Українці задубіють уже завтра. Соцмережі про «Північний потік-2»

У Росії не приховують, що друга черга російсько-німецького газогону на дні Балтійського моря — «Північний потік-2» (Nord Stream 2) — геополітичний проєкт. Про це, зокрема, заявляв президент Росії Володимир Путін. Україна тут у складній ситуації, адже «Північний потік-2» може стати важелем політичного тиску на Україну з боку Росії. Такі побоювання висловлюють і союзники України. «Детектор медіа» проаналізував дискусії щодо «Північного потоку-2» в українському сегменті фейсбука, телеграма і твітера за період із червня по вересень 2021 року, щоби з’ясувати, хто найбільше обговорює газогін у соцмережах, які тези популярні та яка частка повідомлень містить проросійські меседжі.

Методологія

Дані збирали за ключовими словами «Північний потік» та «Північний потік-2» українською, російською та англійською за допомогою сервісів TGstat, Twitter API, CrowdTangle та Semantrum. Приклад пошукового запиту: «північний+потік|северный+поток|nord+stream|"пп-2"|"сп-2"|stream-2|потік-2|поток-2». Із 7 млн 814 тис. публічних дописів українського сегмента соціальних мереж за період із червня по вересень за ключовими словами щодо «Північного потоку» знайшли 43 тис. публічних дописів. Під українським сегментом соціальних мереж Facebook, Twitter і месенджера Telegram маємо на увазі дописи профілів, сторінок, груп та каналів, які розташовані в Україні або вказали своїм місцем розташування Україну. Отримані дописи аналізували за допомогою Python Natural Language Processing Libraries для обробки текстової інформації, щоби зробити контент-аналіз, виокремити ключові меседжі та визначити сентимент дописів.

Кількість згадок про «Північний потік-2» у соціальних мережах

У середньому пів відсотка (0,55 %) контенту українського сегмента дописів фейсбука, телеграма і твітера за чотири місяці стосуються «Північного потоку». Для порівняння: кількість дописів зі згадкою президента Зеленського — близько 5 %, Путіна — близько 2 %, а ексспікера парламенту Дмитра Разумкова — 0,3 %. Найменша кількість дописів про «Північний потік-2» — 0,3 % — у фейсбуку. Найбільша — у твітері — 1,5 %. У телеграмі — 1,3 %. Оригінальних дописів менше половини — майже 40 %; 60 % дописів — поширення або копіювання контенту.

Найбільше про «Північний потік-2» в українському сегменті соцмереж писали в середині липня — сплеск активності відбувся після зустрічі президента США Джо Байдена з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель 16 липня. Весь наступний тиждень у соцмережах бурхливо обговорювали «Вашингтонську декларацію», яка серед іншого передбачала, що США не запроваджуватимуть санкцій проти компанії-оператора «Північного потоку-2», бо будівництво газогону було вже майже завершене.

Бурхливу реакцію соцмереж спостерігаємо й на початку червня: перед зустріччю Байдена з президентом Росії Путіним та переговорами господаря Білого дому з президентом України Зеленським. У серпні повідомлень про російсько-німецький газогін було небагато в порівнянні з попередніми місяцями. Пік активності в серпні пов’язаний із новиною, що Росія фактично припинила закачувати газ у підземні сховища Європи, що лягло в основу більшості маніпуляцій за цей період. Водночас заява голови правління «Газпрому» Олексія Міллера 10 вересня про саме завершення будівництва газопроводу пройшла майже непоміченою.

Потенційне охоплення дописів, у яких ідеться про газогін, було великим: у твітері майже 40 мільйонів переглядів, а в телеграмі — понад 33. Цікаво, що охоплення з розрахунком на один допис значно вище в телеграмі. Інакше кажучи, середня кількість переглядів одного допису в телеграмі майже вдвічі більша за твіт. У телеграмі є так звані сітки телеграм-каналів, коли між каналами є домовленості поширювати повідомлення одне одного. Бачимо, що дописи про «Північний потік-2» поширювали саме в такий спосіб. Трапляються дописи, що набирають тисячі переглядів, хоча канал, де їх публікують, має лише сотню підписників.

