Чим дихати? Куди з лікарень зник кисень і як рятувати ситуацію

В Україні – десятки тисяч хворих на коронавірус, натомість кисень, необхідний для їхнього порятунку, – у дефіциті. Так сталося через зупинку двох заводів, які його постачали, і через вчасно неухвалений законопроєкт, котрим передбачалися зміни до бюджету для постачання кисневих станцій. «Главком» розбирався в ситуації, яка може призвести до ще більших людських втрат.

Диверсія, провина влади чи вигадана проблема?

Ситуація із захворюваністю на ковід в Україні катастрофічна. Минулого тижня наша держава впевнено увійшла до трійки світових лідерів за смертністю від коронавірусу. В Україні щодня фіксували понад 20 тис. нових випадків зараження та понад 500 смертей на день. Одна з причин такої високої смертності, яку президент Зеленський порівняв із втратами під час Другої світової, у тому, що українські лікарні відчувають гостру нестачу кисню.

Загалом в Україні нараховується 35 підприємств, які виробляють і продають кисень. З них 22 – ліцензовані. Як нещодавно переконував міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, влітку Міністерство охорони здоров’я закликало їх інтенсивніше накопичувати кисень. Виробники нібито почули урядовців та «збільшили масштаби та наповнили резерви». Однак, вочевидь, це було неправдою: або міністр увів громадськість в оману, або міністра обманули виробники. У кожному разі, кисню в країні не вистачає.

Ситуацію погіршує і те, що два найбільші у країні підприємства, які займаються виробництвом медичного кисню, – ДП «Мессер Україна» та ПрАТ «Лінде ГАЗ Україна» – зупинили свою роботу на понад два тижні, з 16 жовтня до 2 листопада. Це сильно вдарило по південних регіонах України, і реанімації лікарень Одеси, Миколаєва та Херсона переповнилися хворими, які задихалися без кисню.

Варто наголосити, що серед усіх ліцензіатів саме виробників медичного кисню менше половини і знаходяться вони переважно на сході України. Цей факт не в останню чергу став причиною дефіциту кисню у лікарнях на Західній Україні минулої осені. Аби збільшити об’єми кисню для медичних потреб, навесні 2021 року Кабінет міністрів кількома постановами дозволив ліцензіатам доставляти до лікарень не тільки медичний, а й технічний кисень. За однієї умови: його основні показники мають відповідати «специфікації та методикам контролю за основними показниками кисню медичного». Зокрема і цей факт, запевняють у Міністерстві охорони здоров’я, дозволив збільшити об’єми кисню, який виготовляється для медичних потреб.

Але навіть якби згадані заводи працювали безперебійно, дефіцит кисню був би неминучим. По-перше, через різке збільшення кількості хворих, а, по-друге, через те, що нинішня хвиля коронавірусу відзначена протіканням хвороби у тяжчій формі. Чи знали про подібну ситуацію уряд та президент? Вочевидь, так. Проте виконавча влада не подбала про запобігання кризі, як і про вчасну закупівлю кисню за кордоном.

Докази цього днями спливли у пресі. На нараді за участю представників компаній виробників і постачальників медичного кисню, яка відбулася ще 11 жовтня, урядовців попереджали про колапс, який насувається.

Голова комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації Михайло Радуцький зі свого боку воліє говорити про те, що викликати дефіцит кисню на піку пандемії могла диверсія. Про це нардеп розповів в ефірі каналу «Україна 24», додавши, що справою двох зупинених заводів вже займається СБУ.

Іншої думки його колега по партії, нардеп від «Слуги народу» Денис Маслов: він вбачає у тому, що сталося, не чийсь злий умисел, а «логістичні недоробки, серйозні недоробки» та покладає відповідальність за них на «місцеві державні адміністрації». Однак всі ці питання «в будь-якому випадку потрібно з'ясувати», – говорить Маслов в ефірі одного з телеканалів.

