В яку “Гру кальмара” грають з Україною

Останнім часом прокремлівські експерти в Україні почали активно обговорювати необхідність внутрішньоукраїнського діалогу, за рахунок якого, начебто, можна переконати мешканців ОРДЛО в необхідності того, щоб окремі райони Донецької і Луганської областей, окупованих Росією, повернулися до складу нашої країни.

Нажаль, “українські миротворці” не кажуть всієї правди про те, що відбувається в ОРДЛО, більшість мешканців якого, під впливом російської пропаганди, мріють про приєднання цих окупованих територій до Російської Федерації. Про яку реінтеграцію може йти мова, якщо мешканці окупованого Донбасу вважають себе росіянами, до того ж під впливом російських освітніх процесів відбулася мілітаризація молоді та була сформована в свідомості дітей ідентичність “універсального російського громадянина”, який сприймає Україну як ворога для “ДНР” і “ЛНР”.

Для Росії ці території є “токсичним баластом”, який вона хоче скинути на Україну. Громадянам нашої країни дуже важливо усвідомити, що на території ОРДЛО відбулася палестинізація населення за сприяння російських спецслужб, які озброїли місцевий криміналітет. Якщо відбудеться реінтеграція ОРДЛО на умовах Кремля, то перестане існувати формальний кордон між Україною та “ДНР” і “ЛНР”, що дозволить бойовикам, за завданням своїх російських кураторів, опинитися в українських містах, де вони почнуть влаштовувати диверсії проти проукраїнських громадян.

Наслідком дій проросійських бойовиків стане спровокований ними збройний спротив проукраїнських громадян, фактично, в ході реалізації цього сценарію, російським спецслужбам вдасться спровокувати внутрішній конфлікт в Україні.

В разі легітимізації українською владою представників органів місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу з особливим статусом, ніщо не завадить їм звернутися до Володимира Путіна з проханням про використання збройних сил РФ для захисту громадян Росії, які проживають на території ОРДЛО. У ході реалізації цього сценарію свою військову агресію Кремль буде позиціонувати як миротворчу операцію, спрямовану на врегулювання внутрішнього конфлікту в Україні.

Варто також розуміти, що Україна не має можливостей для відвоювання окупованих територій. Повномасштабна війна з Росією буде мати катастрофічні наслідки для України. На превеликий жаль в Україні відсутня сучасна протиракетна оборона, тому їй нічим зупинити масштабний ракетний удар. Окрім “Іскандерів”, яких в Росії 13 бригад, у неї ще є “Калібри”, котрі знаходяться у Севастопольській бухті, з території якої російські військові можуть прострілювати всю територію України. “Калібри” мають здатність йти на низьких висотах, тож вони є непомітними для українських радарів.

Також Україна не може протистояти Росії в повітрі, бо українським військовим літакам по 30 – 40 років. Якщо не оновлювати парк української авіації, то її за 10 років не буде існувати. Вже зараз Україна не може оновити ці застарілі радянські літаки, бо не має можливості купувати до них двигуни та запчастини. Їхні заводи – виробники знаходяться в Росії, яка зі зрозумілих причин не зацікавлена в зміцнені обороноздатності України.

Зупинити наступ Збройних сил Росії також не допоможуть дуже сильно розрекламовані “Байрактари”, які дуже вразливі для російської ППО і РЛС, які здатні їх виявляти. Нажаль, українці дуже сильно недооцінюють Російську Федерацію, бо навіть деякі військові експерти зі США вважають, що Сухопутні війська збройних сил Росії є найсильнішими в світі. Тож вже варто, нарешті, визнати, що Україна ніколи не зможе змагатися з Росією симетрично, у нашого північного сусіда завжди буде військова перевага над нами.

Сподівання ж багатьох українських експертів що за рахунок економічного успіху України вдасться повернути під свій контроль втрачені території, є відірваними від реальності. Фінляндії, незважаючи на свій економічний успіх, так і не вдалося повернути під свій контроль Карелію, Японії Курильські острови, а Грузії Південну Осетію і Абхазію, де рівень життя нижчий ніж в Сакартвело.

Представники російської влади чудово усвідомлюють, що Україна не стане, ані членом НАТО, ані членом ЄС. Істерія російських пропагандистів щодо абсолютно нереалістичного вступу України до НАТО, пов’язана перш за все з тим, що Кремлю потрібна мобілізація населення направлена проти зовнішніх ворогів. Дуже прикро, що український політичний істеблішмент грає по кремлівському сценарію. Без західної масштабної допомоги, залишена сам на сам з Росією із – за власної одновекторної політики, Україна буде постійно дестабілізована Кремлем, який буде використовувати її як антиприклад для росіян.

