Коломойський проти Ахметова. Чим завершиться інформаційна атака на Зеленського

Дивлячись останні новини може скластися враження, що Зеленського вже всі списали і час його правління іде навіть не на місяці, а на тижні.

Отже, що насправді відбувається?

Диспозиція сил в краіні

1. Заяву Авакова про створення політичної сили де будуть Разумков, Гройсман, Ляшко і навіть Тимошенко треба сприймати не як оголошення про створення нового політпроекту, а як про заклики до створення жорсткої опозиції до Зеленського. Поки головні гравці доволі обережні у своїх висловлюваннях і не лізуть з відкритим забралом у бій. Як би там не було, але центром цієї опозиції є не Разумков, і не Аваков. Основою є Рінат Ахметов, який вперше з 2005 року перейшов в пряму атаку на діючого Президента. В той же час, на Банковій бояться воювати з Ахметовим і поки продовжують свою стару лінію: у всьому винен Порошенко.

2. Важливо виділити дві лінії атак (часто не скоординованих) на Зеленського: це атака на Єрмака, як на людину, яка підміняє собою Президента. І атака на необов’язковість рішень РНБО. Після недоарештованих літаків, наскільки я знаю, зараз вийде розслідування про те, як Медведчук зберіг і перейменував мережу заправок.

3. На сьогодні більшість тих, кого можна вважати економічною елітою, застигли в очікуванні (куди хитнуться шальки терезів), але більшість починає задумуватися над другим терміном Зеленського і розуміє: в перший рік другого терміну (в разі переобрання) він матиме необмежену владу.

4. По суті, зараз є одна людина, яка може бути зацікавлена у відносно сильному Зеленському - це Коломойський. Для нього Зеленський є певною гарантією його майбутнього. Хоча дуже сильний Зеленський йому точно не потрібен.

Диспозиція на Банковій

1. Результати всіх останніх довиборів занурюють жителів Банкової в теплу ванну і там вважають, що вони знають, як вигравати вибори

2. Наразі, Банкова шукає заміну серіалу РНБО на щось подібне. Наголошую, мова не йде про прориви, зміни чи щось подібне: мове йде мільярд дерев-2.

3. Зміна уряду відкладена на той момент, коли економічна ситуація погіршиться настільки, що потрібно буде когось зливати в унітаз. На випередження гри нема і не передбачається.

4. Про кадрові зміни в офісі президента взагалі поки мови немає. Поки це питання є табуйованим.

5. Бюджет 2022 не розглядається, як ключовий для 2023-24рр., коли під вибори можна щось зробити. Єдиний розрахунок на велике будівництво.

Сценарії Офісу Президента

1. На Банковій нічого не будуть робити і будуть шукати заміну серіалу РНБО. І тут ситуація, як із можливістю зустріти на Хрещатику дракона: 50 на 50. Буде знайдений новий вдалий серіал, ситуація виправиться. Не знайдуть - рейтинг розвалиться. Поки єдина думка, яка подобається всім: почати зміни до Конституції, хоча відповіді на питання, якою буде система управління країною просто не існує.

2. На Банковій почнуть переговори з Ахметовим за посередництвом Коломойського і домовляться про сяке-таке перемир‘я. Поки голоси Ахметова в парламенті не критичні, але й до прямих конфліктів в ОП поки не готові. Існує вірогідність, що Коломойський може стати посередником. Проте, ця історія передбачатиме значну втрату суб’єктності Президента.

3. Розпочнуться “бойові” діі офісу проти Ахметова. Поки в офісі зважують всі плюси та мінуси. Справа в тому, що розпочати війну можна, але з неї переможцем вийде хтось один. Але не розпочати цю війну для Зеленського означатиме програти майже все.

Зовнішні фактори

Наразі, є дві ключові загрози: можливе зближення з РФ через енергетичну кризу і повне нерозуміння колективним Заходом внутрішньоукраїнських процесів (простіше кажучи G-7 продовжує вибудовувати політику тиску через антикорупційні органи (рівень недовіри в районі 67-68%) і через лояльне, але глибоко скомпрометоване експертне середовище. І, судячи з усього, в Глазго, на полях кліматичного саміту Зеленському пояснювали саме безальтернативність цього сценарію. Але поки ми не чуємо ні з МЗС, ні з офісу про активізацію переговорів про ті домовленості, про які нам говорили в Вашингтоні 1 вересня.

Зупинимося на першій загрозі більш докладно.

1. Путін чітко демонструє, що з Зеленським він буде мати справу лише в разі повної капітуляції.

2. В нашому інформ просторі зараз буде запущений великий наратив про те, як наживаються на швейцарських газових прокладках і як потрібно повернутися до прямого газового контракту з Газпромом, зважаючи на відключення електроенергії і провальної політики Порошенка та його правонаступника Зеленського (народу все одно звідки йде газ, аби було тепло)

3. Путін грає в 2023-24 роки і він буде грати на розколи в українському політикумі і ставитиме на хаос з усіма відповідними наслідками (ситуація з антивакцинаторами один з елементів).

4. Ключове завдання Путіна полягає в тому, щоб будь-хто, хто переміг на виборах прийшов до нього з проханням допомогти. І, нинішнє політичне загострення грає йому на руку: всі думають про політичні війни, замість того, щоб думати: як ми будемо жити з 31.12.24, коли в нашій трубі не буде жодного кубометру російського газу.

Виходячи із сценаріїв Банкової і головних Акторів, питання стратегії РФ і зовнішніх загроз взагалі знаходяться на периферії. Ми входимо в період глобальної малоконтрольованої турбулентності, з настільки великою кількістю невідомих, що прогнозувати щось неймовірно складно.

Вихід з апатії

Правда, є ще один момент: суспільство потроху починає виходити з апатії, яка була домінантною в 2020-21 рр. Апатія завжди завершується або ще більшою апатією або агресією. Зараз агресія каналізується у війни вакцинаторів проти антивакцинаторів. Але вже зараз ми можемо говорити, що ці війни починають переходити в політичні дискусії. Судячи з усього, газово-енергетична тема також скоро може стати таким же джерелом виходу агресивноі енергії.

Головні гравці вважають, що через телевізор зможуть каналізувати цю агресію в електоральне русло і просунути своїх кандидатів. Зараз багато хто вважає, що той, хто очолить війну проти Зеленського стане наступним президентом.

В той же час, через соцмережі, буде нав‘язуватися ще один дискурс «ставленик одного олігарха змінює ставленика іншого олігарха». І можна не сумніватися, що паралельно розпочнеться війна за звання єдиного неолігархічного кандидата.

Але все це не матиме жодного значення, якщо в цій війні і перший, і другий, і третій єдиним виходом з ситуаціі вважатиме прийти на поклін до Путіна.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Рекомендуем по теме войны между Зеленским и Ахметовым обзор Юрия Романенко.