Народні прикмети, обряди і звичаї 24 листопада

Наявність на небі хмар різного забарвлення — ознака близької негоди.

24 листопада церква та віряни вшановують пам'ять великомученика Міни, мученика Вiктора i мучениці Стефанид, мученика Вiкентiя, преподобного Феодора Студита, сповідника, блаженного Максима, Христа ради юродивого, московського чудотворця, преподобного Мартирiя Зеленецького, мученика Стефана Дечанського.

24 листопада: українські народні прикмети

Жовта верба продовжує ще рости, молоденьке віття відгонить - ознака теплої і довгої осені. Якщо осінь багата на гриби зима буде тепла.
Наявність на небі хмар різного забарвлення — ознака близької негоди.
Якщо горобці пожвавилися під час тривалої негоди, то можна чекати на хорошу погоду.
Червона вечірня зоря передвіщає вітер, світло-жовта — дощ.

24 листопада: церковне свято

Міна Котуанський — християнський святий, шанований в лику великомученика. Під час правління імператорів співправителів Діоклетіана та Максиміана, після тяжких мук був обезголовлений.

Згідно зі житієм, єгиптянин. Народився у місті Нікей (Нікеос), поблизу стародавньої єгипетської столиці Мемфіса. Мати назвала його Міною, бо при його народженні чула голос промовляючий "Амінь!". Юнак став римським воїном і служив у місті Котуан (Фригія). Перед судом правителя Пірра твердо сповідував свою віру і був обезголовлений. Тіло праведного мученика привезли на батьківщину до Єгипту. У місцевості Карм Абу Мена (на захід від Олександрії) було побудовано гробницю, і потім базиліку і притулок для численних прочан, котрі пізніше були зруйновані арабами.

Шанується особливо коптами, а також грецькими та балканськими православними. В Католицькій церкві вважається покровителем купців.

Найдавніша ікона святого Міни датується серединою VI століття і знаходиться в Луврі. На грецьких і балканських іконах зображується майже завжди воїном, дуже часто на коні.

24 листопада: народні традиції

Раніше увечері цього дня дівчата ворожили на судженого. Для цього брали будь-яку головку часнику, очищали її та перераховували зубчики. Якщо кількість була парною, то весілля буде в найближчий рік, а якщо ні – ще рік в дівках сидіти. До цього дня селяни намагалися завершити всі сільськогосподарські роботи. Вірили, що якщо цього не зробити, то наступний рік буде важким і неврожайним.