Масштабная война: планирует ли Путин наступление на Украину

В усіх ЗМІ розмови про можливу атаку з боку Росії точаться уже більше як місяць. Політики й експерти роблять прогнози, коли ж це станеться.

Чи не є російські маневри черговим блефом ВВП? Та чи є в України шанси на міжнародну підтримку?

США друкують ключову валюту світу – долар, контролюють Міжнародний Валютний Фонд, від них залежить мало не вся міжнародна торгівля і розрахунки. У їхньому арсеналі є все для того, щоб загальмувати російську економіку

Цього тижня Штати включили до санкційного списку ще два кораблі, які будують Північний потік-2 та відкрили сховища зі своїми стратегічними запасами нафти.  Це на випадок, якщо Путін продовжить енергетично шантажувати Європу.

Навряд чи, цих кроків достатньо для стримання російської агресії проти України. Економічні важелі не завжди ефективні. Зате вони добре розуміють мову сили.

Як це було під час війни у Грузії у 2008-му році. Росіяни тоді були за крок від захоплення Тбілісі. Та їх стримала американська присутність.

Вони швидко перекинули на аеродром Тбілісі два транспортники Геркулес. А повітряний простір контролював флагман п’ятого флоту США.

Курт Волкер, спецпосланник США в Україні 2017-2019 рр. міркує, що у випадку з конфліктом у Грузії США дійсно діяли доволі швидко, мобілізували міжнародну реакцію відрядили у Тбілісі держсекретаря, президент ЄС приїхав в Москву. Чи буде подібна реакція у випадку з Україною, спецпосланник відповісти не готовий.

Останні дії США вказують на те, що вони не готові воювати. Кілька місяців тому вони вивели контингент з Афганістану, а раніше покинули на поталу проросійського диктатора Башара Асада повстанців у Сирії.

Політичний оглядач Віталій Портніков наголосив, що США не хочуть бути втягнуті у велику війну.  Вони не хочуть, щоб ця велика війна призвела до об’єднання зусиль, скажімо Пекіну і Москви. Вони хочуть збереження статусу кво.

Отже, військової присутності США в Україні поки не очікується, а як щодо інших партнерів України? Найближче до нас Європейський Союз.

Останні кілька тижнів біженці з Близького Сходу прориваються в Європу з боку Білорусі. Вони фактично стали інструментом шантажу ЄС в руках Лукашенка. Мовляв, хочете, щоб це припинилось, домовляймося. Самопроголошений президент Білорусі вже навіть не намагається як раніше створювати образ лідера незалежної країни.

Канцлерка Німеччини Ангела Меркель спершу намагалась домовитись з Лукашенком, втім безрезультатно.

Власне це те, чого й домагається Москва: ізолювати Європу.  Зараз ЄС як ніколи слабкий. Зміна влади у Німеччині, вибори на носі у Франції, розгул Covid-19, наслідки Брексіт плюс енергетична криза – куди їм до України.

Рікард Йозвяк, кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі  думає, що для Росії це найкращий момент аби атакувати Україну. ЄС дуже зайнятий іншими речами та хотів би, щоб зі Сходу було трохи менше проблем чи то з боку України, чи Росії. Вони хочуть зосередитись на собі.

Та варто зауважити, що дві європейські країни заявили про готовність надіслати до України своїх солдат. Шведський міністр оборони заявив, що може відрядити військових інструкторів. А британський таблоїд Mirror повідомив, що Лондон готується перекинути в Україну 600 спецпризначенців. Утім офіційних підтверджень поки немає.

Для розв’язання війни складається ідеальний шторм. Через високі ціни на енергоносії в Росії все добре з фінансами. Заходу зараз не до України. Російське населення пропаганда давно готує до ескалації.

Радники російського президента Владислав Сурков, пізніше Федір Лук’янов у своїх останніх публікаціях відверто заявляють про імперські плани Москви.

Так коли ж тоді чекати війни?

Російський опозиціонер і політик зі стажем Костянтин Боровий наголосив, що чекати війни треба тоді, коли вона буде вигідна та коли вона закінчиться безумовною перемогою.

Однак, українська армія 2021-го зовсім не та, яка була у 2014-му.

Костянтин Боровий підкреслює: “Одна з причин, яка стримує Путіна від нападу: він розуміє, що розвиток ситуації може піти в інакшому напрямку, що передові ряди нечисленні й не впораються із завданням. Основна частина армії недосконала й не така сильна, як того хотілося б Путіну”.

Тож чи піде Путін у наступ значною мірою залежить від того, якою буде поведінка Києва.

За теперішнього геополітичного розкладу нам потрібно сподіватись виключно на себе. І вже зараз розгортати увесь бойовий потенціал

Утім, Вадим Денисенко, керівник Українського інституту майбутнього вважає, що у разі масштабного вторгнення сил лише української армії буде замало. Його потрібно відбивати й силами резервістів.

Наразі нічого з цього не відбувається. За словами Денисенка причина в цьому політична: Зараз частина еліт зайнята пониженням рейтингу Зеленського. Сам Зеленський в принципі до кінця не розуміє, що йому робити в цій ситуації. Чи то консолідувати еліти навколо питання можливої агресії, чи то відбиватися від політичних нападок і пробувати зберегти свій рейтинг. І тому в результаті в принципі не відбувається нічого”.

Росія просунеться в Україні настільки, наскільки ми їй це дозволимо. Тому консолідація проти ворога місія номер один.

Ситуація на геополітичній кухні вказує на те, що вірогідність нападу Росії на Україну дуже висока. За оцінками експертів близько 10%. Сподіватись на чиюсь допомогу нам не варто. Потрібно спокійно готуватись до оборони.