Де придбати автентичні сувеніри й подарунки: Радить Музей Гончара

Протягом останніх років можна спостерігати тренд на автентичні українські сувеніри та подарунки від народних майстрів. Замість ялинок та зірок у скандинавському стилі повертаються до осель дідухи, солом'яні павуки та інші традиційні прикраси.

Ми запитали в Музеї Івана Гончара, де придбати автентичні сувеніри та подарунки на зимові свята.

Дідух

Де купити: майстриня Ольга Сахно.

Дідух — головний святковий атрибут Різдва. На Святвечір до оселі його заносив господар і ставив на почесному місці — на столі чи покуті. Дідух робили переважно із жита, а раніше його висота в середньому сягала 1,5–2 метри. Сніп залишався в домі протягом усіх різдвяно-новорічних свят. Вірили, що в ньому “живуть” душі наших предків. Після Водосвяття його обмолочували, солому спалювали, а навесні зерном починали засівання ниви. Так виявлялася ідея нескінченності буття, вічного вмирання й воскресання життєвих сил.

Різдвяний павук

Де купити: майстриня Раїса Павленко, майстриня Ольга Сахно.

Плетена із соломи повітряна конструкція, яку традиційно виготовляли та підвішували на кінській волосині біля покуті або над святковим столом на Різдво. Павук є втіленням уявлень людей про структуру всесвіту. Павуків прикрашали кольоровим папером, сушеними квітами, пір’ям. Зазвичай вони складаються з маленьких геометричних фігур: трикутників, квадратів, шестикутників, шестигранників, з яких утворюють велику форму ромба, трапеції або кулі.

Різдвяні зірки

Де купити: майстриня Тетяна Федосенко.

Зоря — один із ключових образів в українських колядках, він виринає в різноманітних мотивах, багатозначний, об’єднує в собі міфологічні та християнські риси. Наші пращури сприймали небо як простір, що сповнений божественних див і чудес. Саме астральні образи стають такими важливими у давніх колядках, сповіщаючи про народження світу, його творця, про перемогу світла над темрявою. Багатопроменева зірка служить символічним атрибутом колядників-вертепників, серед яких образ “звіздаря” має ключове значення. Він не просто освітлює дорогу, що веде від хати до хати, він уособлює провідника духовної дороги та ватажка усієї громади.

Свічки з натурального воску

Де купити: майстриня Ірина Віан (бренд Медові свічки).

Свічка як атрибут Різдва поєднує в собі семантику святості та світла. Їх запалювали у дерев’яному чи керамічному трисвічнику, так званій “трійці”. У традиційному побуті свічники-трійці займали особливе місце, поєднуючи сакральний, обрядовий зміст та побутове призначення, для освітлення. Свічки із бджолиного воску робили за два-три дні до Різдва. Обрядова свічка мала простояти в оселі впродовж усього циклу різдвяно-новорічних свят — 12 днів.

Текстиль з вибійкою

Де купити: Родина полтавських майстрів Алли й Володимира Маркар’янів, майстриня із Чернігова Ольга Костюченко (бренд Куделя).

Текстиль був важливим атрибутом декору до Різдвяних свят. Рушники, скатерки надавали простору особливої святковості. Вибійкові орнаменти широко використовувалися в побуті українців в XVIII — ХІХ століттях для оздоблення скатертин, рушників, серветок, покривал, наволочок, а іноді й одягу. Тканину декорували шляхом нанесення на полотно різноманітних візерунків і орнаментів за допомогою спеціальних різьблених дощок, форм та кліше. Ця техніка прийшла до нас зі Сходу. В Україні працювали потужні вибійкові майстерні, а до XX століття вибійкарі носили селами свої форми й набивали візерунки на лляні чи конопляні тканини. Згодом все це витіснила промислова мануфактура.

Секрет вибійки у фарбі — вона має не розтікатися та лишатися на тканині після прання. Для традиційної вибійки характерні в основному однотонні візерунки (рідше 2–3 кольори) та приглушені відтінки — зелений, синій, блакитний, рідше чорний (чистий чорний колір не використовували, а розбавляли його синім барвником). Форми для вибійки виготовляють із груші, горіху та липи.

Пряники-панянки

Де купити: майстриня Леоніда Прончук.

До різдвяних свят у кожній хаті пекли пряники у формі панянок, вершників, півників та чобітків та вершників. Всі вони мають загальну назву — “панянки”. Ця традиція збереглася до сьогодні на Полтавщині та Сумщині. Пряники-панянки роздавали дітям на Колядки та Щедрівки. Найбільші пряники дарували похресникам. На Різдво кожного гостя з родини обдаровували панянкою. За розміром вони могли бути до 50 см, тому їсти їх можна було три дні. Іноді вони зберігалися до літа, а перед споживанням розмочувалися у молоці. Святково розписані пряники стояли хороводом на печі та створювали своєрідний декор простору.

Традиційні прикраси

Де купити: майстриня Ярина Дронь (бренд Roots), майстер Андрій Паславський (бренд “ВидимоНевидимо”).

Прикраси передавалася у спадок із покоління в покоління, й були оберегом та показником соціального становища. Одне з найпопулярніших прикрас — намисто з червоного корала. Найбільше цінувалось намисто інтенсивного червоного кольору з гладеньких, чистих коралин. Його вартість сягала ціни пари волів. Для порівняння, на початку XX століття пара волів коштувала приблизно від 120 до 170 царських рублів (на сьогодні це приблизно як новий останній Macbook).

Святкові сувеніри та прикраси також можна буде придбати на різдвяному ярмарку, який проходитиме 18-19 грудня в Музеї Гончара.

Читайте також:

"Жива традиція": Музей Івана Гончара оживив старі світлини на сучасний лад.

Замість ялинки: Hey Guide та Ukrainian Folks випустили колекцію традиційного святкового декору.