Военная эскалация со стороны РФ: откуда ждать нападения и насколько готова Украина

Українські та західні видання вже місяць публікують інформацію про підготовку Росії до нового нападу на Україну. Такого розвитку подій не виключають ані міжнародні експерти, ані топ-політики.

3 грудня про ймовірність нового витка ескалації із посиланням на українську та західну розвідки повідомив міністр оборони Олексій Резніков, який спрогнозував, що найімовірнішим часом для нападу стане кінець січня 2022 року.

Резніков підкреслив: Україна не розглядає шлях умиротворення агресора. У разі потреби наша армія дасть Росії відсіч.

Так, Міноборони погодилося з оцінками західних партнерів, які попереджають про постійні переміщення російських військ.

За останніми даними, навколо України та у тимчасово окупованій АР Крим у стані бойової готовності перебуває 41 батальйонно-тактична група, а сумарна кількість російських військ, які може задіяти РФ для ескалації у терміновому порядку, оцінили у 94,3 тис. осіб.

Звідки саме варто очікувати на напад? Чи може Росія спробувати використати для агресії Білорусь? Де зараз найбільше концентруються російські війська? І чи готовий бюджет України до можливості нової війни – читайте у матеріалі Фактів ICTV.

Які ризики нападу Росії і чи варто побоюватися за кордон із Білоруссю

Військовий аналітик українського Інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков підкреслив: найбільш знакову заяву про те, що РФ створює відповідну інфраструктуру, підтягує війська та створює можливості для використання військової опції проти України, зробив держсекретар США Ентоні Блінкен.

Проте залишається питанням, чи Росія скористається створеними нею можливостями.

Експерт наголосив: ризик великий навіть без урахування Білорусі, оскільки Україна має досить довгий сухопутний кордон з Російською Федерацією.

– На жаль, опцій у Росії дуже багато. Починаючи від менш масштабних дій – наприклад, виключно на Донбасі, або на якомусь одному іншому операційному напрямі, скажімо, на Херсонщині – вода для Криму, умовно. Росія справді має можливість діяти в усіх ключових операційних напрямах. Тобто з виходом на Київ, паралельно з діями на Донбасі, у Причорномор’ї, різні варіації можуть бути щодо Харкова, – перерахував Бєлєсков.

Він наголосив, що це значно ускладнює планування захисту для України та зменшує можливості для використання контрзаходів.

А Білорусь лише додає невпевненості та ще більше ускладнює процес планування та визначення місця можливого удару.

Військовий аналітик повідомив, що у Головному управлінні розвідки Міноборони України розглядають серед інших загальний наступ Росії – за всім периметром спільного кордону.

– Захід ясно показав своїми заявами, що вони не вестимуться на російський блеф. Тут перед Росією постають дві альтернативи. Вони обидві не дуже хороші, але це наслідок її дій. З одного боку, визнати, що блеф не спрацював, і припинити робити те, що вони роблять – військові демонстрації. Але це втрати іміджу великої держави. Бо велика держава, якщо вона загрожує застосовувати силу, вона або загрожує і підтримує цей імідж, або її не застосовує і втрачає цей імідж, і вже наступного разу ніхто не віритиме відповідним крокам. З іншого боку – РФ може задіяти військовий інструмент, в умовах того, що безризикових опцій немає, – заявив експерт.

З огляду на кількісні та якісні переваги, які мають збройні сили РФ після 12 років реформ, і на тлі того, що Захід теж чітко дав зрозуміти різними заявами, що ціна за агресію буде, Росія сама себе загнала у патову ситуацію.

Що вибере Кремль – це питання.

Бєлєсков заявив, що якщо судити з поведінки глави МЗС Росії Сергія Лаврова в Стокгольмі, РФ не збирається зменшувати градус напруженості.

Такої самої точки зору дотримується керівник Центру військово-політичних досліджень Олександр Мусієнко.

На його думку, з воєнного погляду Росія робить зараз усе, щоб створити для нас пастки та максимально розтягувати фланги українських військ. Тому що до зон нестабільності, які раніше були загальними – зі сходу, додалася ще північ, де фіксують скупчення військової техніки.

– До цього додалися ще заплановані російсько-білоруські навчання, які мають пройти на кордоні з Україною. І це теж створює певну небезпеку, – заявив він.

Тим часом політолог Михайло Бесараб наголосив: ймовірність більш масштабного протистояння між Україною та Росією є досить високою. Будь-коли ми повинні бути готові до швидкого зростання збройного протистояння. Кожен українець має жити із цим усвідомленням.

