"Мені досі соромно викидати їжу — бабуся розповідала мені про Голодомор": Про що виставка Андрія і Лії Достлєвих в Одесі

Платформа культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво презентує графічний проєкт Андрія Достлєва та Лії Достлєвої "Мені досі соромно викидати їжу — бабуся розповідала мені про Голодомор".

Виставка відбудеться з 11 грудня 2021 року по 9 січня 2022 року в Одеському національному художньому музеї.

Проєкт виник як результат візуального дослідження з використанням постфотографічних практик, присвяченого сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя, а також репрезентативним можливостям фотографії як медіума у представленні травматичних подій.

"Щоразу, коли я з будь-якої причини викидаю їжу, відчуваю за це сором, — розповідають митці. — Ніяких логічних підстав у цього відчуття немає — я цілком можу собі дозволити не з’їдати те, чого не хочу їсти, і цим не можна комусь допомогти або когось врятувати".

"Це відчуття укорінене не в логіці, а, скоріше, в моїй постпам’яті, — додає Андрій Достлєв. — Коли я був малий, бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор. І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод".

Щоб якось проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців митці документували сліди всієї їжі, яку викидали. Потім з цієї документації вони зробили колажі з фрагментами знайдених світлин, на яких присутні елементи пейзажу.

За словами авторів, пейзаж включений в роботи через те, що на відміну від переважної більшості інших колективних травм, які далі існують у ландшафті як місця пам’яті, слідів Голодомору у фізичному просторі не залишилось — лише в постпам’яті українців.

Читайте також:

Пам’ять і мистецтво: Як говорити про трагічні події минулого художньою мовою?

Нікіта Кадан та Юрій Андрухович влаштували ревізію українського авангарду в Івано-Франківську.