"Вдівайте намордніки! Мер іде"

— Здається, хворих взагалі немає. Серед знайомих — точно. Майже всі вакциновані. Я в серпні отримала другу дозу "Коронаваку", — каже 26‑річна Марія за прилавком кав'ярні-магазину "Кавоман" у центрі міста Моршин Стрийського району на Львівщині.У квітні цьогоріч Міністерство охорони здоров'я запустило в Моршині експеримент із вакцинації проти коронавірусу. Запланували імунізувати 70% дорослого населення, аби подивитися, чи допоможе набуття колективного імунітету зупинити пандемію. Місто одним із найперших отримало вакцини у великій кількості — 2,5 тис. доз "Коронаваку", а пізніше "Астразенеки" та "Пфайзеру". На початку листопада тут повністю вакцинували 74% дорослих. Ще 1% жителів отримали по одному уколу. На коронавірус хворіли 32 людини. В лікарні були троє. Інші лікувалися вдома, бо мали легку форму перебігу хвороби.— Усі родичі та знайомі — щеп­лені, — продовжує Марія. — Нас обдзвонювали сімейні лікарі та пояснювали, чому вакцинуватися важливо. Був людський підхід. Можливо, тому все і спрацювало. Антивакцинаторів трохи є. Статистика каже, що 26 відсотків.Неподалік кав'ярні — кілька яток із сувенірами. Доки покупців немає, продавці п'ють каву, говорять між собою, сміються.— Ми вакциновані, бо заставили, — каже огрядна жінка в синій синтепоновій камізельці поверх червоного светра. — А інакше, як працювали б? Того року взагалі місто стало — ніяких туристів не було, санаторії закриті. То ми й вибору сильно не мали. Вакцинуватися боялися. Хтозна, чим нас могли колоти. І по телевізору всяке розказували. Але, якщо весь світ щеплюється, то хіба ми якісь особливі?Коли на центральній площі з'являється міський голова 47‑річний Руслан Ільницький — продавці метушаться. Із кишень витягають маски.— Вдівайте намордніки! Мер іде, — кричать одне одному.Моршин — курортне місто, що славиться цілющими мінеральними водами. Тут розташовані 12 лікувальних санаторіїв, у які щороку їдуть сотні тисяч людей із цукровим діабетом, гепатитом, хворобами шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, нервової системи, жовчного міхура. Лікуються не тільки водою, й торф'яними грязями й за допомогою озокериту — процедури, яка знімає запалення і болі.Руслан Ільницький очолює місто з 2006‑го. Торік на посаду його обрали вчетверте. Сам публічно щеплювався вакциною "Астразенека" аби подати приклад.— Під час пандемії ми зазнали великих збитків. Левова частка наших доходів пов'язана з санаторно-курортною діяльністю. Усі заклади були зачинені для відвідувачів, — розповідає Руслан Якович. — Вкорочували видатки, працювали без премій. Економили. Ще у квітні цього року санаторії не ­працювали, й ми виконували лише 50 відсотків бюджету міс­та. Тому і зважилися на експеримент, аби виправити ситуацію. Направили листа до Міністерства охорони здоров'я з проханням виділити нам вакцини. Моршин добре охоплений деклараціями з сімейними лікарями, маємо базу даних пацієнтів. А дорослого населення в нас не так і багато — майже 3,5 тисячі. Як отримали схвалення, одразу взялися проводити інформаційну кампанію.Частину білбордів міста зайняли соціальною рекламою із закликом до вакцинації. Виготовляли інформаційні буклети. У центрі на вихідних працювали намети, в яких медичні працівники роз'яснювали необхідність щеплення та формували черги з охочих.— Найбільша заслуга — медиків, — продовжує Ільницький. — Вони обдзвонювали по кілька разів пацієнтів, говорили з ними та запрошували прийти на імунізацію. Підтримую обов'язковість вакцинації серед медиків, учителів, працівників туристичних послуг і чиновників. Сподіваюся, незабаром цей список розширять. Решту треба продовжувати переконувати. Звісно, маємо і ми перелік жителів, з якими припинили контакти, адже жодні аргументи та вмовляння не працювали. Це уже на їх совісті та відповідальності.Запрошує зайти до бювету поряд і скуштувати мінеральної води з найпопулярнішого джерела №1.У середині бювету два відвідувачі. Мінеральна вода — безкоштовна. А от ропа — насичений сольовий розчин — коштує 150 грн за 0,5 л. На підлозі перед вікнами розляглися троє котів. Гріються на сонці.Працівниця 38‑річна Іванна Попадинець підходить до автомата з мінеральною водою №1. Приставляє до електронного віконця карту з чипом й набирає у пластиковий стакан рідину. Вона тепла, має солонуватий присмак.— Раніше відпочивальники самі себе обслуговували, а тепер запровадили обмеження. Кожного перед входом перевіряємо — просимо показати сертифікати чи тести, — каже. — Зараз усюди нагнітають обстановку. А колись же ходили й робили всі планові прививки. Ні в кого й думки не було про те, чим вакцинують. Я у травні завершила щеплення "Коронаваком". Не переживала. Медики попередили про побічні ефекти, але пронесло.