10 найкращих пісень усіх часів: журнал Rolling Stone опублікував оновлений рейтинг

Журнал Rolling Stone вирішив оновити свій рейтинг з п'ятисот кращих пісень за всю історію, і провів нове опитування серед шанованих особистостей музичної індустрії.

Повний список опублікований на офіційному сайті журнал.

Загальна характеристика нового рейтингу

У складанні списку брали до уваги думки більше двохсот п'ятдесяти виконавців, музикантів, критиків, продюсерів і журналістів. З величезного переліку Rolling Stone відібрав ті пісні, які зустрічалися частіше, мали більше впливу на світову музичну індустрію. В остаточному рейтингу практично відсутні іноземні (європейські) композиції, більшість співаків - американці.

Журнал Rolling Stone оновив список "500 найкращих пісень усіх часів"

Природно, українські мелодії зовсім не потрапили в список. Навіть більш поширені мови не удостоїлися згадки. З 500 треків є тільки чотири пісні іспанською і одна португальська. А серед жанрів домінують характерні для американського суспільства і культури хіп-хоп, кантрі, інді-рок, реггі та R&B.

Як пояснення в журналі, як завжди, сказали, що всі пісні відображають настрій свого покоління і є тригером, який переписав історію.

Перша десятка найкращих пісень усіх часів

На перших десяти щаблях у поважному рейтингу "500 кращих пісень усіх часів" розташувалися:

Respect - Арета Франклін (1967)
Fight the power - група Public Enemy (1989)
A change is gonna come - Сем Кук (1964)
Like a rolling stone - Боб Ділан (1965)
Smells like a teen spirit - група Nirvana (1991)
What's going on - Марвін Гей (1971)
Strawberry fields forever - група Beatles (1967)
Get ur freak on - Міссі Еліот (2001)
Dreams - група Fleetwood Mac (1977)
Hey ya! - дует реперів Outkast (2003)

Перше місце в рейтингу "500 кращих пісень усіх часів" - Respect Арети Франклін (1967)

Як видно, тільки дві пісні - з нинішнього століття. Що стосується першого місця, то укладачі пишуть: "Непримиренні вимоги пісні (Respect Арети Франклін) знаходять потужний відгук у русі за громадянські права і феміністській революції. У своїх мемуарах 1999 року Франклін написала, що пісня відобразила "потреби чоловіка і жінки з вулиці, бізнесмена, матері, пожежного, вчителя - всі хотіли поваги".