Епідеміологиня Емма Франс: «Профілактика фейків про вакцину й коронавірус важливіша за їх спростування»

Чому для створення фейків необхідна частка правди або чому науковці не завжди знаходять консенсус, а люди їм не довіряють? Відповіді ці питання дає Емма Франс — шведська науковця-епідоміологиня — під час лекції «Про медіаграмотність із гумором», організованої спільно Посольством Швеції в Україні, Національним проєктом із медіаграмотності «Фільтр» і ЮНІСЕФ у рамках конкурсу «Репортер». MediaSapiens розповідає, чому, на думку дослідниці, інфодемія є не менш небезпечною за пандемію коронавірусної хвороби та чому фейки й дезінформація поширюються швидше, ніж правдиві меседжі.

Шведська науковиця, епідеміологиня Емма Франс каже, що звернула увагу на проблему поширення дезінформації під час коронавірусної пандемії. «Я займаюся медичними дослідженнями в Королівському інституті у Стокгольмі, однак торік побачила, що в соціальних мережах шириться чимало фейкових повідомлень щодо медичних станів, хвороб і того, як їх лікувати, — розповідає Емма Франс. — Я зрозуміла, що це проблема, адже неправдиві повідомлення отримує багато людей». Вона додає, що дезінформацію поширюють, щоби дестабілізувати ситуацію і вплинути на людей, які, у свою чергу, не завжди можуть відрізнити правду від брехні. «Прикро, коли дезінформація шириться з уст або на сторінках впливових людей. Наприклад, колишній президент США Дональд Трамп на своїх сторінках у соцмережах поширював твердження, що вакцини, введені дітям, можуть викликати розлади аутичного спектру. Також на сторінках Трампа ширили інші фейки, — каже Емма Франс. — Наприклад, стверджували, що на його інавгурацію у 2017-му зібралося стільки людей, скільки не збиралося на інавгурацію інших президентів країни. Однак це неправда, фактчекери спростували цю інформацію, а радник Трампа називав це не фейком, а альтернативними фактами».

Експертка каже, що дезінформація працює, коли за основу фейків беруть правдиві повідомлення. Наприклад, у соцмережах ширили повідомлення, що в окремих регіонах Швеції заборонили запалювати на стовпах різдвяні вогні, аби не ображати почуття мусульман-мігрантів. «Це, звісно, не так. Але частка правди в цій новині була. У деяких містечках Швеції управління автомобільних доріг заборонило розвішувати різдвяні вогні задля безпеки учасників дорожнього руху. Однак ця заборона не поширювалася на територію всієї країни, і це ніяк не стосувалося мусульман, — розповідає Емма Франс. — Дезінформатори змінили контекст. Звісно, пізніше опублікували спростування фейка, однак саме неправдива новина отримала більше уваги». На думку Емми Франс, те, що фейкові новини ширять охочіше, ніж правдиві, є трендом.

У період пандемії, каже науковиця, дезінформація щодо лікування коронавірусної хвороби та вакцинації проти Covid-19, яка шириться в соціальних мережах та у ЗМІ, дуже небезпечна. «Антивакцинаторське лобі стало активним. Противники вакцин використовували соцмережі для поширення своїх наративів і стверджували, що вакцинація негативно діє на людей. Наприклад, було дуже багато розповідей про щеплення для дітей, які захищають від кору та інших хвороб. Противники вакцин стверджували, що щеплення дітей призведе до розвитку в них аутизму, — каже Емма Франс. — Наукові факти натомість показують, що немає ніякого зв’язку між щепленням дітей і аутизмом. Хоча дослідження, яке нібито доводило цей зв’язок, опублікували в журналі “Ланцет” у 1980-х, зрештою вчені довели його неправдивість. Але чомусь його “результати” досі ширяться соцмережами і спонукають людей вірити, що вакцинація небезпечна».

