Покарання за дружбу з Україною: як російська пропаганда пояснювала енергетичну кризу у Молдові

13 жовтня Республіка Молдова оголосила надзвичайний стан у секторі природного газу після того, як у контракт із «Газпромом» закінчився у вересні цього року. У екстреному режимі сторони погодили продовжити постачання газу на місяць, в той час, як переговори щодо основного контракту продовжувалися. Разом з тим, молдовські урядовці шукали альтернативні джерела постачання – і в Румунії, в Польщі, і в Україні, продовжуючи при цьому переговори й з Москвою. Москва натякала, що комерційної вигоди їй буде замало – новій владі бажано було б на найвищому рівні «прийти на поклін» до Кремля, хоча кишинівські урядовці хоч вже й так здійснили кілька візитів у Москву. Але чому вони були безуспішними пояснює сам агітпроп:

«Віце-прем’єр уряду і міністр інфраструктури і регіонального розвитку Андрей Спину спробував зустрітися з главою ПАТ “Газпром” Олексієм Міллером на полях Петербурзького міжнародного газового форуму, але ця спроба виявилася невдалою. Судячи з усього, молдовській стороні був направлений своєрідний меседж про те, що рівень представника недостатній або від Кишинева очікують якихось інших кроків», – пише видання Ритм Євразії.

Ця тема – про додаткові вимоги Кремля – обростає деталями вже на рівні місцевих ЗМІ, які транслюють чіткіше ці наративи. Агітпроп таким чином дає Молдові зрозуміти, що енергетична криза є прямим наслідком спроби здійснювати свою незалежну політику на міжнародній арені і зближення з опонентами РФ, якими є і Україна, і Румунія. Крім того, після Ігоря Додона, який мало не щомісяця їздив у Москву, Кремлю важко прийняти той факт, що Молдова намагається привести свої дії на зовнішній арені у відповідність з заявленим проєвропейським курсом.

Місцеве молдовське видання Noi.md, наприклад, пише що Молдові доведеться змиритися зі зростанням пільгової ціни на газ якраз через те, що Санду заявила, що переговори щодо контракту мають вестися на рівні менеджерів відповідних підприємств – «Газпрому» та «Молдовагаз». 

Але Москві цього рівня відверто замало, бо для них – це не просто комерційне питання, що вирішується на рівні господарських суб’єктів.  

«Кишинів хоче отримати від Москви саме подарунок – пільгову ціну на газ в умовах, коли ринкова ціна в три рази вище бажаної. Але що зробила молдовська сторона для отримання “пільгового режиму”? Демонстративно відмовилась від участі в переговорах з Газпромом», – пише видання.

Насправді Кишинів з самого початку переговорів наголошував, що хоче отримати контракт на взаємовигідних умовах, який би забезпечив потреби громадян Молдови й енергетичну безпеку країни і про це чітко сказала голова уряду Наталія Гавриліца перед тим, як стало відомо, що угоду нарешті підписано: «В Молдові буде природний газ. Питання в тому – за якою ціною країна його закупить. Ми безперервно ведемо обговорення з адміністрацією президента РФ», – сказала Гавриліця.

Ще однією причиною, що спричинила «газову» кризу, агітпроп називає участь молдовської влади у «Кримській платформі» та підписання Батумської декларації про «Асоційоване тріо» разом з Україною та Грузією.

«За недовгий термін перебування на посаді глави держави М. Санду вже кілька разів продемонструвала не тільки неготовність до діалогу з Росією з питань, що зачіпають найрізноманітніші області двосторонніх відносин, а й зробила низку дій, які можна схарактеризувати як антиросійські. Це, наприклад, участь президента Молдови в міждержавному об’єднанні “Асоційоване тріо” спільно з Україною та Грузією – двома пострадянськими державами, які проводять відверто антиросійську політику, а також виступ Санду на саміті так званої “Кримської платформи”, де вона відкрито назвала приєднання Криму до Росії актом агресії», – пише видання Ритм Євразії.

«На першому форумі “Кримської платформи” (в Москві цей захід визнали антиросійським і відверто провокаційним) Республіка Молдова була представлена на найвищому рівні, хоча навіть Грузія відправила до Києва не президента, а прем’єр-міністра, а президент України Володимир Зеленський визнав, що країни, які візьмуть участь в цьому переговорному майданчику, ризикують зіпсувати відносини з РФ», – йдеться у матеріалі Noi.md (наразі сторінку з цією публікацією видалено).

При цьому, такі закиди є відвертим маніпулюванням, направленим як проти Кримської платформи, так і проти намагань кишинівської влади змінити статус кво у двосторонніх відносинах з Росією, що закріпилися за часів Ігоря Додона.

«Ми бачимо риторику проросійських коментаторів в Кишиневі щодо того, що начебто якби президент Майя Санду не брала участі в Кримській платформі, то кризи б не було. Це фейк, бо, наприклад, представники Угорщини також брали участь у Кримській платформі і у результаті вони мають контракт із “Газпромом”. Вони отримали знижку за те, щоб газ не йшов через Україну», – пояснив ексрадник президента Молдови Майі Санду Серджіу Тофілат.

Отже ми бачимо, як  агітпроп відверто і погрозливо попереджав, що  спроби вибудувати свою власну політику обов’язково принесуть Кишиневу негативні наслідки, і енергетичний шантаж, що передував підписанню нової угоди із Газпромом – один з інструментів такого «умиротворення» амбіцій нової влади у Молдові. З іншого боку очевидним є те, Росії не лише не вдалося «покарати» Молдову за тісні зв’язки з Україною, і розсварити дві сусідні країни,  а якраз навпаки – саме цей партнерський альянс і активна допомога Києва допомогла усунути енергетичну кризу і дотиснути Кремль.