На «логістичні збої» вказує і перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Комаріда. «Відчутний не стільки дефіцит кисню в лікарнях, а стільки те, що при різкому рівні захворюваності та госпіталізації виникають певні логістичні збої в системі, але кисень є в достатній кількості. Під координацією МОЗ кисень доставляється по всіх лікарням, які цього потребують», – зазначає він у коментарі Суспільному. При цьому заступник міністра переконує, що «жодна лікарня без кисню не залишилася».

Аби вирішити проблему, МОЗ намагався організувати постачання рідкого кисню з Польщі. Міністр Віктор Ляшко наприкінці жовтня повідомив про поставки 240 т на тиждень. Але вже 1 листопада його заступник Олександр Комаріда повідомив, що йому відомо про постачання 100 т на тиждень. Відповідаючи на запитання «Главкома», Комаріда пояснив, що постачання кисню з Польщі до західноукраїнських областей логістично вигідніше, ніж везти його через усю країну зі Сходу. Наразі, каже чиновник, ситуація стабільна та контрольована, потреб в імпорті великих партій немає. Підприємства, які проводили ремонт, поновили виробництва і згодом проблема має зникнути зовсім. Він запевнив, що потужностей українських виробників більше, ніж достатньо. «В Україні за одну добу виробляється понад 400 т рідкого медичного кисню. Споживання становить менше як 400 т», – запевнив Комаріда.

Проте поки МОЗ чекатиме на відновлення роботи заводів, люди помиратимуть і далі. На милість коронавірусу покладатися неможливо – так само як і співчуття, проявлене владою до власних громадян.

Незакритий гештальт – законопроєкт №5460

Тим часом депутатська фракція «Голос» ініціює проведення позачергового засідання Верховної Ради для розгляду законопроєкту про кисневі станції. Але під документом за реєстраційним номером 5460 стоять підписи не лише представників «Голосу». Це колективне дітище, до якого долучилися члени усіх парламентських фракцій, та й позафракційні депутати також. Хоча першим у довгому списку авторів стоїть ім’я Інни Совсун.

«Цей законопроєкт пропонує системно підійти до розв’язання проблеми забезпечення киснем лікарень. На сьогодні ця проблема не вирішена. На сьогодні кожна п’ята лікарня не має потоку кисню в принципі. Ми наполягаємо виділити ресурси, щоб лікарні мали кисневі станції та перестали бути залежними від кисневих балонів», – говорить вона «Главкому».

Совсун пояснює: «До цього виділялись окремо кошти на кисень, і дуже часто ці гроші витрачалися на концентратори. Концентратори не допомагають при тяжкому перебігу хвороби, їх використовують вже під час реабілітації, коли людина починає одужувати».

Законопроєкт дійсно пропонує розрізняти чотири різних поняття. Перше – це «кисневі балони», у них зберігається стиснений газ, заправлений на спеціалізованих станціях. Друге – «портативні кисневі концентратори». Це – прилади, здатні видобувати кисень з повітря; їхній недолік полягає в тому, що вони збільшують навантаження на електричну мережу лікарень. Третє поняття – «кисневі резервуари для рідкого кисню» (тут з опису все зрозуміло), і четверте – «киснева станція».

Саме на кисневі станції Совсун та її співавтори пропонують зробити головну ставку. У проєкті закону киснева станція описана як «власна система генерації лікарнею кисню з навколишнього повітря, яка подає кисень під високим тиском по усій лікарні через централізовану систему трубопроводів від єдиного генератора; потребує одну точку включення до електромережі необхідної потужності; може бути встановлена всередині будівлі лікарні (на відміну від кисневого резервуара з міркувань пожежної безпеки); забезпечує повну кисневу незалежність лікарні».

Крім того, тут наявна і фінансова вигода: найдешевшим є вироблення кисню саме за допомогою кисневих станцій. Адже один кубічний метр кисню з кисневої станції коштує на рівні 1 кВт електроенергії (до 2 грн), один «куб» метр кисню з кисневого генератора коштує на рівні 70 грн, а 1 м³ кисню з балона (разом із доставкою такого балона) є ще дорожчим – про це йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту №5460.