Для США Україна, як і Тайвань, є лише ‘’наживкою” для Росії і Китаю. З точки зору багатьох відомих американських експертів, США не повинні воювати за Тайвань з Китаєм, бо в разі поглинання його Піднебесною, вона стане міжнародним вигнанцем, проти якого будуть введені міжнародні санкції, що дозволить Америці витіснити своїх китайських конкурентів зі світових ринків. Так само США будуть діяти якщо Росія наважиться на повномасштабну агресію проти України, яка призведе до зменшення впливу Росії на ЄС та збільшення геополітичного впливу США в Європі.

Тому вже зараз потрібно зрозуміти, що ніякої масштабної безпекової допомоги під час повномасштабної війни з Росією Україна не отримає. Заяви ж українських політиків про народну війну, так і залишаться лише популістичними заявами. Про яку партизанську війну може йти мова, якщо під час навчань підрозділів територіальної оборони в деяких містах виділялося на навчання лише по 20 патронів. Тож виникає запитання, а хто буде забезпечувати українських повстанців зброєю, ліками, продовольством? Коли рівнини займають 95% території нашої країни, то Україна, на відміну від Афганістану, у якого є гори і В’єтнаму, який має джунглі, не може із – за відсутності великих природніх перешкод, вести довготривалу партизанську війну проти російських загарбників.

Прикметно, що навіть провладні російські експерти визнають, що ФСБ почала готуватися до гібридної агресії проти України ще з 2005 року після Помаранчевої революції. Головним “режисером” цієї агресії, з їхньої точки зору, був Микола Патрушев, державний діяч номер 2 по потужності і впливу в Росії. Найбільшою проблемою Кремля в Україні, як вважають представники російської влади, є відсутність проросійської контреліти, здатної встановити повний контроль над територією нашої країни. Тому застосування доктрини “русский мир” в Україні було справжньою авантюрою Кремля, особливо після того, як обличчями “російської весни” стали відомі російські терористи Ігор Cтрєлков [Гіркін] та Арсен Павлов [Моторола], які своїми діями дискредитували російську імперську політику.

Олег Дерипаска, відомий російський олігарх, неодноразово казав, що Кремль завжди підтримував в Україні “токсичних політиків”, які своїми діями могли спровокувати соціально – економічну кризу вигідну корпорації чекістів, але 2014 рік показав всю хибність цієї стратегії, бо як попереджав Володимир Ленін: “Росіяни своїм шовінізмом можуть відштовхнути від Росії українців”.

Кремль не врахував того, що українці є індивідуалістами, для яких дуже важливий їхній матеріальний добробут. Тому не побачивши від Росії привабливого цивілізаційного проекту для України вигідного їй економічно, українці почали хибно вважати, що їхній рівень життя збільшиться за рахунок євроінтеграції. За те що Росія втрачає Україну, російська влада повинна звинувачувати перш за все саму себе.

Щодо політики США по відношенню до України, то відомий американський експерт Джордж Фрідман впевнений в тому, що американська політична еліта побачивши що Росія знаходиться на підйомі, завадила їй консолідувати свої позиції на пострадянському просторі. З його точки зору, американські політики почали дуже сильно хвилюватися із – за потенціалу Росії після того, як вона перейшла від оборонної політики до відновлення своєї сфери впливу. Україна, фактично, як би це не було прикро визнавати українцям, була цинічно використана США, як дешевий ресурс, який відволікає на себе увагу Кремля.

Історія нашої країни доводить, що Україна не може собі дозволити вести лише одновекторну політику. Після рішення Януковича про заміну багатовекторної політики на одновекторну проросійську, він під тиском Кремля дестабілізував Україну, в результаті чого ним була втрачена влада. Продовження же Україною нинішньої прозахідної одновекторної політики, залишить нашу країну в “сірій зоні” між Сходом і Заходом, де вона ризикує остаточно перетворитися на країну “третього світу”.

В нинішньому багатополярному світі, в якому будуть наростати протиріччя між супердержавами, Україні дуже важливо дистанціюватися від геополітичних конфліктів заради збереження внутрішньої стабільності. Україна, як і Швейцарія, яка в 17 столітті відмовилася брати участь у Тридцятирічній війні, повинна перестати бути геополітичним ресурсом супердержав.

Врешті – решт, українці повинні позбутися ілюзій про те, що прозахідний або проросійський вектор розвитку дозволить Україні досягнути успіху. Геополітичну гру Росії і США з ЄС по відношенню до України можна описати на прикладі відомої західної політтехнології. Якщо уряду потрібно збільшити податок на 5%, то урядовці повинні заявити про збільшення податку на 10%, що, звісно ж, викличе обурення громадян та протестні акції, після яких уряд йде на переговори з протестуючими, під час яких домовляється з лідерами протесту про зниження податку з 10% до 5%, після чого опозиціонери сприймають цей компроміс з урядом як свою перемогу, в той час як уряд досягає своєї мети, бо податок збільшується на 5%, як і було заплановано урядом.