«Гра в ескалацію»: для чого це Росії та як захищатись Україні

«Україна йде в активніший наступ на Донбасі», «Україна перша юридично завершила перемир’я», «Україна просувається вглиб сірої зони», «деградація та деморалізація української армії» — ці наративи активно просуває Росія. Україні варто включитися, позбутися комплексу жертви й виробити власний набір позитивних наративів. Адже що стійкішим буде суспільство, то менші шанси на російську агресію. Про це та інше говорили експерти під час дискусії «Останні тенденції гібридної агресії Росії проти України: вектори дезінформації на фоні воєнної загрози».

Наприкінці жовтня 2021 року в іноЗМІ почали публікувати фото, які свідчили про накопичення російських військ і техніки неподалік кордону з Україною. Хоча що цю інформацію поширювали поважні The Washington Post та Politico, українська влада рішуче заперечувала стягування військових Росії та звинувачувала ЗМІ в «свідомій дезінформації всього суспільства». Та менш ніж за тиждень влада визнала факт концентрації військ Росії на українських кордонах та заявила про готовність дати відсіч.

За даними Головного управління розвідки Міноборони України, Росія готує військову операцію проти України на кінець січня – початок лютого 2022 року. Однак експерти скептично налаштовані щодо можливості повномасштабного вторгнення. Експерт із інформаційної безпеки Дмитро Золотухін у матеріалі для «Детектора медіа» пише, що Росія, пересуваючи війська до кордону, передає Заходу сигнал, що єдиною альтернативою домовленостям і послабленню санкційного тиску є війна. Днями до цього тиску долучився й самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, оголосивши, що підконтрольна йому армія братиме участь у російській агресії проти України, а згодом назвавши Крим російським.

Незалежно від того, наскільки серйозною є загроза вторгнення, дії Росії та її союзника експерти вважають корисним поштовхом для України, аби вона випрацювала нові механізми та покращила старі інструменти боротьби проти російської пропагандистської машини.

«Ескалація та великий наступ — абсолютно небажані для Росії сценарії»

Російська пропаганда задля досягнення своєї мети вдосконалюється та трансформується, просуває радянські наративи або продукує нові, використовує будь-які проблеми української влади, сіє протиріччя в суспільстві тощо. Головною стратегічною метою Кремля, за словами експертів, було й залишається знищення України або її «(кон)федералізація», яка фактично означатиме узалежнення від Москви. Для російських та проросійських пропагандистів можливість «служити Російській імперії», каже директор Інституту світової політики Євген Магда, є такою ж важливою як «для нас демократичні цінності та захист України».

На фото Максим Майоров

Аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров каже, що керівництво Росії схильне до досягнення своїх цілей через психологічні впливи, а не збройним шляхом. «Війна — це останній аргумент. Їм не хотілося б розпочинати ескалацію та великий наступ. Це абсолютно небажані для Росії сценарії, якими вона лякає. Якщо можна просто залякати, посадити за стіл переговорів та протиснути свою точку зору, вони будуть працювати саме в цьому напрямку. Не збираються вони нападати, не відпрацювавши всі засоби політико-дипломатичного тиску та пропаганди», — пояснив він.

Головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський каже, що Росія використовує будь-які проблеми та невдачі української влади в своїх дезінформацій кампаніях. Як Росія впливає на конфліктні питання, нагадав голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан:  сіє недовіру до державних інституцій, підігріває конфлікти в Україні, розбалансовує суспільство. «Російська пропаганда трансформується та росте, тому Україна повинна першою мати відповіді на виклики, які стоять сьогодні перед нею. Що стійкішим буде наше суспільство, менш розбалансованим та більш монолітним, то менші шансі на російську агресію та роботу російської дезінформації», — сказав він.

На фото Марія Сагайдак

Євген Магда підтримав тезу, що російська пропаганда вдосконалюється, не стоїть на місці й використовує нові механізми замість тих, проти яких Україна вже навчилась боротися. Оглядачка Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Марія Сагайдак з ним не погодилася: «Російські наративи сталі вже щонайменше років тридцять. Вони вміло їх пристосовують до тих чи інших подій. Нам треба мати власний набір позитивних наративів. Негатив легко заходить,  сприймається та розповсюджується. Крім того, щоб посилювати наші сильні сторони, треба позбутися комплексу жертви й бути країною, яка досягає, змінюється та має здобутки, а не лише бореться». 

«Гра Росії в ескалацію/деескалацію»

Деякі експерти висловили певний скептицизм щодо можливого нападу Росії на Україну. Попри це, Максим Майоров зауважив, що варто бути обачними, адже «загострюючи ситуацію, можна переступити межу, коли не можна буде відкотити назад».

На фото Олександр Данилюк

Керівник Центру оборонних реформ Олександр Данилюк пропонує розглядати можливе загострення на Донбасі ширше, аніж просто ескалацію російсько-української війни. На його думку, «продовження гри Росії в ескалацію/деескалацію» відбувається через прагнення повноцінно запустити «Північний потік-2» та домовитися з політичними групами в України щодо реінтеграції окупованих частин Донеччини та Луганщини на умовах Кремля. Саме до цих сценаріїв, каже Данилюк, Росія за кулісами намагається схилити США та західні держави.

