Як Мінськ став Меккою мігрантів, що їдуть як туристи

Журналісти Ройтерс розмовляли з людьми в Іраку, транзитній Туреччині, в Білорусі, на кордоні та в Польщі.

Коли три місяці тому Камаран Мохаммед із дружиною та трьома дітьми поїхали з півночі Іраку в білоруську столицю – вони їхали формально як туристи.

Вони були одними з тисяч людей, яким упродовж останніх місяців туристичні агенції, що працюють на Близькому Сході в партнерстві з білоруськими туроператорами, зробили туристичні візи.

Через кілька днів після приїзду до Мінська родина доїхала до білорусько-польського кордону, приєднавшись до хвилі іракців, сирійців, афганців та інших у небезпечній, а часом смертельній спробі перетнути його в бік Євросоюзу й розпочати там нове життя.

«Білоруський уряд дуже добре знає, що ці люди не туристи – вони їдуть на польський кордон», – каже Мухаммед, який знову перебуває у своєму містечку Сулейманія на півночі Іраку. Він із родиною таки доїхав до Польщі, але ненадовго. 31 жовтня їх усіх депортували назад до Іраку. Це нагадування, що витрата тисяч доларів і ризикування своїм життям – не гарантія того, що оселишся в ЄС.

Євросоюз звинувачує білоруського президента Олександра Лукашенка в навмисному створенні потоку мігрантів з метою застосувати тиск, щоб у відповідь на припинення цієї хвилі ЄС послабив санкції проти його режиму, накладені після того, як він усупереч результатам виборів придушив протести та проголосив себе президентом.

Польща та Литва надали документи, за якими принаймні одна державна туркомпанія Білорусі запросто видає візи майбутнім мігрантам починаючи з травня. Тим часом державний авіаперевізник більш ніж удвічі наростив кількість польотів цим маршрутом, популярним серед шукачів притулку.

Лукашенко заперечує, що створив кризу – але каже, що він більше «не стримуватиме» мігрантів через покарання, які ввів ЄС після придушення протестів у Білорусі.

Reuters поспілкувався з понад тридцятьма мігрантами та тими, хто хоче мігрувати з Близького Сходу. Журналісти говорили з цими людьми як у їхніх домівках у власних країнах, так і на білорусько-польському кордоні та в центрах тимчасового утримання мігрантів у Польщі.

Близько двадцяти сказали, що вони мандрували за туристичними візами нібито з метою туризму. Водночас документи, які оприлюднила Польща, свідчать, що близько 200 іракців і справді отримали візову підтримку від державної туристичної агенції Білорусі.

Як мігранти, так і туристичні агенти в Іраку й Туреччині описали порівняну легкість, із якою вони отримували в останні місяці документи для прильоту в Білорусь.

Попри ціну, а іракці, наприклад, платили за приліт від 1250 до 4000 доларів – тисячі людей зробили це, отримавши візи за допомогою білоруських фірм і сівши на комерційні рейси, які почастішали починаючи з весни.

Потік мігрантів підтримувала ціла невеличка індустрія турагентів, туркомпаній та водіїв, які намагались урвати свою частку прибутків.

Кілька мігрантів біля кордону заявили Reuters, що білоруські прикордонники допомагали їм у спробах перетнути кордон або ж відверталися, щоб не помічати цих спроб.

Двоє мігрантів незалежно один від одного сказали, що білоруські прикордонники надали їм інструменти для перерізання колючого дроту на кордоні.

Безпечніший шлях до Європи

Більшість мігрантів, із якими розмовляли журналісти Reuters, казали, що здійснили цю подорож, бо не бачили майбутнього для себе чи своїх дітей у власних країнах – Сирії, Іраку та інших. Дехто заявив, що намагається об'єднатися зі своїми родинами, які вже перебувають у ЄС.

Вони побачили шанс потрапити до Європи наземним шляхом, що безпечніше, ніж морем, у якому тоне стільки мігрантів. Упродовж 2021 року потенційні мігранти читали в соцмережах, що отримувати візи стало легше. Посередники рекламували свої послуги.

