Навіщо Бутусов стріляв з гармати, та хто за цим стоїть

Конфлікт з Зеленським.

Взаємна антипатія між журналістом Юрієм Бутусовим та президентом Володимиром Зеленським накопичувалася поступово.

Те, що ми побачили під час пресконференції 26 листопада – лише вершина айсбергу недовіри, образи та несприйняття.

Все розпочалося з того часу як редактор Цензор.

Нет озвучив інформацію про свідомий зрив спецоперації з затримання вагнерівців.

І припустив, що ноги ростуть з Офісу Президента.

Далі все пішло як по маслу.

Публікація розслідування Bellingcat формально підтвердила тезу Бутусова, що про спецоперацію чудово знали на Банковій.

І рішення про її перенесення ухвалювалося на вищому рівні.

Юрій Бутусов, який прийшов на пресконференцію до Зеленського, просто не міг не задати гаранту незручне питання про «вагнергейт».

Конструктивного діалогу не вийшло.

Президент чіткої відповіді на питання уникав, був нервовим та непослідовним.

Дійшло до того, що Бутусов і Зеленський перейшли на особисте.

Спілкувалися у жорсткому стилі та кидалися звинуваченнями один в одного.

Бутусов звинуватив Офіс президента у зраді і що в ньому працюють агенти Кремля.

Зеленський сказав, що спецоперацією його хотіли підставити і звинуватив Бутусова у загибелі українських військових через публікацію удару безпілотника «Байрактар» по позиціям бойовиків.

Розмова закінчилася погано.

Але, як виявилося згодом, вона стала прологом до нового витка протистояння.

Постріл з гаубиці і справа ДБР.

Наступного дня після скандальної пресконференції Юрій Бутусов опублікував відео.

На ньому журналіст у військовій формі стріляє з гаубиці Д-20.

Під час здійснення пострілу Бутусов вигукує: «За кожне зерня 1933-го року, за кожну жертву радянських репресій, по російських окупантах — вогонь!».

Відео вийшло у День пам’яті жертв голодомору.

Тому слова Бутусова накладаються на контекст.

На ролику помітно, що погода більш схожа на пізню осінь.

Хоча точної певності, коли саме і де було зняте це відео, немає.

Сам журналіст заявив, що відео знято «дуже давно» з тренувань підрозділів територіальної оборони одного з регіонів України, а сам він в момент його поширення перебуває у Києві.

У Фейсбуку Юрій Бутусов написав: «Сьогодні, в День пам'яті жертв Голодомору, мушу зізнатися, що я, ймовірно, можу бути причетним до загибелі деяких людей на Донбасі.

Але лише до загибелі російських окупантів, терористів та вбивць українського народу».

Публікація матеріалу спричинила значний резонанс.

Розпочалися дискусії чи має право журналіст публікувати такого роду відео.

Чи взагалі може журналіст брати до рук зброю.

Дійшло до порівнянь з російським актором Михайлом Поречнековим, який вів стрілянину у бік української армії на Донбасі.

Наступного ж дня після оприлюднення відео ДБР відкрило кримінальне провадження за статтями 414 і 437 ККУ.

Мова йде про порушення правил користування зброєю і про підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни.

Невідомо, за чиєю вказівкою діяло ДБР.

Навряд чи там приймали рішення самостійно, не погодивши його з Офісом Президента.

Бутусов назвав такий крок ДБР особистою помстою президента.

І дійсно, якщо стаття 414 частково відповідає дійсності, то стаття про ведення агресивної війни слабко лягає у контекст обставин.

У Міністерстві оборони України також засудили вчинок Бутусова.

Там акцентували увагу на тому, що Росія почала використовувати це відео з метою пропаганди та для прикриття власних злочинів.

Кремль справді осторонь не лишився.

Слідчий комітет Росії почав перевірку дій українського журналіста.

Хоча незрозуміло, які повноваження є у Кремля розглядати дії громадянина іншої держави.

Сакральна жертва.

На цьому історія не завершилася.

Помічник глави Офісу Президента Олексій Арестович заявив, що Бутусова можуть ліквідувати.

Принести журналіста у вигляді сакральної жертви і цим спровокувати хвилю народного обурення та масові заворушення проти влади.

"Бутусова заводять як сакральну жертву, вже спланували його як чергового Гонгадзе.

