Тільки у Львові – клепарівські черехи: забутий черешневий смак повернуть містові

Львову повертають його давній гастрономічний бренд ‒ клепарівські черехи (гібрид вишні і черешні).

Черехи вже у XVI столітті не лише смакували львів’янам, але й їх експортували в різні країни.

З ягід робили всілякі настоянки, джеми, соки, десерти.

Сьогодні громадська організація «Інститут галицької кухні» хоче відродити гастрономічний бренд ‒ клепарівську череху.

Чому ці черешневі дерева пропали у Львові, але їх можна знайти у США, Канаді, Європі? Чим особливе це фруктове дерево і чи стануть клепарівські черехи гастрономічним сувеніром міста Лева, пише Радіо Свобода.

Що везуть на згадку туристи зі Львова? Це можна побачити по пакуночках, які вони носять центральними вулицями.

Переважно купують каву і шоколад.

«Львівська кавуся» і «львівська чолоколяда» оспівані у піснях і рекламних роликах, що, звісно, є приманкою для туристів.

Втім, обидва ці продукти не є гастрономічним брендом Львова, власне тим, який виготовляють із того, що росте у цій місцевості.

До того ж, попри туристичний імідж Львова, місто досі не має власного сувеніру, який можна купити лише тут і ніде інде.

Львовознавці віддавна говорять про те, що ним могла б бути гасова лампа, яку в 1853 році винайшли львівські аптекарі Ян Зег та Ігнатій Лукасевич.

Забули у Львові про ще одну свою родзинку, давнішу, ніж гасова лампа, відому ще з XVI століття ‒ клепарівську череху (гібрид вишні і черешні, що ріс тільки у Львові).

Бо вже у 1555 році була перша письмова згадка про це черешневе дерево.

Тоді міські урядовці заборонили мешканцям нищити черехи і просили садити дерева.

«У хроніці Дениса Зубрицького мовиться, що тодішні міські урядники закликали війта чи старосту заборонити мешканцям пошкоджувати чи ламати черехи, бо ягода настільки смачна і популярна, й її експортують зі Львова.

У цей момент я зрозумів, що є можливість зробити щось супер цікаве, за допомогою історії створити різдвяну казку у Львові.

Львову бракує географічно зазначених продуктів.

Ми не маємо гастрономічного сувеніру зі Львова.

Кава і шоколад – це приємні штуки, але вигадані і штучно притягнені за вуха.

Але у Львові була ендемічна рослина та, яка тільки тут росла, шкода, що зникла, це клепарівська череха», ‒ говорить керівник громадської організації «Інститут галицької кухні», львовознавець Ігор Лильо, який є одним з ініціатором повернення клепарівської черехи до Львова.

Так виглядала клепарівська череха.

Клепаріська череха була на столах Європи.

Черешневі дерева росли у тодішньому передмісті Львова на Клепарові (сьогодні це Шевченківський район міста, вулиці Клепарівська, Золота, Джерельна).

Це передмістя згадується ще у ХІІІ столітті.

Мешканці займались городництвом і садівництвом.

Бо тут були гарні землі, добра вода.

Зрештою, броварню збудували на Клепарові.

Клепарівські пагорби добре прогрівалися сонцем, тому що це західна частина Львова і рослини отримували більшу кількість тепла саме у цьому районі.

Тому місце славилось черешневими садами і виноградниками.

У 1535–1560-х роках місто викупило цю частину із землями, ставками, виноградниками і, звісно, клепарівськими черехами.

Є описи, що дерево було високе, з довгими, звисаючими гілками, кора срібляста з червоним відтінком.

Квіти ‒ невеликі, пелюстки округлі із червоними переділками.

А ягоди були середнього розміру, темно-червоні, на смак кисло-солодкі і достигали наприкінці липня.

«Таке деревце родило черехи завбільшки з волоський горіх, що славилися навіть на столах у Парижі і на цілу Європу», – описував у 1910 році історик Францішек Яворський.

«Тутешні торф’яні ґрунти сприяли садівництву – згадаймо хоча б клепарівські черехи, які колись славилися не лише у нас, а й за кордоном», – пригадував у 1924 році вже історик Фридерик Папе.