Раніше уряд постановою від 09.10.2020 № 923 виділив окрему субвенцію на забезпечення лікарень подачею кисню у розмірі 1,47 млрд грн, а потім «накинув» додаткові 895,6 млн. Отримавши ці гроші, медичні заклади могли обрати будь-який спосіб кисневої подачі на власний розсуд. Але з’ясувалося, що переважна більшість їх віддала перевагу якраз портативним кисневим концентраторам.

Іншими словами, переваги кисневих станцій ще слід роз’яснювати. Хоча здавалося, що Верховна Рада розуміє їхню важливість. У кожному разі під час голосування за законопроєкт №5460 у першому читанні документ набрав 347 голосів. Хочеться додати «рекордні 347 голосів», бо далеко не кожен закон отримує підтримку парламенту на рівні конституційної більшості і вище.

Однак далі такого впевненого старту справа не пішла: друге читання законопроєкту мало відбутися у вересні поточного року, але у порядок денний його включили останнім пунктом. На календарі була п’ятниця, 24-те: як правило, в останній день парламентського тижня народні обранці (і, передусім, монобільшість) розбігаються задовго до фінального дзвінка. Так сталося і цього разу, а законопроєкт лишився нерозглянутим.

При цьому для закупівлі та поставки кисневих станцій потрібно 4-5 місяців, тому із законом вже зараз дуже сильно затягнули: ухвалювати його було потрібно як мінімум навесні – тоді, коли документ був зареєстрований у Раді.

«Капітан тримає курс на айсберг»

За зволікання із постачанням кисневих станцій опозиція жорстко критикує владу. Обвинувачення звучать як на адресу «Слуги народу», так і на адресу уряду, котрий не потурбувався про контракти, що передбачали неможливість одночасного ремонту двох заводів на піку захворювань. Не було продумано і можливості імпорту кисню для покриття дефіциту. Не подбав уряд і про диверсифікацію поставок медичного кисню.

Та головну відповідальність опозиціонери покладають особисто на президента Володимира Зеленського. Лідер фракції «Європейська солідарність» Петро Порошенко говорить так: «Слуги» відчувають, що їхній капітан впевнено тримає курс на айсберг. Лише за минулий тиждень в Україні померло вдвічі більше українців, ніж затонуло людей на «Титаніку». А наш «майстер спорту» у боротьбі з коронавірусом ніяк не вгамується та б’є рекорд за рекордом. Рекорди, точніше, антирекорди за кількістю хворих, за кількістю загиблих, рекорди за чергами до моргів, і антирекорд вакцинування – 18 відсотків – другий найнижчий рівень в Європі».

Соратники Порошенка з ним цілковито згодні. Депутат «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко говорить «Главкому», що саме кисневі станції вирішать проблеми українських лікарень, які відчувають брак рідкого кисню, потребують нових балонів, заміни фільтрів, дозаправок концентраторів тощо. Гончаренко називає ситуацію «жахіттям», відзначаючи, що «нас все літо лякали «Дельтою», але влада нічого не зробила, щоб допомогти власним громадянам. Тепер в лікарнях нема кисню, постачальники не встигають його доставляти, чи не з кожної області надходять повідомлення про нестачу кисню для хворих, лікарі вимучені, пацієнти помирають. Ось така тепер наша реальність. Це просто ганьба».

Його колега по фракції Ірина Геращенко зауважує, що загалом підтримує ідею проведення позачергової сесії, яка вирішить долю законопроєкту №5460, а відповідно – і долю кисневих станцій. Але «ми також збираємо підписи на позачергову сесію, аби прийняти і номер 6006, який так само вперто не ставлять на порядок денний, а це – збільшення виплат лікарям і субсидії», – каже вона.

Тим часом останні новини про кисневі станції надійшли 1 листопада зі стін Кабміну. Уряд виділив на їхню закупівлю додаткові майже 400 млн грн. І хоча ця новина є доброю за своїм змістом, та вона безнадійно відстає від перебігу подій. Що, втім, в Україні – не дивина.

Наталія Лебідь, Михайло Глуховський, для «Главкома»