Натомість Євген Магда переконує, що Росія не бачить Європу партнером, тому готова говорити лише з США та Китаєм. Саме віртуальна зустріч президента США Джо Байдена та президента Росії Володимира Путіна й може бути метою цієї кампанії. Експерти звернули увагу, що деякі меседжі є прямим посланням Байдену — вони спираються саме на історію відносин із ним, а не з лідерами інших держав.

Хоча інформаційна кампанія щодо загрози бойових дій на Донбасі триває віддавна, каже аналітикиня VoxCheck Мирослава Маркова, актуалізувалася вона лише в останні місяці.

На фото Мирослава Маркова

Основні меседжі, які просуває російська пропаганда:

• «Україна йде в активніший наступ на Донбасі». «Мовляв, загострення навесні і зараз, можливо, пов’язане з тим, що Україна хоче перешкоджати будівництву та сертифікації "Північного потоку-2". Мовляв, Україні вигідна зараз ескалація, коли начебто Росія не може відповідати», — уточнила Маркова. 
• «Україна перша юридично завершила перемир’я» — нібито коли українським військовим дозволили відкривати вогонь у відповідь. Аналітикиня VoxCheck каже, що пункт «у відповідь» російські пропагандисти ігнорують, як і те, що бойовики постійно ведуть обстріли. «Мовляв, стріляє переважно українська сторона, начебто систематично. Щоб довести це, росіяни маніпулюють висновками звітів, посилаються в повідомленнях про обстріли з боку України на місцеві медіа та телеграм-канали окупованих територій. Це робиться на фоні ефекту масової недовіри до держави. Інституції дискредитують, тому авдиторія вже не сприйматиме повідомлень від офіційних органів України», — розповіла Мирослава Маркова.
• «Україна просувається вглиб сірої зони». Для просування цього фейку, розповсюджують повідомлення, що «Україна зайняла село в сірій зоні» або «Україна захопила полоненого». За словами аналітикині, «усе підводиться до того, що саме Україна йде в наступ». (Втім про просування української армії у Старомар’ївці біля Гранітного, яке військове керівництво назвало фейком,  повідомляє спостережна місія Організації безпеки та співробітництва в Європі, — ДМ).
• Кампанія із виправдання Росії, яка фінансує окупований Донбас. Для цього пишуть про «добровільну паспортизацію громадян», «розвиток підприємств та заводів Донбасу», хизуються «виплатами зарплат» тощо.
• «Деградація та деморалізація української армії» — для просування цієї тези пропагандистські ресурси звертають увагу на будь-які проблеми з фінансуванням в армії.

Директор Інституту світової політики Магда сказав, що для поширення своїх дезінформаційних наративів використовує як власну «тріаду» — RT, Sputnik media та «фабрику тролів» з Ольгіно, — так й  анонімні телеграм-канали.

На фото Галина Петренко

Директорка громадської організації «Детектор медіа» Галина Петренко сказала, що в російському та проросійському сегменті телеграма у квітні активніше ширили дезінформацію про нібито загострення на Донбасі, ніж зараз. «У квітні проросійський сегмент телеграм-каналів, який розповсюджує російську дезінформацію, публікував дуже багато "воєннщини": повідомлень про те, що скоро почнеться війна. Оскільки це був російський сегмент, то Росія писала, що буде "захищатися", що "Україна на неї нападе". Зараз у цьому сегменті про війну нічого немає. Зараз там найбільш розповсюджені меседжі, що "Захід зливає Зеленського"», — розповіла вона.

На думку Галини Петренко, поєднання зовнішніх (російських) факторів та внутрішньо-політичних (медіавійна президента Володимира Зеленського та олігарха Ріната Ахметова) можуть зійтися в ідеальний шторм і створити небезпечну ситуацію для України.

«Я сумніваюся в реальності російської військової загрози. Але, якщо ми матимемо глибоку політичну та суспільну кризу "всіх проти всіх", то може виникнути ситуація, коли спокуса для росіян буде вищою за "голос раціо"», — додав Олександр Данилюк. 

«Громадський сектор — це добре, але протидіяти масштабно може лише держава»

Експерти зійшлися на думці, що в першу чергу саме держава, а не громадський сектор, має протистояти Росії у цій боротьбі. Для цього державний апарат має використовувати різні канали комунікації — як публічні, так і закриті; виступати «єдиним голосом»; заручатися підтримкою діаспори, союзників та міжнародних партнерів; шукати платформи для широкого політичного та суспільного компромісу; підвищувати кваліфікацію працівників держсектору; розробляти інструменти донесення позиції держави до різних аудиторій.