Такими темпами йому залишається дуже недовго – рахунок пішов на дні, максимум – тижні.

Його ліквідують – ті, хто його й накачує.

І це за планом стане сигналом до початку масових заворушень – зі щирим обуренням громадян", - заявив Арестович.

І зразу ж попросив надати Бутусову державну охорону.

Щоправда, турбота радника Єрмака виглядає дещо фальшиво.

Так, Арестович не забув назвати Бутусова "балбесом" і "чорним пропагандистом", якого якісно накачують психологічно.

Про промахи і нещирість влади він звісно забув.

Сам Бутусов не забарився з відповіддю і заявив, що його життю загрожує президент Зеленський, співробітники його Офісу та силові структури.

Мовляв, хочуть закрити йому рота щодо «вагнергейту» та зрадників у вищих ешелонах влади.

Він охорони журналіст відмовився.

При всій скептичності до фігури Арестовича, не можна не визнати, що він має певну рацію.

Бутусов дійсно перетворився в ідеальну мішень для запуску сценарію розхитування ситуації всередині країни.

Якщо з ним щось станеться, це матиме безпосередні наслідки особисто для Зеленського та його команди.

В країні може піднятися хвиля протестів, з якою ЗЕ-влада не справиться.

Політолог Михайло Чаплига вважає, що сценарій сакральної жертви цілком реальний.

На його думку, Юрій Бутусов працює не від себе, а в інтересах одного з ворогуючих олігархічних кланів.

"Бутусов явно не працює сам від себе, він працює на користь одного з воюючих кланів.

Тому припущення Арестовича, хоч би як воно шалено звучало, має певні підстави.

Щодо того, навіщо і як це зробив Бутусов — можливо, це теорія змови, але мені здається, що це була провокація, розрахована до тонкощів”.

Знаючи методи роботи російських спецслужб, виключати різні погані варіанти не можна.

Але публічне попередження від Арестовича в образливій формі теж шите білими нитками.

Його запросто можна трактувати як залякування.

Влада і тут допустила помилку.

Ставки зростають.

Як би не закінчилася справа Бутусова, зрозуміло одне: ставки у грі ростуть.

Чи виправдають журналіста, чи визнають винним, завжди знайдуться незадоволені результатом.

Назвати Бутусова військовим злочинцем, який веде агресивну війну, язик не повертається.

Як тоді називати російських бойовиків на Донбасі, які мало не щодня обстрілюють українські позиції? Але пояснити його вчинок лише емоціями чи почуттям ненависті до агресора також не зовсім вдається.

Наразі зрозуміло одне: справа Бутусова підвищує градус політичної напруги в Україні.

До чого це приведе, поки що важко спрогнозувати.

Провадження ДБР проти Бутусова у тому форматі як воно розпочалося опосередковано б’є по Володимиру Зеленському.

Можливо на це й була розрахована публікація відео пострілу з гаубиці? А в Офісі Президента просто заковтнули приманку.

Виглядає ніби надто просто, але цілком правдоподібно.

Сподіватися на стратегічне мислення і холоднокровність влади не доводиться.

Пресконференція та нещодавня серія скандалів – зайвий доказ цьому.

Можливо, Зеленський дійсно заради помсти Бутусову готовий на кинути на нього ДБР? Хтозна.

Адже президент у нас керується радше емоціями, ніж холодним раціональним мисленням.

І дуже злопам’ятний до будь-якої критики.

Гірше буде, якщо Бутусову офіційно пред’являть звинувачення і передадуть справу до суду.

Тоді без протестів та провокацій не обійтися.

Владі теж у цьому випадку не позаздриш.

Чи розуміють в Офісі Президента всю потенційну небезпеку?.

Найгірше у цій ситуації те, що за кордоном у нас стоїть озброєний до зубів ворог, готовий в будь-який момент піти у наступ.

А що як дійсно Кремль спробує вбити Бутусова? Москва не гребує найбруднішими методами заради досягнення своїх цілей.

Україна зараз просто не може дозволити собі поринути у вир жорсткого громадянського протистояння.

Звісно, це не означає, що владу не можна критикувати і навіть підозрювати у зраді.

Але варто пам’ятати: Кремль залюбки скористається моментом, щоб підкинути дрова та запалити полум’я суспільного протистояння.