Хуссейн аль-Асіл – громадянин Іраку, який зараз живе в Анкарі, Туреччина, й надає послуги з переміщення майбутніх туристів і мігрантів. Він заявив журналістам, що отримував запрошення для своїх клієнтів від трьох білоруських партнерів. Завдяки цим запрошенням іракські громадяни, яких він обслуговував, перелітали до Мінська з пересадкою в Туреччині. За словами аль-Асіла, до цього року отримувати білоруські візи іракцям було значно важче.

Асіл каже, що брав з кожної людини по 1250 доларів, і це, заявляє він, одна з найнижчих цін.

«Звичайно, білоруське посольство знає, що ця людина полетить не заради туризму. Який же це буде туризм із квитком за 800 доларів і візою за 1250 доларів? Вони знають, що ці люди прилітають, щоб поїхати до Європи».

«Белавіа», державний перевізник, у лютому літав зі Стамбула до Мінська 28 разів, у березні 31 раз, а до липня ця цифра більш ніж подвоїлася до 65 рейсів, за даними Flightradar24.

Прямі рейси з Багдада до Мінська цієї осені через тиск Брюсселя було тимчасово припинено іракською стороною. Віднедавна «Белавіа» та Turkish Airlines також заявили, що більше не братимуть до Мінська пасажирів з Ємену, Іраку та Сирії. А згодом про тимчасове припинення рейсів до Мінська заявив і сирійський перевізник Cham Wings Airlines.

«Щодня виїжджають друзі»

Після прибуття до Мінська більшість мігрантів швидко рухається в бік кордону. Мешканці міста кажуть, що бачили значне збільшення людей, які мали вигляд іноземців із Близького Сходу, в ТРЦ, на лавках, у парках і в супермаркетах.

Деякі мігранти, які таки перетнули кордон, заявляли, що їх били білоруські прикордонники, що їх ганяли туди-сюди через кордон. Вони були перевтомлені, голодні, налякані.

Умм Малак, 26-літня громадянка Іраку, яка кілька тижнів тому народила дитину, заявила, що її та її родину шість разів закривали між двома кордонами, блокуючи з обох боків, аж поки нарешті вона потрапила до центру для тимчасового утримання мігрантів у польському Білостоку.

Вона, її чоловік і їхні троє маленьких доньок мусили йти по пояс у воді й ховатись у холодних лісах.

Ані польська, ані білоруська сторони не відповіли на запитання про такі випадки.

Умм Малак, яка сидить у таборі в Польщі, ще може вважати, що їй поталанило: багато мігрантів так і не потрапляють до ЄС і змушені вертатися до Мінська – часом заплативши штраф, щоб їх випустили назад від кордону білоруські прикордонники.

Принаймні восьмеро мігрантів уже загинули, намагаючись перетнути кордон. Посилюються страхи щодо долі інших із наближенням суворої зимової погоди.

Варзер Ібрагім, цирульник у північноіракському курдському містечку Саїд Садік, заявив, що в останні тижні десятки людей вилетіли до Білорусі. Тридцятисемирічний батько двох дітей вирішив приєднатися до них.

«У мене восьмилітня дитина, вона навіть не вміє нормально писати. Я бачу, що майбутнє життя моїх дітей виглядає недобре. Щодня я бачу ці фотографії людей у лісі, але не боюся. Труднощі в Білорусі тимчасові: тиждень, два тижні. А тут це – щодня».

Ібрагім каже, що заплатив по 1600 доларів за кожного з членів сім'ї за переліт до Мінська. Деякі майбутні мігранти кажуть, що продали свою землю та домівки, щоб заплатити за дорогу, дати хабарі та заплатити контрабандистам, які займаються перевезенням людей.

«Щодня бачити, як виїжджають твої добрі друзі, – каже Ібрагім. – Ви були знайомі двадцять років, а потім вони їдуть до Білорусі, й ти не знаєш, що з ними станеться. Це важко. Але я все одно поїду, й поїду тому, що це все одно краще, ніж тут».

Джерело: texty.org.ua