Країна як на голках. Рік вакцин у фактах і цифрах

Вакцина проти коронавірусу не має точної дати народження. У листопаді-грудні 2020 року найбільші медичні корпорації світу – американська компанія Moderna та американо-німецький тандем Pfizer/BioNTech – заявили про успішні випробування своїх розробок, перших вакцин проти Covid-19. З жовтня 2020-го власний продукт тестувала і китайська біофармацевтична компанія Sinovac Biotech, а також шведсько-британська компанія AstraZeneca та, звісно ж, багато інших дослідників. Одним словом, кінець осені – це умовна річниця створення вакцини, а початок зими – старт масового щеплення у найбільш розвинених країнах. З цих подій минув рік, і «Главком» підбиває підсумки того, якою була кампанія з вакцинації в Україні.

Нам «Астри» не треба, нам «Файзер» давай!

У грудні 2020-го офіс президента відрапортував: Україна підписала контракт з китайською компанією Sinovac Biotech про постачання 1,9 млн доз вакцини CoronaVac. Згідно із повідомленням Міністерства охорони здоров’я, «ефективність Coronavac/Sinovac становить 65,9% у запобіганні захворюванню, 87,5% у попередженні шпиталізації та 86,3% у запобіганні смерті від ковіду».

А 23 лютого 2021 року в Україну прибула перша партія – 500 тисяч доз – вакцини проти коронавірусу Oxford/AstraZeneca (Covishield) виробника Serum Institute India. Президент Володимир Зеленський розмістив повідомлення про це у своєму Твіттері, а тодішній міністр охорони здоров’я Максим Степанов – у своєму Фейсбуці. Наступного дня, 24 лютого, в Україні з’явився перший щеплений від коронавірусу. Ним став Євген Горенко, лікар-реаніматолог Черкаської обласної лікарні.

Про подію такого штибу писали медіа, вони ж публікували фото відважного ескулапа. А щодо глави держави, то він зробив рятівний укол за тиждень – 2 березня.

Перші пів року після появи в Україні вакцин процес щеплення тривав надто повільно. Більшість не приваблював китайський CoronaVac або індійський варіант британської AstraZeneca. І перший, і другий по замовчанню вважались «поганими». А у червні медіа повідомили про те, що народних депутатів щеплюють вакциною від Pfizer-BioNTech, і це ще більше підігріло відразу до перших двох препаратів. Більшості населення захотілось «елітного» продукту, однак Pfizer у значній кількості прибув в Україну лише наприкінці травня.

«Суспільне» направило запит до Міністерства охорони здоров’я з проханням роз’яснити, чому для парламентарів був обраний саме цей препарат. Проте відповіді ЗМІ так і не отримало. Натомість заступниця голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук запевняла журналістів, що її колеги не просили МОЗ про якусь конкретну вакцину.

Станом на червень-2021 обома дозами був провакцинований лише 1% населення. І це був найнижчий показник у Європі. Лише на початку літа в Києві та інших містах почали відкривати центри масової вакцинації. Але недовіра до самого процесу і до запропонованих вакцин була такою високою, що частина частина закуплених за державний кошт препаратів залишилась невикористаною. Тож зараз подейкують про можливе знищення мільйонів прострочених доз AstraZeneca, що, втім, головний санітарний лікар Ігор Кузін в інтерв’ю «Главкому» спростовує, але частково.

Кузін говорить, що 500 тисяч доз дійсно будуть утилізовані, а у решти є шанс бути використаними до завершення терміну придатності. А що стосується особливої нелюбові до AstraZeneca, то Кузін вбачає її причину в тому, що між першою та другою дозами вакцини рекомендований задовгий інтервал.

Кращими є справи у CoronaVac: ця вакцина, схоже, в Україні «реабілітована». В кожному разі, її обирає приблизно така ж сама кількість людей, як і ті, що віддають перевагу Pfizer. Щоправда, китайського препарату в Україні і по цей день – найбільше. З 7,5 млн доз вакцин, наявних зараз у державі (дані МОЗ), 5,1 млн припадає саме на CoronaVac.

