Олександр Чебан: Прагнемо залишити більше лісів

Державне підприємство «Сокирянське лісове господарство» – одне з кращих структурних підприємств Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства. Хоча й є одним із наймолодших лісгоспів у краї. Його заснували 28 січня 2008 року реорганізувавши ДП «Хотинське лісове господарство». Першим директором новоствореного ДП «Сокирянське лісове господарство» призначили Дмитра Івановича Чебана, якому, до речі, цими днями виповнюється 80 років. Разом із Дмитром Івановичем у лісгоспі почав працювати інженером з охорони та захисту лісу і його син Олександр, який торік очолив підприємство. Він не тільки зберіг напрацювання свого батька, а також попередника – Василя Гончара, а й активно розвиває підприємство, оснащує його новою технікою.

Як вдається у непростих умовах забезпечувати високу продуктивність праці? Де знаходять кошти для капітальних інвестицій? З цих запитань розпочалася наша розмова з директором Державного підприємства «Сокирянське лісове господарство» Олександром ЧЕБАНОМ.

Цьогоріч на Сокирянщині вдалося заліснити 58 га, висадивши 214 тисяч одиниць посадкового матеріалу – це найбільше серед підрозділів управління

Лісгоспи славні династіями

– Олександре Дмитровичу, вам разом з батьком довелося відновлювати Сокирянський лісгосп. Як то було, пригадайте?

– Сокирянське лісове господарство обслуговує нині 16858 гектарів лісових масивів, розкиданих на Сокирянщині та Кельменеччині. До структури підприємства входять п’ять лісництв – Кельменецьке, Івановецьке, Романковецьке, Сокирянське, Ломачинецьке та Вашковецький лісопункт з цехом переробки деревини. Найвіддаленіше лісництво – за 35 км. За період керівництва Дмитра Івановича підприємство оновило техніку, будувало й ремонтувало дороги не тільки в лісових масивах, а й у населених пунктах, бо сільськими путівцями вивозили продукцію. Практично всіх спеціалістів новоствореного лісгоспу набрали із місцевих фахівців, хоча і молодих, але з досвідом роботи у лісництвах. Були гарні плани подальшого розвитку господарства, однак 2012 року Держлісагентство затвердило мого брата Ігоря начальником обласного управління лісового господарства. Батько склав повноваження керівника і став заступником нового директора – Василя Гончара, який нині успішно очолює обласне управління.

– Одне слово, ви починали своє професійне зростання під керівництвом досвідчених професіоналів.

– Мені справді пощастило працювати зі справжніми професіоналами. Найперше з батьком та Василем Гончаром, які сформували потужну команду, що здатна виконувати надскладні завдання. Разом із досвідченими і знаючими фахівцями – головним інженером лісгоспу Олегом Зелінським, лісничим Романковецького лісництва Миколою Дущаком, працюють молоді працівники, які нещодавно поповнили наші ряди – провідний інженер з лісових культур Анастасія Мотрюк, провідний інженер з лісозаготівлі Олексій Скедан. Ми сприяємо розвитку та підвищенню освітнього рівня наших фахівців. Це підтверджується бодай тим, що, працюючи, підвищують фах у вищих навчальних закладах восьмеро фахівців. Між іншим, витрати за навчання взяло на себе підприємство.

– З практики знаю, що люди працюють із цілковитою самовіддачею тоді, коли про них дбають. Як у Сокирянському лісгоспі з цим?

– Ми намагаємося, щоб люди в нашому колективі були одягнуті й нагодовані. Ось, приміром, днями лісгосп придбав для своїх працівників партію зимового спецодягу. Отримали утеплені куртки та комбінезони лісоруби і працівники нижнього складу, замінивши ті, в яких вийшов термін використання попередньої амуніції. Загалом за кошти підприємства оновили спеціальне вбрання 35 фахівців, що працюють на відкритому повітрі. Вони вже одягнуті у зручні теплі куртки, штани, що захищають від холоду навіть груди і спину, а ще черевики. Крім того, ДП «Сокирянське лісове господарство» придбало новий захисний костюм для електрогазозварювальника та захисні плащі, що не пропускають вологу. Витратило підприємство на оновлення спецодягу своїх працівників майже 100 тисяч гривень. Крім того, на початку року працівники одержали 49 робочих костюмів, 53 пари черевиків з металевими вставками та 30 зимових костюмів, світловідбивні жилети та 12 комплектів захисного одягу для лісорубів. Що стосується зарплати, то вона за рік зросла із 10 до 14 тисяч гривень.

Власний посадковий матеріал

– Сокирянські лісівники першими розпочинають лісопосівну кампанію і останніми завершують. Вдалося виконати цьогорічні плани лісовідтворення?