Найактивніші профілі, сторінки, групи й канали

Телеграм знову взяв першість у поширенні проросійських та антидемократичних меседжів — близько 65 % телеграм-каналів, що писали про «Північний потік2», поширювали проросійські й антидемократичні тези. Більшість із них — анонімні телеграм-канали або ж канали проросійських «експертів», які регулярно поширюють такі меседжі, про що свідчать моніторинги «Детектора медіа».

До графіка не додали канали, які орієнтуються на окупаційну владу загарбаних Росією частин Донеччини й Луганщини. Проте там багато уваги приділили газогону: декілька тамтешніх каналів зробили понад сто дописів.

40 % користувачів та сторінок фейсбука, які писали про газогін, поширювали проросійські чи антидемократичні повідомлення. Близько 30 % — користувачі, які публікували свою аналітику / роздуми щодо «Північного потоку-2», але не поширювали проросійські тези. Тут, як і у твітері, є значна частка дописів від державних інституцій, посадовців та політиків.

Найактивнішими у твітері щодо газогону є сторінки медіа, до прикладу, інформаційного агентства «Укрінформ». Більшість твітили про інформаційні приводи щодо «Північного потоку-2». Проте є й сумнівні сторінки з назвами на кшталт «Новости» чи «Новости Украины». Деякі з них твітять одночасно російською та українською й за час моніторингу зробили понад 150 твітів про газогін. Також у топі активних є сторінки, що за ознаками нагадують ботів.

Як писали про «Північний потік-2»

Мовою дописів є переважно російська. У телеграмі — близько 80 % дописів, а у твітері — понад 65 %. Винятком став фейсбук, де українська переважає, — 55 %. Також бачимо більш ніж 20 % англомовних дописів у твітері. Загалом для телеграма це звичний показник. Схожа ситуація й у фейсбука, де українська переважає як мова дописів на суспільно-політичні теми. У твітері натомість показник може значно коливатися залежно від теми. До прикладу, коли «Детектор медіа» аналізував дописи щодо затримання білоруського опозиційного журналіста Романа Протасевича, частка англомовних дописів була значно вищою.

«Детектор медіа» також зробив аналіз тональності дописів щодо газогону, тобто визначив, чи допис загалом позитивний, негативний чи нейтральний. Йдеться саме про домінантну емоцію в дописі, а не про позитивність чи негативність позиції автора щодо чиїхось інтересів. Дискусії щодо газогону наповнені емоціями, тобто переважають дописи, де є чітко виражені емоції позитиву чи негативу. Нейтральні дописи, тобто ті, що констатують факти, становлять 11 % у середньому. Більшість нейтральних повідомлень припадає на дописи сторінок чи каналів проукраїнських медіа, які повідомляли про події навколо «Північного потоку-2».

Різниця в сентименті між соціальними мережами є. Проте бачимо, що особливість теми не дозволяє однозначно трактувати сентимент. До прикладу, 27 % позитиву у твітері може спантеличити з декількох причин. По-перше, твітеряни в попередніх моніторингах «Детектора медіа» завжди були значно позитивнішими, ніж дописувачі в телеграмі. По-друге, коли ми говоримо про позитив чи негатив у темі «Північного потоку-2», слід урахувати: допис про засудження будівництва газогону піде в негатив, адже сентимент самого допису — негативний. Це, зокрема, помітно у твітері. Проте допис, де автор висловлює підтримку різним намаганням зупинити будівництво, вірогідно, потрапляє в позитив. Проросійські профілі та канали одночасно мали як позитивні, так і негативні дописи, що показує складність маніпуляцій щодо російсько-німецького газогону.

Ключові меседжі про «Північний потік-2»

Найпопулярніший меседж: Україна програла «Північний потік-2». Його використовують як у проукраїнських, так і проросійських дописах. Різниця — подача матеріалу. У проукраїнських дописах цей меседж супроводжують аргументами, чому вона нібито програла, і фокусуються на наслідках. У проросійських теж аргументують, проте геть інакше. До прикладу, у проросійських джерелах можна побачити меседжі, що Україна очікувано програла, адже й без газогону це «неспроможна країна» і взагалі українців чекає «буквальне замерзання» найближчим часом. У таких дописах спонукають до того, що єдиний спосіб «не замерзнути» — «перейти на прямые закупки у "Газпрома"». Якщо ж цього не зроблять, тоді на нас чекає «коллапс энергорынка и замерзание в прямом смысле слова». Тези про «замерзання» «Детектор медіа» вже фіксував в ефірах політичних токшоу та моніторингахросійських медіавпливів.