Інфодемія, на думку Емми Франс, може загрожувати розвитку демократичного суспільства. «На початку пандемії в соцмережах ширили фейки про сам вірус, а коли в нас з’явилася вакцина — з’явилися й фейки про неї. Йдеться про повідомлення про мікрочипи, які людям вживляють разом із вакциною. Це впливає на наші шанси побороти вірус якнайшвидше, адже вакцина — шлях порятунку від вірусу, а такі заяви створюють небезпечну ситуацію, — каже Емма Франс. — Уся ця дезінформація може впливати й на результати демократичних виборів, і впливає на довіру до політичних лідерів, залежно від того, які заяви вони роблять. Інфодемія загалом є загрозою демократії, тому нам потрібно знайти способи боротьби проти неї, розробити довгострокову стратегію: наукові знання мають стояти проти такої фальшивої інформації, а влада має комунікувати із суспільством».

На думку епідеміологині, профілактика фейкових новин важливіша за реагування на них, адже коли люди впевнені в чомусь, їх дуже важко переконати у зворотному. «Потрібно діяти на випередження, в такий спосіб ми уникнемо проблем, а не просто будемо їх вирішувати, — каже Емма Франс. — У соцмережах мають бути механізми, які банять неправдиву інформацію. Протягом пандемії стало зрозуміло, що це легше сказати, ніж зробити, адже ми не одразу можемо визначити, що є правдою, а що — ні, особливо коли йдеться про новий і ще не до кінця досліджений вірус».

Емма Франс наголошує, що, читаючи про коронавірус і вакцинацію, потрібно мислити критично. «Дуже важливо оцінити ваші джерела інформації. Треба пошукати, чи є інформація, яку ви читаєте, в інших джерелах, з’ясувати її походження, — каже вона. — У дитинстві ми з друзями грали в “зіпсований телефон”: хтось шепотів на вухо іншому якусь інформацію, вона передавалася по колу, й меседж, який чула остання людина в колі, значно відрізнявся від того, що хотів сказати перший гравець. Саме така гра триває сьогодні в соціальних мережах і ЗМІ. Крім цього, ми живемо в часи інфлюенсерів, які мають багато підписників у соцмережах і використовують цю впізнаваність, щоби заробляти гроші. Вони інколи транслюють шкідливу інформацію. Наприклад, відома у Швеції блогерка, яка продає олію “Омега 3”, стверджувала, що саме ця олія може допомогти вилікуватися від коронавірусу. Вона не є експерткою з лікування вірусних інфекцій, але її підписники їй довіряють. Тому перш ніж вірити людині, важливо переконатися, чи є вона експертом у тих галузях, які коментує».

Емма Франс каже, що в часи пандемії чимало проблем виникло через недовіру людей до науковців. «Важливо не лише бути критичними, а й довіряти справжнім науковцям. Коли ми говоримо про вакцини чи віруси, варто зважати на думку Всесвітньої організації охорони здоров’я та інших експертних медичних установ. Зокрема й установам вашої країни, — розповідає вона. — Треба вірити в науку. Проте коли люди бачать, що самі експерти не погоджуються один з одним, мають різні точки зору, рівень довіри до науки падає. Наприклад, у Швеції було багато дебатів щодо того, чи потрібно носити захисні маски, чи допомагають вони побороти вірус. Також науковці сперечалися, чи заразний коронавірус для дітей, чи потрібно закривати школи на карантин. У всіх цих питаннях важко досягти наукового консенсусу швидко — за суперечками науковців доводиться спостерігати в реальному часі».

Емма Франс додає, що дезінформація не розвивається у вакуумі, а те, як ми її аналізуємо, залежить від того, хто ми, чим займаємося, яке в нас було життя. «Люди по-різному сприймають інформацію, можуть бути під впливом стереотипів. Якщо ми бачимо інформацію, яка підтверджує те, у що ми вже віримо, наші переконання міцніють, а якщо ми бачимо протилежне — нам складно це прийняти. Тому ми маємо ретельно перевіряти все», — каже епідеміологиня.

На думку Емми Франс, коли пандемія закінчиться, процес поширення неправдивої інформації не припиниться, адже інфодемія — частина сучасного контексту. «Але кожен може покращити сприйняття інформації. Для цього треба бути критичними до своїх джерел і довіряти науці», — додає експертка.

Фото: Flickr