На фото Євген Магда

Євген Магда рекомендував владі не заплющувати очі на проблеми, не провокувати скандали довкола себе та не шукати внутрішніх ворогів, натомість шукати підстави для консолідації. Мирослава Маркова також закликала відмовитися від постійних пошуків «російського сліду» та голослівних звинувачень. «Чого не треба робити? До того, як маємо належну доказову базу, прив’язувати до всіх інформаційних приводів та будь-яких подій російський слід. Коли цю прив’язку використовують на виправдання якихось подій, потім іде "хахаганда" з боку російських ЗМІ — мовляв, знову Україна в усьому звинуватила Росію. Коли ж справді йдеться про російські інформаційні вкиди, на які треба звертати увагу, ця тема дискредитована й публіка не вірить, що до цього справді причетна Росія», — пояснила вона.

На фото Роман Кульчинський

Громадський сектор може й має допомагати державі в протистоянні Росії, однак не намагатися підмінити її. «Громадський сектор — це добре, але протидіяти масштабно може лише держава», — наголосив Роман Кульчинський. Голова правління ГО «Рада інформбезпеки та кіберзахисту» Елліна Шнурко-Табакова сказала, що для ефективної протидії Росії кожна громадська організація повинна мати свою спеціалізацію та працювати в межах компетенції.

«Потрібні регулярні обміни досвідом та координація дій, якщо ми хочемо розбудовувати мережевий спротив. Я вважаю, що громадському сектору не вистачає професійного та системного ставлення до проблеми російської агресії, — уточнила вона. — Потрібна робота з інформаційною частиною війни. Ми повинні бути готові та переоцінювати ворога. Якщо ми готові з переоцінкою, то майже будемо готові в реальній ситуації. В інформації не вистачає незалежності та гарного тролінгу у відповідь на наративи Росії». Елліна Шнурко-Табакова додала, що задача громадського сектору також полягає в розтлумачені західним партнерам і союзникам впливів, дій та можливостей Росії.

Окрім підвищення кваліфікації кадрів, вважають у Центрі протидії інформаційні агресії, необхідно підвищувати рівень медіаграмотності військових. За підрахунками Центру, з боку Росії в інформаційному просторі працює до п’яти тисяч професійних блогерів та маса тролів, які можуть генерувати багато контенту, що охоплюватиме великі авдиторії. «Самотужки на рівні інформаційної війни, на рівні окремих операцій ми не можемо протиставити Росії адекватну відповідь, — сказав керівник Центру Олександр Курбан. — Нам треба активно та щільно співпрацювати із західними партнерами. Маємо більше інтегруватися в західну спільноту, бо вона не дуже розуміється на конкретних аспектах та кейсах».

На фото Олександр Курбан (ліворуч), Елліна Шнурко-Табакова (у центрі), Сергій Кузан (праворуч)

Голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан також наголосив на необхідності залучення міжнародних партнерів, зокрема — через українські посольства та діаспори в різних країнах. «20 мільйонів українців (діаспори) — це великий ресурс волонтерів, які є каналами поширення ідей України. Головне — встановити з ними комунікацію. Вони громадяни своїх держав. Будь-який політичний істеблішмент буде слухати, у першу чергу, не позицію держави й уряду, а своїх виборців та платників податків. Це та реальність, із якою нам треба рахуватися. На тому рівні, на якому ми встановимо мережі комунікації з нашою діаспорою, на тому рівні в нас буде донесення, прийняття, ретрансляція потрібної нам інформації. В умовах війни проти сильнішого ворога посольства не можуть виконувати роль лише дипломатичних представництв. Вони вже мать перетворюватися на центри громадської комунікації», — сказав він.  

Євген Магда погодився, що Україна — на противагу Росії — дипломатичними каналами повинна переконувати світ, що не агресивна та не готує наступ.

Окрім цього, зауважив медіаексперт Дмитро Золотухін, у державного апарату повинні бути інструменти державної пропаганди та засоби її донесення (починаючи від телеканалів та закінчуючи мікромедіа). «Нам потрібно, щоб цільова авдиторія читала засіб донесення контенту. Якщо ми будемо його позиціонувати від української держави, в Росії його читати не будуть. Це має бути завуальовано, з використанням російських журналістів», — додав він.

На фото Дмитро Золотухін

Водночас Золотухін нагадав, що в Україні досі не створили інституції єдиного голосу, якими, на його думку, має керувати прем’єр-міністр. На необхідності виступати «єдиним голосом» наголосив і Євген Магда. «В умовах воєнної загрози на часі виступи з єдиним меседж-бокосом різних представників військово-політичного керівництва, які доносять до суспільства одну ідею», — сказав директор Інституту світової політики та додав, що в інформаційній простір також варто повернути військових, які можуть говорити та робити висновки, спираючись на свій досвід.

Марія Сагайдак, своєю чергою, розповіла, що Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки нині працює над відновленням політики one voice для влади. «Важливо, щоб цей голос підтримувало й громадянське суспільство. Після Революції гідності громадянське суспільство дуже посилило свій голос, воно має вплив та задає тон. Ми як Центр дуже хочемо бути містком між громадянським суспільством та державними організаціями, щоб наш голос був потужніший, щоб ми спільно ставили запитання, що ми робимо та маємо зробити», — сказала вона.

Фото: Світлана Григоренко