Хто не встиг, той запізнився

Минула весна, і настало літо 2021-го. Темпи вакцинації залишалися незадовільними – і не лише через те, що населення чекало на Pfizer. Фактично протягом березня, квітня і травня Україна просиділа на 500 тисячах доз індійської вакцини Covishield, яку вона закупила ще наприкінці лютого. Після цього поставки вакцин в Україну загальмували.

Коментар з цього приводу дав у травні колишній керівник Центру громадського здоров'я Володимир Курпіта: «Люди хочуть щепитися, а вакцин немає. Це призводить до охолодження попиту, породжує розчарування. Зараз, незважаючи на поставки 117 тисяч від Pfizer, 300 тисяч корейської AstraZeneca, 700 тисяч CoronaVac все одно є дефіцит вакцин. Через це спостерігаємо дивні речі, які пов'язані з обмеженнями щеплення. Коли МОЗ спочатку дозволяє вакцинацію публічних осіб, потім забороняє, згодом встановлює віковий ценз. Бачимо неузгодждені і суперечливі кроки».

Дійсно, спочатку задля популяризації щеплення залучали публічних осіб, але у квітні МОЗ видав заборону на щеплення такого контингенту залишковими вакцинами.

Була історія і з віковим цензом: лише у липні 2021-го МОЗ видав розпорядження вакцинувати всіх охочих віком від 18 років.

Через це у першій половині року неприємності мали не «антивакцинатори» (як зараз), а ті, хто полював на вакцину. «Люди самотужки знаходять можливість записатись на щеплення, вишукують по місту залишкові дози. Якщо пощастить, викладають щасливі фото. Влада столиці негайно влаштовує «полювання на відьом» – тобто на людей, які пішли й отримали ту вакцину. І на лікарів, які їм її вкололи. Нібито нелегально. З-під поли», – писала в травні на своїй народна депутатка від партії «Голос», експертка у сфері захисту прав пацієнтів Ольга Стефанишина.

«Чому у травні 2021 року жителі країни посеред Європи можуть отримати покарання за щеплення? – веде вона далі. – І це в той час, коли у Сербії людей пригощають тістечками чи виплачують 25 євро за те, що вони прийшли вакцинуватися. У США губернатор штату Меріленд, наприклад, пообіцяв, що співробітники бюджетних установ отримають чек на 100 доларів, якщо зроблять щеплення».

В Україні вакцинованим не видавали ані тістечок, ані купюр із зображенням американських президентів. Хоча у влади були наполеонівські плани щодо темпів щеплення. Колишній санітарний лікар і нинішній міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко робив оптимістичні прогнози відносно того, що усі охочі отримають щеплення вже до кінця цього року.

«Я прорахував і кажу вам офіційно, що у 2021 році ми провакцинуємо всіх, у кого є бажання. Двома дозами. Головне, щоб не було ніяких зривів, глобальних катаклізмів у поставках вакцин. За місяць можна робити 5 млн (ін’єкцій), є каскадний метод», – заявляв Ляшко у березні.

«Я в цій країні бачив зірвані кампанії імунопрофілактики – у 2008, 2015, 2018 роках. Кампанія з «ковіду» запустилася, кампанія буде доведена до логічного завершення. Це я гарантую як головний санітарний лікар», – говорив він.

Проте чесне слово Ляшка мало що значило в ситуації, коли Україна програла першість у боротьбі за отримання вакцин. Сталися ті самі «зриви», на які Ляшко переклав відповідальність за невдалу кампанію.

Контрактувати вакцину – ще навіть не створену! – багаті та розвинені країни почали мало не на старті пандемії, коли слово «коронавірус» тільки входило у наш лексикон. Що стосується України, то президент Володимир Зеленський лише влітку минулого року пообіцяв, що наша держава отримає доступ до вакцини нарівні з іншими країнами.

Цікаво, що майже відразу колишній міністр охорони здоров’я Максим Степанов зреагував на слова глави держави та запевнив, що переговори про закупівлю вакцин тривають. Виробників він не назвав, бо на той момент ще не існувало жодної зареєстрованої вакцини. Але Україна відставала від решти світу не лише через те, що її влада «прокинулася» надто пізно.

