Рогатий бог: як кельтське божество стало популярним серед неоячників і до чого тут диявол

18 жовтня у Великій Британії святкують День Рогатого бога. Звісно, у минулому не було спеціального дня, коли вшановувалося це божество у його численних втіленнях. Проте, цей образ став центральним для сучасних неоячників в усьому світі, а тому розкажемо про нього детальніше. 

Хто такий Рогатий бог

Рогатий бог - це Цернуннос (Кернуннос, Кернунн, Сернуннос - ред), кельтське божество, що ймовірно було пов'язане із культом родючості, життям, тваринами, багатством і підземним світом.

Цернуннос - один з найдавніших кельтських, а можливо, і до кельтських божеств. Сліди його культу датуються І тисячолітті до нашої ери, де йому присвячувався білий олень, образ який ще потім часто фігуруватиме у літературі та міфології, пригадати хоча б поттеріану. 

Зверніть увагу, що Цернуннос - це не ім'я йога, а епітет, адже воно перекладається як "Рогатий", а от справжнє ім'я божества нам, на жаль, невідоме. 

Нині відомо про більш ніж півсотні зображень римської доби, що пов’язані із ним. Переважно його зображують як людину із рогами оленя на голові. Він сидить у так званій "буддійській позі" зі схрещеними ногами. В одній руці тримає змію, а в іншій – гривну. Часом поруч із ним зображені тварини, які були відомі давнім людям (олень, бик, пес, щур тощо).

Вчені вважають, що це божество було володарем підземного царства й пов'язувалося з циклами помирання та воскресіння природи.

Археолог Джон Грем Дуглас Кларк звернув увагу одне поховання у Британії, у ньому і чоловіки, і жінки були оточені оленячими рогами. Науковець припустив, що метою цих обрядів було забезпечення плодючості, адже первісна людина могла пов’язати зростання рогів з сексуальними циклами і визнати роги як могутній ресурс плодотворної енергії. 

У печері у Франції, що зберігає малюнки, якы створені близько 13 тисяч років до н. е., є зображення так званого "чаклуна", що поєднує людську поставу, звіриний лик, великі оленячі роги, кінський хвіст, ведмежі лапи і підкреслені ознаки чоловічої статі. Згідно з однією з інтерпретації це образ шамана, який виконує своєрідний обряд плодючості. А, згідно, з іншою версією, антропозооморфна істота є втіленням тотемного предка. А, можливо, саме цей образ став прототипом Рогатого бога Цернунноса. 

Образ оленя, як символу життя, плодючості і царської влади надзвичайно поширений у добу бронзи та заліза на території Європи та Малої Азії. Образ людини з оленячими рогами мав важливе місце у своєрідному пантеоні того часу. 

Рогатий бог сучасних неоязичників

Сучасні неоязичники, зокрема, віккани, вшановують Рогатого Бога на рівні з Триєдиною Богинею, вони є відповідно уособленнями чоловічої та жіночої енергії, частинами єдиного цілого. Рогатому Богу приписують сексуальність, несамовитість, пристрасть, чоловічу силу. Його називають різними іменами, серед них: Ато й Карнайна. Віккани вірять, що він також може проявляти себе як Зелена Людина, Сонячний Бог, Дубовий Король і Король Гостролист тощо у різноманітних міфологічних сюжетах. 

Ця сучасне неоязичницька релігія називає його Великим Мисливцем, Лісовим Господарем, Королем За межею, він - бог родючості в багатьох ликах і під багатьма іменами, Хранитель Світового Древа. Його роги втілюють гілки древа, а кожен їхній відросток – початок нового життя.  

Також неоязичництво проводить аналогії між Цернунносом, давньогрецьким Діонісом, слов’янським Велесом і Чорнобогом, лісовиками тощо. Таким чином, Рогатий Бог – квінтесенція життя і природи, символ вітальності, котра з приходом осені набирає темних барв і засинає до наступної весни.

Чому Рогатий бог - не диявол

Чимало про Рогатого бога та його культ розповіла англійська письменниця і антрополог Маргарет Мюррей. Ще у 1931 році вона писала, що бог старої релігії обов'язково стає дияволом нової.

Вона у своїй популярній роботі "Культ відьом в Західній Європі" відстоює ідею про те, що зображення диявола і сатанинських шабашів, на які збиралися нібито відьми, є перекрученими відбитками дійсно язичницького культу, який існував з передісторичних часів на території Європи. Переслідуваних же інквізицією в Середньовіччі відьом і чаклунів Мюррей розглядала як останніх послідовників цієї найдавнішої релігії. Адже, у біблійного Люцифера, найгарнішого з янголів, з'явилися роги, копита та шерсть, що явно "передалося" цьому образу з язичницького культу, аби очорнити його. 

Тобто древні народи не вбачали у рогах, як атрибутах своїх богів, нічого поганого. Навпаки, вони були свідченням їхньої сили, мужності тощо. Нова релігія - християнство, яка прийшла на зміну язичницьким культам, мусила дискредитувати образ Рогатого Бога, підірвати його імідж і авторитет серед народів. Людям протягом століть втовкмачувалася темна сторона Рогатого Бога і його потойбічність, властивість купувати душі і збирати під своїм проводом відьом. Вірян переконували, що диявол являється саме у личині козла.

До цього культу дослідниця зараховувала богів та богинь з різних культур Стародавнього Сходу: давньоєгипетські Амон з рогами барана і Хатор з рогами корови, рогата "Повелитель звірів" з Мохенджо-Даро тощо. Подібні образи зустрічаються і в давньогрецькій міфології - критський Мінотавр, бог Пан, Діоніс Загрей. Мюррей згадує і про кельтського бога Цернунноса, зображення якого в шапці з рогами, яка нібито нагадувала шаманську, виявлено на частини рельєфу стародавнього вівтаря під собором Паризької Богоматері. Пізніше він трансформувався в фольклорний образ Херна-Мисливця у Великій Британії. 

Рогатий Бог: сучасність

В сучасних вікканских ритуалах Рогатий бог може бути представленим чоловіком в масці, який діє спільно з верховною жрицею ковену (тобто зібрання неоязичників - ред.), яка своєю чергою представляє Триєдину богиню.

Також в наш час в деяких місцевостях Британії восени святкують День Рогатого бога. Чоловіки ходять по вулицях з прикріпленими до голів оленячими рогами. Цей ритуал зберігся у селі Ебботс Бромлі, що у Стаффордширі, Англія. Перша письмова згадка про танці відноситься до 1686 році, однак через якийсь час назад був зроблений вуглецевий аналіз рогів, які з року в рік використовуються в танці, і з'ясувалося, що роги датуються 11 століттям. Це свято говорить про те, що сучасні люди ще не до кінця втратили зв'язок з природою.

Читайте також: 

• Навіщо дияволу роги?