Космос як театр воєнних дій: кому вигідні масштабні випробування на орбіті

Фантастика стає реальністю. Американське NASA та Європейська космічна агенція запустили спеціальну місію.

Falcon-9 від SpaceX Ілона Маска доправила в космос супутник-камікадзе. Він має врізатися в один з навколоземних астероїдів швидкості 24 тис. км/год, аби спробувати змінити його траєкторію. У NASA підкреслюють, що саме цей астероїд Землі поки що не загрожує. Тож місія є суто випробувальною.

Апарат вагою трохи більше півтони має подолати близько 10 млн км до наступної осені.

Ця місія винятково мирна і навіть шляхетна. Та залучені в ній технології цілком можуть бути використані й з воєнною метою.

Сучасну війну неможливо уявити без системи GPS. Її використовують розвідники, артилеристи, льотчики.  Одна із систем наведення високоточної зброї базується на координатах цілі, закладених у бортовий комп’ютер.

Якщо військових цього позбавити, вони стануть схожі ледь не на дикунів зі списами. Але супутники, які забезпечують систему глобального позиціювання, працюють на висоті понад 20 тис. км. І лишаються недосяжними для ворожих ракет. Принаймні, поки що.

Із супутниками-шпигунами все значно простіше. Вони мають добре бачити. Тому обертаються на невеликих висотах, лише кількасот км.

Власний сателіт збили американці. За допомогою системи ПРО, призначеної для перехоплення балістичних ракет у космосі. Пізніше те саме зробили Китай та Індія. А минулого тижня до клубу долучилася Росія. Оновленою ракетою “Нудоль” росіяни поцілили в старий радянський супутник “Целіна Д”, зібраний колись в українському Дніпрі.

Цього разу випробування протисупутникової зброї спричинили дипломатичний скандал. У Вашингтоні різко засудили дії Москви.

Але не те саме зробили самі американці 2008-го? Виявляється, ні. Сполучені Штати уразили невеличкий супутник на висоті близько 250 км. уламки швидко зійшли з орбіти й згоріли в атмосфері. Радянська ж “Целіна” оберталася на висоті 500 кілометрів. Там, де перебуває Міжнародна космічна станція та багато інших космічних апаратів.

Утворилася хмара уламків, яка нікуди дінеться і довгі десятиліття загрожуватиме безпеці космічних досліджень. Екіпаж МКС відчув небезпеку на собі наступного ж дня після російського випробування.

Для чого ж потрібна така зброя? Насамперед старі супутники, що відпрацювали своє – зручна ціль для тренування протиракетної оборони.

Утім, у разі конфлікту між космічними державами, цілями можуть стати й самі супутники. Насамперед розвідувальні. Саме вони дошкуляють найбільше.

Саме завдяки супутниковим знімкам американці виявили нинішнє скупчення російських військ поблизу наших кордонів.

Відтак, спокуса “засліпити” противника дуже велика. Найбільше в цій ситуації непокояться Сполучені Штати, адже вони є найпотужнішою космічною державою.

Однак росіяни йдуть на підвищення ставок. Невипадково свою антисупутникову ракету Кремль випробував на піку чергової міжнародної кризи через його агресивні наміри стосовно України. Тим більше, що Росія тривалий час не могла наздогнати своїх конкурентів. За радянських часів протиракетна оборона існувала тільки довкола Москви.

Тож тепер у Кремлі неабияк тішаться, що змогли скопіювати сучасну технологію.

Михайло Самусь, заступник директора центру досліджень армії, конверсії та роззброєння пояснив, що ці протиракети  можуть маневрувати в космічному просторі й, таким чином, прямо попадати в ракету противника або супутник противника. Це дійсно високі технології, раніше це Росії не було доступно.

Утім, між вдалим випробуванням і серійним виробництвом ракет, потрібних для нейтралізації супутників – не один крок.

Тож навряд чи справжні зоряні війни стануть реальністю у найближчі роки.

Нинішнє підняття градусу напруги цілком вкладається в традиційну тактику Кремля: посваритися більше, аби потім трохи помиритися. Тобто змусити опонентів до перемовин.

Та головна мета Путіна в тому, аби світові лідери визнали його рівним собі, а Росію – супердержавою.

Залишається сподіватися, що в цьому можливому компромісі Україна не стане розмінною монетою.