Був також внутрішній конфлікт між МОЗ та створеним у 2018 році ДП «Медичні закупівлі України». Добувати вакцину, власне, було функцією цього ДП. Міністерство спробувало працювати із ним в синергії, але справа не пішла. Гендиректор Медзакупівель Арсен Жумаділов неодноразово заявляв про тиск з боку урядовців: міністерство затягувало узгодження документації, необхідної для закупівель, а потім звинувачувало у зривах саме ДП.

В кожному разі, перші перемовини Україна розпочала з компаніями AstraZeneca та Sinovac Biotech. Вже пізніше контакти почались з американськими виробниками Johnson&Johnson, Pfizer і Moderna.

Тим часом наприкінці 2020 року всі члени Євросоюзу, США та Ізраїль почали вакцинувати своє населення. Україна ж відставала, і справа зрушила з місця тоді, коли ініціатива Covax затвердила нашу заявку на 8 млн доз вакцини – з цього почався прихід в України чудодійного уколу від Covid-19. Надто пізній, щоправда, але і це була далеко не єдина наша проблема.

Провалена інформаційна кампанія

Бо найбільшим мінусом вакцинації в Україні була, можливо, її інформаційна складова. Армія так званих комунікаційників, які обсіли МОЗ та його підвідомчі структури, просто провалила роботу. Неякісно проведена роз’яснювальна кампанія не змогла впоратись із міфами про шкідливий вплив вакцин, а також противників щеплення – «антиваксерів», як їх почали називати. Не дрімала натомість північна сусідка України – без московського внеску в цій історії теж не обійшлося.

Цитована вище Ольга Стефанишина зазначає, що коріння «антиваксерства» росте у сусідній країні. «В Україні російські «тролі» і «боти» дискредитували програму вакцинації», – зауважує вона. Але на допомогу їм прийшли ще й «прибічники конспірологічних теорій». «А в умовах, коли українці і так не довіряють владі, вони ліпше дослухаються «обізнаних» сусідів, родичів чи ще гірше – блогерів-антивакцинаторів», – переконана депутатка.

«Фейкова інформація розповсюджується у шість разів швидше, ніж правдива. Саме тому перед профільним міністерством та урядом весь цей час стоїть надзавдання – заспокоїти людей, розвіяти накопичені страхи, відкрито і детально розповісти про вакцинацію та вакцини і мотивувати людей до щеплень», – додає вона.

На певному етапі до протидії російській пропаганді залучили РНБО: відомство зазначало, що ним розкрито «інформаційну спецоперацію, спрямовану на максимальне зменшення рівня вакцинації населення України».

За даними РНБО, «повідомлення про начебто негативні наслідки вакцинації» поширювали через мережу Телеграм-каналів, керованих з Москви: таких, зокрема, як «Картель», «Крокодил», «Сплетница». А з буцімто українських каналів до поширення основних меседжів про шкоду щеплення долучилися Klymenko Time, «Вадим Рабинович», «Женщина с косой», «Недоторкані», Shadow anonymous, «Легитимный», «ЗеРада» та багато інших.

Директор «Інституту світової політики» Євген Магда в коментарях «Главкому» зауважує, що знецінювати роботу, проведену РНБО, звісно, не варто. Але й водночас нищівного удару по дезінформаторах не вийшло. «Подібні органи мають видавати свій продукт швидше. І акцент на телеграм-каналах нагадує поведінку людини, яка дражнить тварин в зоопарку», – говорить він.

Окрім Телеграм-каналів, Росія застосовує і свою важку артилерію – православну церкву. Позиції РПЦ в Україні все ще є досить сильними. Саме Московський патріархат поширює антивакцинаторські настрої, говорить в інтерв’ю «Главкому» головний санітарний лікар Ігор Кузін.

Цікаво, що у самій Росії РПЦ не толерує навіть «рідну» вакцину «Спутнік», пише «Новая газета». Видання розповідає про новітній культ великомучениці Марини – жінки 1975 року народження. Вона, як й інші прибічники «глибинного православ’я», виступала проти «чіпованих» паспортів, ідентифікаційних кодів, медичних полісів і, звісно ж, проти вакцин. Марина знищила свої документи і померла (вочевидь, від коронавірусу), тож тепер її почитають як святу.