— У фейсбуку читала, що від вакцини може стати погано. Якби не було стільки таких розмов, то мали би кращу статистику, і вдалося б побороти пандемію, — продовжує Іванна Іванівна.Праворуч від бювету — джерело, з якого люди набирають воду в пластикові бутлі.— Ще не вакцинувався, але планую "Пфайзером", — каже 65‑річний Ігор Євгенович. Приїхав зі Стрия. — Якщо послухати, що твориться в країні, то в Моршині все правильно зробили. Пандемія порушила життя. Син вчиться за кордоном, два роки просидів там безвиїзно.Санаторії розташовані навколо бювету. Через карантинні обмеження туди пускають лише відпочивальників. У них перевіряють санаторні книжки та сертифікати вакцинації.— Пандемія ускладнила роботу. Коли був локдаун — закриті стояли всі, — говорить медичний директор санаторію "Моршинкурорт" 41‑річний Олег Мельник. — Увесь літній сезон 2020‑го був втрачений.60 відсотків працівників курортів — жителі Моршина. Решта — з Моршинської об'єднаної територіальної громади та Стрия. Коли все стояло, вони не отримували зарплату.— Лише наприкінці 2020‑го держава компенсувала 70 відсот­ків зарплати всім працівникам, — додає Мельник. — Місто домовилося з Міністерством охорони здоров'я, і нам виділили 100 вакцин "Астразенеки". Розійшлися в мить. Коли отримали другу партію — щепили всіх медичних працівників курорту. Зараз майже весь персонал імунізований. Ті, хто відмовляються, — можуть працювати з ПЛР-тестами, які діють 72 години або йдуть у планові відпустки.Поруч із санаторієм у сквері на кількох лавках сидять люди.— 70 відсотків вакцинованих — неправда. Та і щеплюються люди, бо їх заставляють, — каже 50‑річна Лілія. Сидить на лаві з матір'ю Анною. Називати прізвища відмовляються.Жінки приїхали зі Сколівського району Львівської області.— Може, вакцинуватимемося, а може, ні, — продовжує Лілія. — Маємо букет супутніх хвороб. Не хочеться, щоб здоров'я після одного уколу геть погіршилося. Людям треба давати вибір. Не можна обмежувати права й змушувати до того, що не обов'язкове.Неподалік сидять 80‑річний Богдан і 63‑річна Юлія Петрини з Рожнятова Івано-Франківської області. Відпочивають із 20 жовтня в пансіонаті "Моршин".— Вакциновані двома різними вакцинами. Першою укололи "Астразенеку", другу — "Пфайзер", — розповідає Юлія ­Пет­рин. — Самі так захотіли. Ніхто не змушував. Перенесли уколи без побічних ефектів. Буде третя доза — теж підемо. Найважче вакцинація відбилася на сестрі. Мала сильні головні болі в перший день.Під вечір біля бювету збирається натовп. Стоять окремими групами, в середину заходять по черзі.— А шо, вы верите, что все вакцинированные? Я — нет. Быть такого не может. Это ж наши люди! Что они, себе вредить будут? Я не вакцинировалась и не планирую, — каже 42‑річна Ірина Малехова з Миколаєва. Одягнена в рожеве пальто. Чорний берет ледь тримається на пишному кучерявому темному волоссі. Приїхала на відпочинок автомобілем. — Никто и ничего у меня не спрашивал. Отель — дорогой, они носом вертеть не будут от богатых клиентов. Никакого вируса нет. Вот у вас есть знакомые, которые болели? Это просто грипп был. За год-два все пройдет и правда сплывет. Вспомните мои слова, — голосно сміється й махає рукою на прощання.Неподалік 62‑річна Євгенія Олексіївна з торбини в червону миску висипає зварену кашу та кілька обрізків м'яса. Її обступають четверо котів. Нявкають, ластяться.— А хто їх годуватиме, як не я? Їх у місті багато. Підгодовуємо, — говорить Євгенія Олексіївна. Вона місцева. До пенсії працювала санітаркою. — Нас усіх при народженні щеплювали невідомо чим. Ні в кого думок не було протестувати. Сказали — треба, й робили. Хіба тоді медицина була краща? Як тільки до мене подзвонила лікарка — зібралася і пішла. Ніяких побічних реакцій. Говорила з сусідами — вони навідріз проти. Кажуть, що вакцина міняє ДНК. Молоді люди, по 30 років обом. Бояться, що після щеплення в них дауни народяться. І що їм казатимеш? Цирк.4239 людей живуть у Моршині. Близько 800 із них — неповнолітні.У реанімації немає жодного пацієнтаУ Моршині працюють два стаціонарних пункти щеплення та один мобільний, розповідає виконувач обов'язків генерального директора Моршинської міської лікарні 63‑річний Геннадій Юкшинський:— На вибір є три вакцини. Найбільше використали "Коронаваку" та "Пфайзеру". Залишилося щепити менш як 800 осіб. У жодного не було алергічних реакцій. У вакцинованих — легкий перебіг хвороби. Поки що рано говорити про результати експерименту, додає Юкшинський.— Але позитивну динаміку вже бачимо, — каже Геннадій Йосипович. — Хворих значно менше, ніж торік. Жодної людини в реанімації. Слідкуватимемо, що буде в місті за кілька місяців. Підсумки підіб'ємо наступного року навесні — в період, коли й почали проєкт.