– Справді, стало традицією, що сокирянські лісівники першими в області розпочинають лісопосівну кампанію й упевнено тримають першість. І, що важливо, весь садивний матеріал вони вирощують у власному Івановецькому базисному розсаднику, який вважається одним із найкращих в лісовій галузі західних областей України. До речі, Сокирянський держлісгосп з моменту утворення 2008 року постійно веде розширене відтворення лісу. Це і є принцип стабільного розвитку, бо як вважають лісівники, нащадкам треба залишити більше лісових ресурсів, ніж вони отримали свого часу самі. Цьогоріч нам вдалося заліснити 58 гектарів площ, а це найбільше серед структурних підрозділів обласного управління, висадивши 214 тисяч одиниць посадкового матеріалу. Лісівники спільно з органами місцевого самоврядування Сокирянщини і Кельменеччини активно підтримали ініціативу президента «Зелена країна» та акції Держлісагентства «Створюємо ліси разом» щодо розширення меж лісових насаджень. Отож, нових лісів у нашому регіоні вже висаджено на площі 20 гектарів. Відомо, що територіальні громади визначаються з площами, де наступного року ми знову садитимемо нові ліси для майбутніх поколінь.

– Для посадки лісів потрібен садивний матеріал. Чи забезпечені ви ним, де вирощуєте?

– Наше підприємство не тільки цілком забезпечене власним садивним матеріалом, а й має запас, який використовують для забезпечення належного проведення на території району різних природоохоронних заходів. Щороку ми заготовляємо у середньому п’ять тонн насіння жолудя. Його обов’язково перевіряють на Закарпатській лісонасіннєвій станції. Висів насіння і догляд за сіянцями здійснює спеціальна бригада лісокультурниць. Для потреб розсадника придбали новий мінітрактор та навісне обладнання для нього. Це дозволило прискорити технологічні процеси, пов’язані з вирощуванням садивного матеріалу. Цього року запрацювала нова теплиця площею 500 квадратних метрів, де вирощуватимемо 80 тисяч сіянців дуба із закритою кореневою системою.

– Чи вдається оновлювати технічний парк лісгоспу? Скільки коштів виділено на капітальні інвестиції?

– Сокирянському лісовому господарству вдалося найбільше оновити наявний парк техніки, яку ми придбали за власні кошти. Ефективно зарекомендували себе сучасні тракторні причепи, обладнані маніпуляторами. Новітні сучасні трактори виробництва відомої фірми «Lovol Heavy Industry» незабаром будуть залучені до роботи в лісах Кельменеччини і Сокирянщини. Підприємство придбало дві одиниці цієї техніки, продовж року випробуємо їхню ефективність, і вже потім вирішимо, чи закупляти далі подібну техніку. Хто був у лісі, звернув увагу на оновлення дорожнього покриття – тут теж лісгосп отримав підсилення у формі грейдера імпортного виробництва.

Побічне лісокористування

– В обласному управлінні активно просовують побічне лісокористування, котре дає додаткові надходження. Як ви працюєте в цьому напрямку?

– Сокирянське лісове господарство, звісно, дбає про розвиток побічних лісових користувань, які довго не використовували. У лісових насадженнях та на спеціально створених плантаціях заготовляємо лікарські та харчові сировини. Для поліпшення використання ділянок сільгоспугідь у складі лісового фонду, частину з них засіваємо зерновими культурами. Постійно реалізовуємо декоративний садивний матеріал на лісовому розсаднику Івановецького лісництва. У Ломачинецькому лісництві успішно функціонує пасіка на 78 бджолосімей. Чимало жителів Сокирянщини та гостей краю вже скуштували смачні страви кафе «Лісовичок» – це ще одна візитівка Сокирянського лісгоспу. Поряд – дитячі майданчики, вольєрне господарство, альтанки.

–Якось мені пощастило побувати в єдиному на Буковині фазанарії, що організували у Романківецькому лісництві. Хто ініціатор створення?

–Вже третій рік фазани оселилися у Романківецькому лісництві. Ініціатором створення був я, бо мріяв розвести популяцію фазанів в районі. Ідея вдалася, птахи почуваються тут добре. Весною 2018 року ми придбали на Вінниччині 40 фазанів і переобладнали колишній склад під своєрідну пташину ферму. Птахи прижилися й стали давати приплід. Частину фазанів реалізуємо любителям цих мисливських птахів, іншу – випускаємо в природу, адже маємо 10-гектарне мисливське поле.

– Як часто в лісгоспі здійснюють мисливське лісовпорядкування?

– У лісових угіддях Сокирянського лісгоспу проведено мисливське лісовпорядкування, за результатами якого складено проєкт організації і розвитку мисливського господарства. Основну охорону мисливського фонду проводять троє єгерів та державний міжрайонний мисливствознавець, а також лісники.

Для посиленого відтворення поголів’я тварин у мисливських угіддях виділено 1543 га відтворювальних ділянок, де полювання повністю заборонене. Проєктом розвитку й організації мисливського господарства запропоновано створити 5 підгодівельних майданчиків, 8 кормових ремізів, 21 захисний реміз, 36 годівниць, 41 солонець, 2 кормосховища. Для підгодівлі мисливських тварин плануємо щороку заготовляти по 1,3 т сіна і силосу, 2,7 тис. віників із гілок листяних порід, 3 тис. шт. зернових снопиків, 6 т зерна, 8 т кукурудзи, 170 кг коренеплодів, 1,3 т солі. Аби розводити і розселятия у відкриті угіддя оленя і кабана, у Ломачинецькому лісництві функціонує вольєр площею 5,6 гектара для напіввільного утримання диких тварин.