Водночас не можна сказати, що політична еліта в Україні демонструвала єдність у популяризації щеплення. Тепер вже колишній спікер Ради Дмитро Разумков встиг двічі перехворіти на коронавірус, але вакцинацію він не пройшов і досі. Що, тим не менш, не завадило йому критикувати президента Зеленського за провалену боротьбу з епідемією.

Що стосується самого Володимира Зеленського, то хоча глава держави пройшов щеплення одним з перших, про потребу у вакцинації він заговорив лише 10 листопада 2021 року. Президент записав відповідне звернення та розмістив його на своєму Телеграм-каналі.

«Що об’єднувало усіх померлих вчора в Україні – всі вони були невакциновані. Скільки людей у Європі зробили вже два щеплення – 65 відсотків населення. Скільки людей в Україні не зробили жодного – 65 відсотків. Скільки щеплень за добу може робити Україна – 400 тисяч. Скільки доз вакцини є у пунктах вакцинації – понад 10 мільйонів. Скільки становить тепер населення України – понад 40 мільйонів. Що об’єднає завтра всіх українців, які не хочуть, щоб ці 40 мільйонів перетворилися на 20? Усі вони будуть вакциновані», – сказав президент.

Цікаво, що раніше – а саме наприкінці жовтня – президент Зеленський вже розміщував пост про користь вакцинації в соцмережі. Однак через величезну кількість негативних коментарів видалив його звідти.

Замість взаєморозуміння зі співгромадянами глава держави отримав петицію (яка, до речі, набрала 25 тисяч підписів, тобто вимагала його реагування) про потребу заборонити примусову вакцинацію. Схоже, таке звернення налякало або, як мінімум, збентежило президента, оскільки відповідь він дав ухильну: мовляв, все, що він обіцяє, це – організувати «опрацювання викладених у петиції пропозицій».

Замість післямови

Втім, з 1 листопада поточного року вакцинація в Україні стала таки якщо не примусовою, то обов’язковою. Зараз вона є умовою для продовження звичного («доковідного») способу життя. Для можливості переміщуватися в межах країни і навіть одного міста, для можливості відвідувати державні та муніципальні установи, крамниці, розважальні заклади. Щоправда, контроль за наявністю у громадян сертифікатів про вакцинацію практично відсутній, але це вже окрема тема для розмови.

Суворі вимоги до громадян дещо пожвавили ситуацію з вакцинацією. Нині кількість вакцинованих однією дозою наближається до 40%, а кількість вакцинованих обома – перевалює за 30%. Це частка дорослого населення. І все таки ми дуже відстаємо від цивілізованого світу, який не перестаємо дивувати та лякати ще й великою кількістю підроблених довідок.

Взнаки дається не тільки незадовільна організація процесу (особливо на його початку) і не тільки відсутність грамотної роботи із населенням і обмеження фейкової інформації. Безперечно, що й низький рівень освіти та й, будемо відверті, інтелекту також даються взнаки. Це вони породжують «лякалки» про мутантів і зміну ДНК, про безпліддя як наслідок вакцинації, про скору смерть або тотальний контроль над українцями за допомогою «чіпів», які буцімто вводять разом із вакциною.

Втім, є ще один мотив, котрий впливає на небажання українців вакцинуватися. Як зазначає в коментарях «Главкому» віце-президентка Асоціації політичних психологів Світлана Чуніхіна, затята протидія щепленню «мало пов'язана з побоюваннями щодо здоров'я чи якості вакцин, хоч саме це озвучується. І зовсім не пов'язана з пандемічним занепокоєнням: люди мало думають про небезпеку хвороби або про те, що її слід зупинити».

«Антиваксери» ведуть іншу війну – не проти хвороби, а проти уряду – в широкому розумінні слова. Який для них чужий, ворожий, нечесний і тому набагато небезпечніший, ніж китайська болячка. І кількість людей, готових швидше померти, ніж здатися ненависним можновладцям, виявлена пандемією, – ось де справжній кошмар», – говорить вона.

«Глухий український протест проти вакцинації зростає з прірви між владою та суспільством, яку старанно рили багато поколінь політиків, і нинішні – не виняток. І розпочинати агітацію на користь вакцини потрібно було років 20 тому», – каже психолог.

Наталія Лебідь, для «Главкома»