Українська квітчаста хустка: як вона стала елементом високої моди

Зараз хустка на піку чергового кола моди

Цього тижня в Україні святкували День української квітчастої хустки. Свято хоч і неофіційне, але особливе.

Про те, якими були перші українські хустки та як змінювалися, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Ми вже звикли до того, що квітчастою хусткою, цим атрибутом наших бабусь і прабабусь надихаються навіть світові знаменитості. А минулої зими модельєри радили замінити хусткою звичайні шапки, шарфи або капюшони.

Зараз хустка на піку чергового кола моди. Колись її вважали аксесуаром винятково сільських жінок, і соромились носити в місті, навіть у 60-ті роки. В Європі та Америці свого часу це був останній виск, тренд і просто хіт елегантного стилю. Хустинку вдягали всі: Жаклін Кеннеді, Бріджит Бордо, Одрі Хепберн у ній виходила заміж, а Грейс Келлі елегантно підв'язала травмовану руку.

"Англійська королева із 40-х років носить хустки і до сьогодні. Є колекційні речі, які коштують кілька десятків тисяч євро. Змінився спосіб життя, і треба було вільно відвідувати яхти, їздити авто з відкритим верхом, або гуляти берегом моря, і волосся не виглядало ідеальним, і воно не трималося", - розповідає історик моди Зоя Звиняцьківська.

У фондах музею Івана Гончара зберігаються стародавні хустки, але традиційна українська хустка виглядає не так, як ми звикли. В залежності від регіону України довжина і ширина намітки варіюється.

В середньому ширина цього полотна була 30-40 сантиметрів. Бо саме такої ширини були домашні ткацькі верстати. А довжина – будь-якою. Ткалася намітка з льону. Щоб її зав'язати – треба було добре потренуватися. Загалом їх було кілька десятків у кожному регіоні.

Пізніше почали з’являтися хустки у так званому сучасному вигляді. Проте все ще з домотканого полотна, і були буденним головним убором. Оздоблення спочатку було мінімалістичним. Смужечки по краях, або китиці. Вишивка з’являється пізніше, і вона по-жіночому дуже продумана.

Має значення особливий спосіб пов'язування хустки - іноді він важливіший від кольорів та візерунків.

"Якщо знати, як правильно скласти хустку, на куток, і зробити викот, вона буде прямо над чолом. Буде здаватися що це дві різні хустки. Вся символіка в традиційній народній культурі була спрямована на примноження, на розширення, на прибуток", - розповідає науковий співробітник музею Івана Гончара Олександра Сторчай.

Не менше значення мав колір. Червоний вважався найактивнішим кольором. Це був найсильніший захист і оберіг. Коли вже з'явилося фабричне полотно, на ньому жінкам лишалася лише вишивка, але оздоблювати нею хустку з 4 сторін вони не поспішали.

Поступово конкуренцію місцевим майстриням почав створювати імпорт. Хустки могли привозити з Польщі, Австрії, Італії, Франції. В окремих регіонах траплялися такі хустки японського і навіть американського виробництва. Іноземна хусткова культура потроху впліталась в українську народну традицію і встигала переосмислюватись.

"Їй потрібно було 200 років, щоб дійти до масового користувача, тому що перші такі хустки вони не штампувалися, вони плелися. І дорого - за одну хустку інколи довелося б продати корів і з 3-4-х сіл Спочатку у складі таких хусток був кашемір, який привозили до Європи з Індії, а заразом і елементи дизайну та яскраві кольори", - розповідає історик Ніна Белліні.

З промисловою революцію з’являлися нові верстати і техніки набивання малюнку. Все спрощувалося і відповідно така хустка дешевшала, і її могла собі дозволити жінка будь-яких статків.

Тож аби виглядати стильно, вам варто повірити, що свято традиційної української хустки - це зовсім не погляд в минуле, а цілком модерний і дивовижний аксесуар. Покопирсайтесь у шафі і перевірте на собі. Правильний штрих із хусткою і ваш повсякдений образ змусить привернути до вас погляди.