Але насправді, на його думку, президент Росії Володимир Путін своїми діями на кордоні України вдається до психологічного тиску, розраховуючи на те, що загроза силою має спонукати Україну та західних партнерів до суттєвих поступок Москві.

– Однак це не означає, що Кремль не може будь-якої миті застосувати екстремальний сценарій і піти на повномасштабне вторгнення на територію України. Це може мати вигляд різний – або повномасштабний напад, або локальні загострення на Донбасі, або на кордоні з Білоруссю, або, навпаки, з півдня, – прогнозує політолог.

Але поки що, за словами Басараба, накопичення виглядає як примусовий інструмент. І певні зрушення в цьому напрямі вже можна побачити: анонсовано ймовірну відеоконференцію президента США Джо Байдена з Путіним, під час якої Москва може використати накопичення сил на кордоні з Україною як додатковий аргумент у діалозі з Байденом.

– Тобто поки це на вигляд як психологічна операція, але будь-якої миті це може перерости у повномасштабне збройне протистояння між Україною та Росією, – сказав він.

Де сконцентровано найбільше військ РФ і яка їхня кількість

Військові експерти підкреслюють – вони володіють лише публічною інформацією, згідно якої повідомляється про 40 батальйонів тактичних груп.

Частина із них перебуває на північному сході, частина – на північ від ООС. Ще частина – за двома армійськими корпусами на Донбасі, і частина в Криму.

– Така диспозиція. Це чотири основні напрями: північний схід, північніше ООС, Воронезька та Ростовська області та окупована АР Крим. Там вони сконцентровані. Йдеться приблизно про 100-120 тис. солдатів. Кажуть, що це навіть менше, ніж навесні, тому що навесні було до 52-53 батальйони тактичних груп, зараз лише 40. Але проблема в тому, що, за експертними обговореннями, РФ може розпочати ті чи інші дії, провівши повне оперативне розгортання, стягнувши не 40 тактичних батальйонів, а 100 – на це чекають американці, – наголосив Микола Бєлєсков.

За його словами, опції початку обмежених дій без стягування сил не розглядаються. Але при цьому такий варіант все одно зберігається і, відповідно, може вважатися росіянами оптимальним.

Якщо ж РФ вирішить створювати справді переважне угруповання біля українського кордону, їй доведеться збільшувати присутність у 2,5 рази.

Це займе дуже багато часу, і приховати це тактично неможливо.

А тому Росія може використати для першого удару вже існуючі сили, додавши до вже наявних 40 тактичних батальйонів невелику кількість військ, щоб налякати Україну та США, і вийти таким чином із “стану двозначності”, вважає Бєлєсков.

– Особливо якщо це стосується загострення на Донбасі. Там за двома армійськими корпусами стоїть 150-та дивізія. Вона повністю сформована. РФ має можливість сформувати до 20 батальйонно-тактичних груп. Логістика там налагоджена, на Донбасі створено запаси матеріалів забезпечення, паливно-мастильні, боєприпаси. Їх можна дуже швидко з Ростовської області підняти по тривозі, швиденько спрямувати на Донбас. Це для них – найменш ризикова опція, – наголосив аналітик Бєлєсков.

У разі використання угруповань у Воронезькій області, у Криму, які загрожують ООС із флангів, напад буде відкритим.

– Це вже дозволяє говорити “нас там немає”, як вони постійно кажуть, – заявив військовий експерт.

А тому найреалістичнішим Бєлєсков вважає варіант із локальним загостренням на Донбасі через залучення сил, що стоять за першим та другим армійськими корпусами.

– Там сил достатньо, вони мають необхідну якість і можуть спиратися на ту інфраструктуру, яка не вимагає додаткового розгортання. Їм буквально скластися, приїхати з Ростовської області на окуповані частини, сформувати угруповання та розпочати діяти, – сказав він.

Водночас військовий експерт Мусієнко розглядає три сценарії розвитку подій.

Перший – якщо взагалі нічого не станеться. Війська постійно переміщатимуться і триматимуть Україну та Захід у напруженні.

Другий – комплексний, найімовірніший. Він носить зовнішній та внутрішній характер. Зовнішній – ескалація на Донбасі, яка може створити ще дві-три зони нестабільності десь зі сходу у напрямку Харкова, та з півдня – напрямок із Криму.

– Поряд із цим вони можуть розхитувати ситуацію внутрішньополітично. У якому сенсі – у тому, що дивіться, влада не може впоратися, гідної відповіді ніхто не дає. І РФ може цим скористатися, щоб фактично розпочати якісь настрої для можливого громадянського протистояння всередині та усунення влади, – розповів Мусієнко.

І третій сценарій – повномасштабне вторгнення РФ на територію України.

