Пресконференція Зеленського: суміш самозакоханості, лицемірства, дріб’язковості та непрофесіоналізму

«Авантюрист і дріб’язкова людина».

А також – проміжний звіт за 2,5 роки перебування на посаді президента.

І почути, що Зеленський планує робити у другій половині своєї каденції.

Натомість ми отримали одну з найменш змістовних пресконференцій в історії українських президентів.

«Чорна п’ятниця», за задумом команди Зеленського, мала стати його тріумфом.

А стала демонстрацією його непривабливих психологічних рис і фальші.

Під час пресконференції Володимир Зеленський дозволив собі образливо висловитися у бік ексначальника ГУР Міноборони Василя Бурби, обізвавши останнього «авантюристом і дріб’язковою людиною».

Бажаного ефекту президент не досяг.

Відповідей про те, чому зірвалася спецоперація по вагнерівцям ми так і не почули.

Як і інформації, хто віддавав наказ на перенесення дати вильоту росіян з Мінська.

Зате фраза про авантюризм і дріб’язковість стала крилатою і екстраполювалася на особистість самого Зеленського.

Замість того, щоб хоча б спробувати пояснити свою роль у подіях літа 2020 року, президент звинуватив журналіста Юрія Бутусова у смерті людей через інформацію про застосування «Байрактару» на Донбасі.

І почав говорити про те, що задум арештувати вагнерівців був поганим з самого початку.

І вся ця операція від самого початку – підступи ворогів, щоб посварити Зеленського з Ердоганом та Америкою.

Виглядало це якось непереконливо і штучно.

Дріб’язковість особистості Зеленського ще більше проявилась у його намаганні звинуватити журналістів у тому, що через них він не може спокійно відпочити.

Та ще й поскаржитися, що його діти змушені жити під охороною.

Чути це з вуст глави держави по меншій мірі дивно.

Хіба Зеленський не знав, на що йшов, коли висунув свою кандидатуру у президенти в 2019 році? Прикриватися дітьми, щоб приховати свої вояжі у Карпати на вертольотах ДСНС для святкування дня народження Єрмака – примітивно і не личить особі, яка займає таку високу посаду.

Державний переворот і важка доля.

Щоб збити суспільний резонанс навколо «вагнергейту» та святкування дня народження Єрмака на державній резиденції, Зеленський під час спілкування з журналістами закинув шокуючу тему: в Україні на початку грудня готується державний переворот.

Сказав, що за цим стоїть Рінат Ахметов та росіяни, які пробують втягнути олігарха в свої ігри.

Однак озвучена Зеленським інформація не справила належного враження.

Можливо, якби він був відвертим і чесним в інших питаннях, йому б ще повірили.

Але за фальш і неправду доводиться платити.

Зеленський заплатив втратою довіри.

Його інформація про переворот більше нагадувала плід хворобливої фантазії, ніж щось реальне.

Показовою виглядає реакція гаранта на питання про відпочинок у Карпатах.

Раніше в Офісі Президента заперечували цю інформацію.

Потім Зеленський таки визнав, що літав у гори на вертольотах ДСНС.

Але не для того, щоб святкувати, а працювати над підготовкою до форуму дипломатів.

Коли Зеленський почав нарікати на важку долю і скаржитися, що його скрізь переслідують журналісти, хотілось сказати: може тобі пора піти у відставку.

Сумно і неприємно було чути скарги президента на те, що через роботу він не приділяє належну увагу своїм дітям.

Що його діти змушені жити під охороною і страждають.

Але ж ти знав, куди йшов.

Тепер ти несеш відповідальність перед всією країною, а не лише перед своїми дітьми.

Під час перегляду пресконференції Зеленського здавалося, що це була пресконференція не глави держави, а пересічного громадянина, який до того ж не зовсім компетентний, образливий і ще й самозакоханий.

Не здатний тримати удар, відповідати за власні слова та вчинки, але який любить вішати ярлики.

Синдром жертви.

Під час пресконференції Зеленського яскраво проявилася ще одна особливість його способу мислення.

Судячи з відповідей президента, склалося враження, що він мало не втілення ідеальності та непогрішимості.

Не здатний чути і сприймати будь-яку критику чи визнати свої помилки.

А у всьому поганому винні звісно попередники та численні недоброзичливці.

Особливо дісталося від Зеленського Петру Порошенку.

Шостий президент бачив підступи свого опонента навіть там, де їх не могло бути.

То Порошенко хотів навмисно зіпсувати стосунки Зеленського з Турцією.

То з Америкою посварити.

І взагалі, попередник тільки й те і робить, що вставляє палки в колеса своєму наступнику на посаді.

Навіть журналістів нацьковує задавати погані питання.

І заздалегідь готує спецоперації, які спрямовані проти гаранта.

Прямо не людина якась, а чорний маг.

У відповідях та поведінці Зеленського була помітна певна інфантильність.

Президент ніяк не хотів взяти відповідальність за помилки і прорахунки на себе.

Визнати, що був неправий.

Попросити вибачення.

Натомість почав пояснювати, що йому потрібно жити з охороною, бо він же президент.

Потрібно також десь відпочивати, бо він людина.

А тут світ такий несправедливий.

А підступні журналісти ще й задають йому погані питання.

Сміють сумніватися у його геніальності.

Замість взяти на себе відповідальність за стан справ у державі і напрям її руху, Зеленський займається пошуком винних.

І цим ставить себе у завідомо слабку позицію.

У позицію не лідера, який контролює усі гілки влади, а в позицію жертви.

Наслідки для Зеленського.

Якщо в Офісі Президента сподівалися пресконференцією перебити низку негативних інформаційних приводів, вони серйозно прорахувалися.

Напевно Зеленський думав: достатньо проявити свій акторський талант, вжити кілька загальних абстрактних фраз про видатні досягнення, кинути меседж про державний переворот та підступних попередників, які будують підступи – і народ знову захоплено аплодуватиме своєму кумиру.

Та не так сталося як гадалося.

Невпевнена поведінка Зеленського під час пресконференції і його хронічне намагання уникати прямих відповідей на питання, агресивні звинувачення журналістів і нервова реакція на критику декласувала постать президента в очах суспільства.

Прірва між президентом та ЗМІ лише зросла.

За кілька годин Зеленський умудрився нажити собі як мінімум кілька персональних ворогів серед людей, які грають не останню роль у інформаційному полі.

А ще – нанести публічну образу Рінату Ахметову, звинувативши того у підготовці до державного перевороту.

Відповідь від олігарха не забарилася.

І вона була витримана у зважених холоднокровних тонах.

Мало того, Зеленський зумів навіть серйозно образити українських розвідників і працівників спецслужб, дозволивши собі некоректні висловлювання у бік Василя Бурби.

А ставлення президента щодо спецоперації по вагнерівцям принижує професійні здобутки української контррозвідки.

Пресконференція, яка відбулася 26 листопада, десекралізувала постать Зеленського і саму посаду президента.

Колишній лідер Кварталу 95 на всю країну показав себе не поважним та мудрим державним діячем, а хамовитим ображеним чоловіком, який вважає, що зобов’язаний лише своїм дітям, а не всім українцям.

Тож не за горами подальше падіння рейтингів ЗЕ-влади.