Газова війна Росії та Молдови. На яких умовах здався Кишинів?

Республіка Молдова та Росія врешті дійшли згоди щодо постачання газу. Ситуацію, яку охрестили «газовою кризою», завершилася продовженням дії старого договору від 2006 року. Україна в цій драматичній історії показала себе надійним партнером, надавши в критичний момент Кишиневу необхідний обсяг газу для підтримання балансу мережі.

Нагадаємо, уряд Молдови 22 жовтня ввів режим надзвичайного стану строком на 30 днів через критичну ситуацію в енергетичній сфері. 23 жовтня «Газпром» пригрозив припинити постачання газу до Молдови. Російський монополіст зажадав від молдовської сторони погасити борги.

Цього тижня віцепрем'єр-міністр із питань інфраструктури та регіонального розвитку Молдови Андрій Спину розповів про досягнуті домовленості з «Газпромом». Мова про підписану міжурядову угоду з Москвою та відтермінування імплементації Третього енергопакета (пакет законів щодо внутрішнього ринку газу та електроенергії у Європейському Союзі. Його мета – відкриті газові та енергетичні ринки у Європейському Союзі – «Главком»). Принагідно змінилася й риторика Кишинева щодо Москви.

Що стоїть за досягнутими домовленостями та чи залишається Молдова надійним партнером України – у матеріалі «Главкома».

Гаряча пора

«Ви довели країну до того, що вона зіткнулася з енергетичним шантажем і опинилася у нинішній ситуації». Такими словами віцепрем'єр-міністр Молдови Андрій Спину дорікнув із парламентської трибуни депутатам із проросійського Блоку комуністів і соціалістів 14 жовтня.

До нових домовленостей (а точніше, продовження старого договору від 2006-го року), досягнутих із «Газпромом», залишалося два з лишком тижні.

Вирішенню ситуації передували нескінченні умови російського газового монополіста, що підігрівали невдоволення всередині країни та змушували молдовський уряд діяти у форматі «експромту».

Ризик замерзнути взимку був настільки реальним, що енергетичний шантаж Москви почав впливати не лише на внутрішню, а й на зовнішню політику Молдови. Врешті договір був продовжений на місяць, а після того, як перемовини пожвавилися, – на п'ять років.

Сусіди поспішають на допомогу

Після того, як Кишинів був вимушений оголосити 22 жовтня надзвичайний стан, молдовські урядовці у пошуках рішення вимушені були розширити географію своїх візитів. Продовжуючи перемовини з «Газпромом», віцепрем'єр-міністр Молдови з питань інфраструктури та регіонального розвитку Андрій Спину відвідав Польщу, а делегація на чолі із міністром закордонних справ Ніком Попеску відправилася до Києва. При цьому, і Україна, і Румунія з іншими країнами ЄС запевнили, що підтримають Молдову в не простій ситуації.

«Ми вже надали Молдові певне сприяння та будемо і далі співпрацювати у питаннях газопостачання. Солідарність України з Молдовою у важкі для неї часи не піддається сумніву. Спільно ми можемо подолати будь-який тиск Російської Федерації», – заявив очільник українського МЗС Дмитро Кулеба.

Також Рада національної безпеки й оборони України схвалила рішення надати Республіці Молдова необхідний об’єм газу для підтримки балансу газової мережі: «Ми прийняли рішення, що Кабмін це питання розгляне, і ми таку допомогу найближчим часом зможемо надати», – повідомив секретар РНБО Олексій Данілов під час брифінгу.

«Україна надала природний газ для балансування нашої газотранспортної системи, Республіка Молдова зможе використовувати надані ресурси до 31 жовтня 2021 року. Румунія також надала значну допомогу в підтримці газотранспортної системи нашої країни. Цей борг буде повернуто, коли Республіка Молдова матиме необхідну кількість газу для забезпечення безперервної передачі та обсягів для внутрішнього споживання», – повідомила компанія «Молдоватрансгаз» на своїй сторінці у Facebook.

Після розв’язання критичних питань з’явилися перші результати перемовин і з європейськими партнерами. Після візиту Спину до Польщі, були досягнуті домовленості з польсько-американською компанією PGNiG на мільйон кубометрів природного газу з постачанням через Україну.

Надмірна гнучкість чи безвихідь?

