Це проект Путіна й Лукашенка – журналістка про кризу на кордоні з Польщею

Міграційна криза на кордоні Польщі та Білорусі уже дев’ять днів тримає у напруженні увесь Європейський Союз.

Державна авіакомпанія Білорусі звозить до кордонів ЄС мігрантів, які бажають покинути свої країни з різних причин. Останні, зі свого боку, стають частиною великої політичної гри.

Україну ситуація бентежить чи не найбільше, адже із Білоруссю вона має 1 084 км спільного кордону.

Своє бачення того, кому вигідна міграційна криза на кордоні із Польщею, Фактам ICTV висловила незалежна білоруська журналістка Тетяна Мартинова.

– Тетяно, чого, на вашу думку, домагається Білорусь своїми діями на кордоні із Польщею?

– Домагається не лише офіційна Білорусь. Ми повинні розуміти, що це такий собі проект і Путіна, і Лукашенка. Вони домагаються, щоб Європа погодилася на переговори з Лукашенком. Адже вся ця історія не просто про біженців. Які там біженці? Не треба плутати біженців, емігрантів економічних, підготовлених бойовиків та нещасних людей, які тікають від війни.

Тому дуже важливо, щоб поляки вистояли. Якщо уважно подивитися на всі відео, які є в мережі, побачимо, що натовпи мігрантів не мали ані сокир, ані кусачок. Їм все це видали на місці. Тисячі людей спеціально звозять туди партіями, щоб потім вони пішли штурмувати кордон.

Цих людей розміщують у таборах у лісах просто неба, не пускаючи їх назад.

Obecnie cudzoziemcy wracają z przejścia granicznego w Bruzgach na teren wcześniejszego koczowiska znajdującego się kilkaset metrów dalej przy linii granicy. Wszystko odbywa się pod nadzorem białoruskich służb????????.#zgranicy pic.twitter.com/edze9lUQNd

— Straż Graniczna (@Straz_Graniczna) November 16, 2021

Виходить, що з одного боку – поляки, які стали на захист кордонів ЄС. А з іншого боку ці емігранти затиснуті білоруськими силовиками. Або навіть російськими, не побоюся цього слова. Тому що там дуже дивний камуфляж: “зелені чоловічки”, жодних розпізнавальних знаків. Нічого не нагадує вам?

Зрештою нам показують картинки пропаганди. Так, уже є загиблі. Є повідомлення про те, що померла 14-річна дитина. Звичайно, все це викликає жалість, співчуття. Нумо всіх їх врятуймо! І щойно Захід скаже: окей, заходьте, лише не вмирайте, будуть сотні тисяч біженців Білорусі! Не тисячі, і не десятки, і не 15 тисяч, як сьогодні.

Це пекельна історія, шантаж, провокація та використання людей як худоби. Але ці люди теж повинні розуміти, куди їдуть. Уже на сайтах країн Близького Сходу, звідки їдуть ці біженці, попереджають про те, що це пастка, але вони все одно їдуть. До всього, ще й тягнуть за собою дітей.

Розумієте, алгоритм випадкових чисел – це така річ, яка якоїсь миті може так спрацювати, що ніхто нічого не зможе вдіяти. У розпачі троє, четверо, п’ятеро чи десятеро іракців або курдів можуть забрати зброю в цих зелених чоловічків. І ми отримаємо таку криваву баню на кордоні Білорусі й Польщі, яка нам і не снилася. І ніхто нічого не зможе контролювати. Ситуація розвиватиметься незалежно від бажання організаторів цього процесу.

– Яке значення має зацікавленість Росії у міграційній кризі?

– Зацікавленість Росії завжди була і є. Це тиск на Захід, розхитування ситуації всередині ЄС. Ми повинні розуміти, що Росія сильніша за будь-яку країну ЄС, але, разом із тим, вона слабша за ЄС і НАТО. І для неї головне – розхитати ситуацію. Щоб Німеччина почала сваритися з поляками. А в поляків і так не все гаразд, адже ми пам’ятаємо, що вони відмовилися від судової реформи за лекалами ЄС.

Тому мета Росії – посіяти чвари та недовіру між країнами ЄС. Розділяй і володарюй – нічого нового.

– Чи може Білорусь скерувати вектор активності із польського кордону на український?

– Білорусь може все. Це мавпа з гранатою в руках. Ви розумієте, що владу в Білорусі захопив божевільний? З одного боку, йдеться про чотири мільярди товарообігу. Тому, власне, Білорусь не поспішає визнавати Крим, хто б що не говорив. А по-друге, це означатиме, що економічні відносини будуть перервані.

Чи піде на це Лукашенко? Не думаю. Але якщо у нього не залишиться вибору, якщо знову ж таки дотисне Вова (президент РФ Володимир Путін. – Ред.), то він здатен на все.

– З якою метою можуть тиснути на Україну?

– Якщо біженці підуть через кордон Білорусі та України, що повинна робити Україна? Кидати своє Велике будівництво та будувати стіну на кордоні з Білоруссю.

Україну можуть поставити в умови шантажу й провокації. Тоді українська влада буде змушена забирати якісь сили з Донбасу та інших ділянок і перенаправляти на кордон з Білоруссю. Тут у будь-якому разі виграє Путін.

– Тобто головна мета – все ж “легалізація” Лукашенка?

– Що заявляє вже другий день Німеччина, її лідери, політики та громадські діячі? “Який жах, який жах, Німеччину не підтримують! А розмістімо цих біженців на територіях країн, що межують з ЄС, не в ЄС. Облаштуємо хаби, а потім вирішуватимемо, кого пускати, а кого – ні”.

Уже згадували про Україну та Молдову на провідних порталах і телебаченні Німеччини. Тобто це продається сьогодні німецькому виборцю. А Лукашенко, такий красень, зараз заявить: “Окей хлопці, я готовий! Лише дайте грошей, зніміть санкції та визнайте мене президентом”.

Тут усі грають у свою політичну гру. Лякає інше. У жодній із цих шахових партій не беруть участь народи наших країн – ані вашої, ані моєї, ані цих бідних жителів із Близького Сходу.

Ситуація на кордоні Польщі та Білорусі загострилася 8 листопада, коли до кордону з Польщею з білоруського боку рушили кілька тисяч мігрантів із країн Близького Сходу.

Згодом представник Соціал-демократичної партії в німецькому Бундестазі Нільc Шмідт заявив, що мігранти з Білорусі могли б чекати в Україні на розгляд заявок щодо притулку.

На таку заяву різко відреагував секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов, запропонувавши соціал-демократам розмістити мігрантів у себе.

13 листопада влада німецького Мюнхена виступила з пропозицією прийняти мігрантів із білорусько-польського кордону.

Через міграційну кризу на кордоні 15 листопада ЄС затвердив критерії нових санкцій проти осіб та організацій Білорусі, що пов’язані зі створенням колапсу на кордоні Білорусі та Польщі.