Але експерт уточнив: тієї частини військ РФ, яка зараз зосереджена біля України, недостатньо для повномасштабного вторгнення та стримування територій, які росіяни могли б теоретично захопити. А тому, якщо говорити про ескалацію, найбільша загроза – другого сценарію.

Мусієнко наголошує, що Росія сконцентрувала війська за двома напрямками. З боку 8-ї армії, розташованої в Ростовській області – це Південний військовий округ. Це фактично напрямок, який тримає окуповану частину Донбасу та Крим. Там вони зосередили додаткові батальйонно-тактичні групи. Крім того, відомо, що в Крим йдуть великі кораблі, здатні проводити висадку десанту.

І ще один напрямок, який є загрозою для України – там, де перебуває 20-та армія по лінії Воронежу. Це напрямок руху, якщо дивитися в Україну, Харків – Суми.

На півночі Росія також нарощує військову присутність, але вона не така велика, як із півдня і сходу.

Чи готовий до війни держбюджет України

Економіст Олексій Кущ повідомив, що для економіки України навіть війна регіонального масштабу, в одній із точок країни, може призвести до серйозних наслідків.

Він уточнив, що Росія має величезну глибину оборони під час війни – вона фактично може проводити військові дії, не трансформуючи структуру своєї економіки.

– Економіка Росії під час гіпотетичної війни перебуватиме на більш-менш усталених параметрах і не трансформуватиметься у жодному жорсткому адміністративному плані. А ось для нас, якщо змоделювати конфлікт із Росією, це фактично переведення економіки на військовий стан. Тобто у нас тоді має бути формат військової економіки, – пояснив Кущ.

Такий формат передбачає:

• обмеження виведення капіталу в інші країни;
• повне заморожування валютно-обмінних операцій;
• заморожування виплат депозитів;
• посилення оборонного замовлення, коли більшість економіки працює у його межах;
• поповнення державних резервів стратегічними ресурсами: продовольство, енергетика;
• тимчасова націоналізація стратегічних галузей економіки – насамперед приватного транспорту, природних ресурсів (передусім енергетичних та енергетичного сектора);
• внесення у дохід держави великих депозитів, більше певної суми, та заморожування дрібних депозитів.

За словами Куща, перерахування цих факторів військової економіки говорить про те, що Україна не здатна переходити до такого формату.

– По-перше, політичні еліти ніколи не підуть на такі кроки. Вони не обмежуватимуть своїх потреб у виведенні капіталу, не подарують державі власні великі депозити і не підуть на націоналізацію стратегічних галузей економіки. І більшість населення теж не готова до заморожування дрібних вкладів, до певних обмежень щодо пересування тощо, – переконаний економіст.

Він наголосив, що втрати для країни, яка не може перейти у формат військової економіки, будуть величезними – тому що тоді фактично немає внутрішніх амортизаторів, які включаються, коли цей формат працює.

– Тут навіть не спрогнозувати, які це будуть втрати. Простими словами – це буде економічний колапс для нас, – сказав експерт.

Символізм для Путіна: чи може стати напад на Україну “подарунком” на 70-річчя

Політолог Михайло Басараб стверджує, що Москва, наслідуючи приклад керівництва СРСР, дуже часто планує ті або інші заходи з прив’язкою до якихось подій. Але він не вважає, що у цьому випадку 70-річчя Путіна має стати такою символічною датою.

– Тут, очевидно, питання в іншому: Путін розуміє, що не вічний. Очевидно, він має певні плани на життя. Він їх не приховує. Він вважає однією з найбільших поразок Росії у ХХ столітті розпад Радянського Союзу, і цілком вірогідно, що Путін постарається ще за свого життя відновити колишні масштаби впливу Радянського Союзу. Тобто фактично відновлення Російської імперії у форматі СРСР, – переконаний Басараб.

Політолог підкреслив, що глава РФ обмежений – не лише своїм віком, а й певними обставинами, оскільки Росія фактично перетворилася на державу-вигнанця. Вона виключена з цілої низки авторитетних міжнародних переговорних майданчиків, застосовується санкційний тиск. Доконаним фактом є те, що Росія проводить агресивну політику не тільки проти України, а й проти всього Заходу.

Це, звичайно, відбивається на можливостях РФ, її перспективах.

– Тому Путін і поспішає: йому потрібно якнайшвидше зняти цей зовнішній тиск на Росію. І навряд чи він має час, а, головне, можливості розтягувати цю позиційну війну із Заходом на невизначений термін. Йому треба прискорювати процеси, незважаючи на те, 70 років виповниться або 71, – резюмував Басараб.