Водночас Молдова продовжувала перемовини з Росією, а шантаж «Газпрому» набував нових обрисів. Ще до продовження договору, офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов зазначив, що Росія взагалі припинить постачання газу в Молдову, якщо Кишинів не визнає боргу, який становить $433 млн, а з урахуванням прострочення платежів загальна сума заборгованості становить $709 млн.

І під час останніх перемовин у Санкт-Петербурзі про борг також ішлося. Віцепрем'єр Спину повідомив, що делегація домовилася про незалежний аудит боргу, лише після якого буде підписана чергова регулятивна угода, що унормує порядок його погашення.

Але, знову ж таки, виникає нюанс: ідеться лише про борг правого берега, а не Придністров’я. Тобто, йшлося про територію країни, яку контролює Кишинів. При цьому, постачання газу на лівий берег здійснювалося Москвою на безоплатній основі для режиму у Тирасполі в той час, як вартість цього газу записувалася на рахунки держави Молдова. Тому, питання боргу дійсно дуже суперечливе.

До того ж, у цій ситуації Кишинів фактично платить двічі, закуповуючи електроенергію із Молдовської ГЕС, що знаходиться на території невизнаного Придністров'я й працює на «безплатних» енергоносіях, і при цьому залишається ще й у боргу перед «Газпромом».

Ціна стабільності

Газова криза додала гостроти дискусійним питанням й у внутрішній політиці. Проросійські соціалісти, наприклад, підкидали хмизу у багаття, заявляючи про те, що саме проєвропейські кроки президентки Майі Санду спровокували «гнів» Кремля. Президентці дорікали зближенням із ЄС та сусідніми країнами, згадувалась і участь у Кримській платформі та підписання Батумської декларації.

Віцепрем’єр Спину згодом розкрив деякі деталі поступок, на які пішла Молдова перед Москвою, продовживши старий газовий контракт. Він повідомив, що процес реформування внутрішнього енергетичного ринку Молдови буде відкладений щонайменше до 2022 року.

«Третій енергетичний пакет (пакет законів щодо внутрішнього ринку газу та електроенергії у Європейському Союзі – «Главком») передбачає багато умов і багато документів, які треба буде прийняти… всі пункти, включаючи анбандлінг (добровільне від’єднання постачальника від транспортера газу, – ред.), можуть бути відкладені максимум до 2022 року», – уточнив урядовець.

Ідеться про лібералізацію енергетичного та газового ринків через розділення транспортних мереж, добування та збуту енергоносіїв. І варто зазначити, що для Молдови – це не просто пауза у запровадженні справедливих правил на внутрішньому ринку та зближення із європейськими мережами, а й свідчення подальшої глибокої залежності від Росії, оскільки той же «Газпром» є одним з акціонерів підприємства «Молдовагаз», що лише черговий раз підтверджує зрежисованість кризи задля політичного тиску.

«Анбандлінг передбачає різноманітні форми, пам’ятаймо, що «Молдовагаз» є спільним (із «Газпромом» – «Главком») підприємством і це в наших інтересах, щоб ми всі досягли згоди. Для цього нам і потрібний цей рік, щоб ми прояснили всі ці моменти», – пояснив логіку дій уряду Спину.

Отже, укладання договору на п'ять років не розв’язує проблем по суті, а лише відкладає їх на наступні політичні цикли. Щонайменше за переобрання проєвропейської влади ситуація повториться, а громадяни Молдови будуть знову слухати про «попередників».

Стабільність чи втрачені можливості?

Під час пресконференції віцепрем'єр щоразу підкреслював, що перемовини не мають виходити за межі комерційних відносин. У результаті урядова делегація досягла цієї умови, але з невеликою поправкою. «Комерційними» за цих обставин вони залишаться якраз для Молдови, а Москва отримала контроль над проблемними питаннями та діятиме й надалі асиметрично. Хоча Спину всіляко заперечував політизованість перемовного процесу з «Газпромом», рівень залучених у це суб’єктів виходить далеко за межі господарської діяльності.

Зокрема, у листопаді відбудеться засідання міжурядової молдово-російської комісії, на якому Молдова ініціюватиме підготовку та прийняття міждержавного договору про співробітництво в енергетичній сфері. У цьому договорі Молдова розраховує владнати усі розбіжності щодо купівлі російського газу, але, ймовірно, договір ключові суперечки не владнає.

Маріанна Присяжнюк, «Главком»