«Смак Львова терпкий і нагадує смак незвичайного фрукта, який нібито дозріває лише в передмісті Клепарова і називається черехою», – писав у 1945 році польський публіцист Юзеф Вітлін.

«Мабуть, на Клепарові вдалося отримати череху шляхом схрещення вишні і черешні.

Такі спроби були не лише у Львові, їх робили у різних кутках світу.

Якщо нам вдасться відновити ту автентичну клепарівську череху, то це буде гарний подих історії, який повертається до Львова.

Автентичність ‒ це історична тяглість.

На Львівщині у селах здавна окремі дерева черешні називали черехами, це пов’язували не з якимись смаковими якостями, а шляхом дозрівання плодів.

Є черешні, які починають давати плоди в травні, та які пізніше достигають.

Так викристалізовувалася побутова назва черехи, яка не мала наукового підґрунтя», ‒ каже Радіо Свобода директору Ботанічного саду Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат біологічних наук Андрій Прокопів.

Згадка про клепарівську череху.

Промисловість знищила дерева.

Клепарівські черехи ще росли у Львові до початку ХХ століття.

У ХІХ столітті у місті почали прокладати залізницю, потім почалась промислова забудова цього району і згодом житлова.

Можливо, поміж будинками ще десь і збереглось дерево черехи.

Мешканцям Клепарова за зрізані черехи виплачували грошову компенсацію.

«Клепарівські черехи, натомість, по формі… відібрано під залізничну колію.

Реамбуляційна комісія колишньої Брідської залізниці платила по 120 гульденів за одне деревце.

Але що це було для власників, яким таке деревце родило черехи завбільшки з волоський горіх, що славилися навіть на столах у Парижі і на цілу, без перебільшення, Європу.

З гуркотом першого поїзда з Підзамча до Головного двірця, ніби відрізало.

Клепарівські черехи деградували, а садівниче мистецтво вже ніколи не змогло воскресити цю львівську особливість.

Розказують, що їм зашкодив дим парових машин – хто, зрештою, знає як то було», – писав історик Францішек Яворський.

Панорама Львова з Гори Страт, за деревами простягається вулиця Клепарівська, 1915 рік.

У Львові вже у 30-х роках минулого століття черехи пропали цілковито.

Промисловість витіснила рослини.

Смак ягід забули на понад століття.

Але оскільки саджанці експортували, то назву «клепарівська череха» можна знайти у США, Німеччині, Польщі.

У ХVІІІ–ХІХ століттях сорт гібридної вишні-черешні зі Львова був популярним у світі.

З неї виготовляли соки, десерти, наливки.

Нещодавно у Польщі придбали десять сертифікованих саджанців клепарівської черехи.

Дерева зимують у ботанічному саду і весною їх висадять.

Можливо, Львову вдасться не лише повернути клепарівські черехи, але й з’явиться череховий джем, лікери, наливки, десерти, сік під назвою «клепарівська череха».

«Є всі шанси використати клепаріську череху, як локальний бренд.

Це дуже гарна нагода і зробити з неї черешнівку, лікер.

Ягоди цінувалися для джемів.

Фабрика лікеро-горілчана Яна Мушинського робила лікер.

У всіх спогадах клепарівська череха згадується як смачна ягода», ‒ каже Маріанна Душар, дослідниця галицької кухні, представниця «Інституту Галицької кухні».

Клепарівську череху планують зробити регіональним брендом Львівщини, щоб вона мала правовий захист, зауважила Радіо Свобода депутат Львівської обласної ради Наталія Галецька.

Над юридичними питаннями працюватимуть фахівці.

«Правовий захист може здійснювати як на рівні об’єктів матеріально-культурної спадщини, так і географічного зазначення.

Вони мають різні підходи, цілі, мету.

Але обидва ці способи гарантують, що наші регіональні бренди будуть більш впізнавані.

Не переконана, що ми будемо закріплювати певний сорт рослини за Львовом, більш раціональним видається закріплення і правовий захист страв, які можуть бути виготовлені з цих черех і закріплення географічного зазначення», ‒ говорить Наталія Галецька.

Ініціатори повернення клепарівської черехи у Львів сподіваються, що вже через рік вдасться посмакувати перші львівські ягоди.

Адже саджанці купили досить великі і окремі черешневі дерева можуть зацвісти навіть цьогоріч.