Якщо у випадку України в низці дописів «замерзання» чекає через «Північний потік-2» і «неспроможність України в силу різних причин забезпечити газопостачання», то Німеччині пророкують таку ж долю без німецько-російського газогону. Мовляв, «Північний потік-2» —  єдиний спосіб для Німеччини забезпечити себе газом, хоча це міф, який не раз спростовували. Загалом дописи про необхідність, безповоротність і вигідність газогону для різних сторін трапляються регулярно.

У проросійських дописах також можна побачити тези про неспроможність України впоратися із власними енергетичними потребами. Найактивніше поширювали тезу Путіна, що українська газотранспортна система може «луснути», якщо качати нею більше газу до Європи. Натомість аналіз спроможностей української газотранспортної системи показує, що це неправда.

Тарифи часто фігурують у дописах про газогін, і не лише в контексті України. Ситуація щодо «Північного потоку-2» складна й необізнаність аудиторії дає великий простір для маніпуляцій, зокрема в темі тарифів. Ба більше, тема тарифів доволі чутлива, адже частина українців прямо називає тарифи високими і вважає їх чи не ключовою проблемою в країні. На цих фактах грають маніпулятори, прагнучи збурити українців: «Давно тарифы в 9 раз за короткий период времени не вырастали». Про тарифи говорять і в контексті ЄС. Мовляв, запустять і сертифікують газогін швидко, адже тарифи ростуть і для мешканців країн ЄС. Зокрема в телеграм-каналах наголошують, що «пространство для манёвра у европейцев небольшое».

У проросійських дописах часто трапляються твердження, що існує певна змова, чи то США з Кремлем, чи Кремля з ЄС, чи Німеччини зі США — учасників гаданої змови у проросійських дописах часто міняють залежно від інформаційного приводу. Основне твердження, що ці країни змовилися між собою, ігнорують гарантії, які давали Україні, і не зважають на її інтереси. Ба більше, в частині дописів стверджують, що обдурили не лише Україну, а й Польщу і країни Балтії. Цю тези аргументували поїздкою заступниці державного секретаря США Вікторії Нуланд до Москви. Хоча офіційна мета візиту — намагання нормалізувати дипломатичні відносини двох держав, у проросійських дописах це позиціонують як готовність Америки відмовитися від України. Мовляв, «Байден слил "Поток"», а Нуланд летить вести таємні переговори про Україну.

Також обговорюють тему «відкупу» від України. До прикладу, в частині проросійських дописів ідеться про грошову виплату від Німеччини, щоб Україна «перестала нити». Мовляв, один транш для корумпованих політиків — і всі швидко забудуть про газогін. На противагу цьому у проукраїнських дописах у фейсбуку і твітері пишуть, що Україна так легко не здасться й має всі можливості й підстави лобіювати санкції на різних рівнях.

На картинці вище — основні меседжі в дописах трьох соціальних мереж щодо російсько-німецького газогону, проте загалом «Детектор медіа» зафіксував понад сто типових меседжів у цій темі. Більшість меседжів тісно пов’язані за змістом і один допис часто містить декілька тез одночасно. Ба більше, трапляються дописи, де разом подають тези, що суперечать одна одній. Проте такої кількості меседжів в інших темах моніторинг соцмереж «Детектора медіа» раніше не фіксував. «Детектор медіа» продовжує моніторинг соціальних мереж щодо газогону. У наступному матеріалі проаналізуємо персони й організації, які згадуються в дописах щодо «Північного потоку-2». Також проаналізуємо візуальний дискурс щодо «Північного потоку-2» в мемах та дописи про газогін в інстаграмі.

Це дослідження проведено ГО «Детектор медіа» за фінансової підтримки Партнерства «Відкрита інформація».

Фото: istockphoto.com