азова підвищилася, і медузи почали мігрувати туди з Чорного моря). Старух запропонував порахувати збитки від провального курортного сезону, виставити рахунок Росії та позиватися до країни-агресора.

На питання «Главкома», як просувається ситуація з судами, Олександр Старух дав зрозуміти, що погрози поки що не зрушили з місця: «Треба спочатку вивчити на науковій основі причини ситуації, що склалася, і вже за підсумками досліджень діяти далі».

Який би популістський вигляд не мала заява керівника Запорізької області, у чомусь він має рацію. 95% сумарного водного стоку в Азовське море дають Дон і Кубань, і якщо стік прісної води зменшується, відповідно збільшується солоність моря. При будівництві ж Керченського моста (довжина – 19 км) було порушено природний ландшафт певної ділянки Керченської протоки. А в природі все взаємопов'язано, причому часом неймовірним чином.

Такий ось приклад. У Йеллоустонському національному парку США розвелося багато лосів. Туди у 1995 році запустили три невеликі зграї вовків (всього чотирнадцять осіб), яких там не було 70 років, і через якийсь час у місцевих річках з'явилася форель. Здавалося б, який взаємозв'язок? Але вiн є. Тому, досі не зрозуміло, як у результаті позначиться Керченський міст на екології Азова. Але вже зрозуміло, що звуження протоки через спорудження моста призводить до збільшення швидкості просування медуз в акваторію Азовського моря: їх швидше, так би мовити, «засмоктує».

Але, на жаль, варто визнати, що в бідах Північного Приазов'я винні не тільки загальні світові тенденції (підвищення рівня світового океану, опускання тектонічних плит) і рука Москви, а й недбалість української влади.

«Так, стік прісної води з Дону та Кубані великий. Але ви візьміть і почистьте річища малих річок, які впадають в Азов з території України. У нас же не стоїть завдання опрiснити все Азовське море! А так хоч вода в прибережній зоні буде більш прісної, відповідно – медуз стане менше. А комарі? Раніше фахівці розраховували та двічі-тричі хімікатами оброблялися очерети, відкриті водойми. Але цього року нічого не було зроблено – влада каже: «Це нормально, це природа». У липні ще навала сонечок була, цілі зграї! Укус – як опік сигаретою. У них же не жала, як у комарів, а щелепи. Гризуть», – розповідає головний гідрогеолог «Приазовкурорту» Ігор Соклаков.

«Медузи та комарі однозначно зіпсували нинішній курортний сезон. У нас були випадки, коли люди просто розверталися і їхали через те, що неможливо знаходитися ввечері на вулиці, а у дітей алергія. Що заважало міській владі потруїти комарів, як це було раніше?», – ставить риторичне питання комерційний директор санаторію «Бердянськ» Вікторія Стельмаченко.

Керівник туристичного проєкту USAID Олександр Файнін каже, що мета їхньої програми – перетворити Північне Приазов'я на повноцінний туристичний регіон: розвивати не тільки пляжні курорти, але й екотуризм, організовувати екскурсії історичними місцями та проводити фестивалі. Цього року, до речі, з 29 серпня по 5 вересня на Арабатській стрілці відбувся Koktebel Jazz Festival – фестиваль, який з 2003 року проводився у зараз окупованому Криму.

Але цього, звичайно, недостатньо. На підтримку американській програмі нашій владі треба, як мінімум, будувати нормальні дороги, проводити водопровід і каналізацію, труїти комарів, очищати річища малих українських річок, і наступного року хоча б ставити сітки для медуз.

А поки що прогнози на туристичний сезон-2022 в Приазов'ї невтішні. Володимир Царук прогнозує зменшення відпочивальників ще на мінімум 15%. А Ігор Соглаков, говорячи про перспективи, сказав: «Якби ви приїхали до нас у липні або серпні та зайшли в море, то питань – їхати чи не їхати сюди наступного року, у вас би більше не виникало».

Андрій Кузьмін, «Главком»