Як Україні не втратити родючі чорноземи

Питання збереження українських чорноземів, які по праву вважаються одними з найродючіших у світі, з кожним роком лише гострішає. Інтенсивні технології землеробства, якими масово захопилися аграрії в останні десятиліття, кліматичні зміни, що викликають ерозію ґрунтів, та недосконала законодавча база щодо їх збереження, призвели до того, що характеристики землі не те, що погіршуються, а стрімко наближуються до критичного рівня. Експерти прогнозують, якщо процес не зупинити, то впродовж трьох найближчих десятиліть значна частина українських ґрунтів деградує, а економічні збитки від їх руйнації щорічно складатимуть близько 40 млрд грн. Про це йшлося під час конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості» – міжнародний захід, який вдруге, до дня ґрунтів, відбувся в Києві. Укрінформ подає ключові тези, що там прозвучали.

Деградовані землі, яких усе більшає

На сьогодні чверть поверхні нашої планети складають деградовані ґрунти, і щороку кількість родючих земель в світі зменшується на 24 млрд тонн. Якщо такі загрозливі тенденції будуть зберігатися, експерти прогнозують невтішні результати – у наступні 30 років до 95% ґрунтів на планеті можуть бути деградовані. Наша країна не виняток. Попри свій унікальний грунтовий покрив, – а це більше 60% площі, які зайняті чорноземними ґрунтами, що за властивостями, потенціалом родючості, придатністю до вирощування багатьох польових культур не мають собі рівних, Україну не оминула проблема втрати родючих земель.

Фактична розораність земельних ресурсів в Україні становить 53,9%, що є найвищим показником серед інших країн. До прикладу, у Польщі він сягає 36,5%, у Німеччині – 34,1%, у США – 17,5%, та Китаї – 12%. Але і це лише верхівка проблеми земельного «айсберга». На території України нараховується більш ніж 50% ґрунтів сільськогосподарських угідь, що зазнали ерозії, а площа деградованих і малородючих ґрунтів кожного року збільшується на 80–90 тис. га.

І цей процес лише набирає обертів. За результатами дослідження української компанії «БТУ-Центр» (виробник мікробних і ферментних препаратів для сільського господарства), на сьогодні ситуація зі зниженням родючості присутня майже скрізь в Україні. Зокрема, 51% опитаних компанією аграріїв запевнили, що спостерігають процеси деградації на своїх полях. Найбільше «неякісних» земель сьогодні зосереджено в Харківській, Сумській, Донецькій, Луганській, Чернігівській, Кіровоградській та Миколаївській областях. Менш помітною ситуація зі зниженням родючості ґрунтів є в Чернівецькій, Закарпатській, Черкаській, Полтавській, Тернопільській, Рівненській, Одеській та Херсонській областях. Але і тут відмічаються тривожні тенденції.

Тому минулого року за ініціативи зеленої платформи Global 100 RE UA, Асоціації «Органічна Україна», Міжнародного інституту менеджменту, компаній МХП та БТУ-Центр була започаткована конференція «Національний виклик: деградація ґрунтів, чи відновлення їх родючості». Захід присвячений Всесвітньому дню ґрунтів, що започаткований Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН, і відзначається в грудні щороку.

Важливо, що спільна ініціатива вже переросла у міжнародний формат. Цього року до заходу приєдналось більше 300 учасників з України, Швейцарії, Німеччини, Молдови, Польщі, Латвії, Естонії, Казахстану та Білорусі.

Як вважає голова правління ГС «Global 100% RE Ukraine», заступник голови правління МХП Олександр Домбровський, питання якості грунтів в Україні набуває особливої гостроти і потребує обов’язкового врегулювання. Особливо, це стосується земель сільськогосподарського призначення, які посідають центральне місце у структурі земельного фонду України. Адже саме вони залишаються основою життєдіяльності теперішніх і майбутніх поколінь, джерелом матеріального добробуту народу і гарантом продовольчої безпеки держави.

«На сьогодні проблема родючості і відродження ґрунтів – це не просто національний, а глобальний виклик, на який ми сьогодні повинні реагувати всім світом. За великим рахунком перед людством стоїть два виклики – потрібно нагодувати населення планети і при цьому потрібно її зберегти. І це надскладне завдання, яке поєднує в собі велику кількість проблем і велику кількість можливостей водночас. Конкретно Україні потрібні реальні рішення, які допоможуть зберігати, а також нарощувати потенціал наших українських чорноземів», – наголосив він.

Напрацьовувати такі рішення сталого розвитку допомагає й науково-бізнесова спільнота. Президент МІМ Ірина Тихомирова у своєму вітальному слові наголосила, що інституція мінімум три роки активно підтримує діалог на тему сталого розвитку і інтегрує цю ідею у навчальні програми для управлінців і топ-менеджерів. Зокрема, й для агробізнесу.

«Цей діалог сьогодні невипадковий для нас, бо ми як бізнес-школа, яка навчає управлінців, усвідомлюємо, що зараз неможливо розвивати бізнес, не думаючи про зелену економіку, про відновлення родючості ґрунтів і сталий розвиток. Бізнес не може розвиватися, якщо він не думає про те, які ідеї сталого розвитку він буде втілювати у себе. Сьогодні це вже є обов’язковим, подібно до дрескоду. І цей дрескод має бути втілений», – наголосила Ірина Тихомирова.

Про руйнівні чинники: заболочення, опустелення та аграрне хижацтво

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організація ООН (ФАО), 20% сільськогосподарських земель в Україні вже зазнали суттєвої деградації, а решта перебуває під загрозою. Вливають на цей процес багато факторів, які вкупі щороку завдають критичного удару по родючості українських чорноземів. Один з них – заболочування, підвищення вологості в ґрунті. В результаті спостерігається погіршення агрономічних властивостей землі, а також неможливість висаджування сільськогосподарських культур.

З цього випливає наступна причина – водна ерозія. Вона руйнує грунти дією тимчасових водних потоків; змивається верхній родючий горизонт ґрунту на значній території, а також утворюються яри. Підсилює цей процес вітрова ерозія, яка руйнує чорноземи силою вітру. Спостерігається цей процес переважно на недостатньо захищених або зовсім не захищених рослинністю землях. Найшкідливіший вид такої ерозії – пилова буря, що викликана сильним вітром (швидкістю більше 12–15 м/с). Вони далеко «розносять» найродючіший шар ґрунту, що є наслідком знищення польових лісосмуг в степових зонах. Таким чином щорічно в Україні пошкоджується близько 5-6 млн га родючих земель.

Це напряму пов’язано з іншим глобальним проявом деградації ґрунтів – опустелюванням. Цей процес полягає у незворотній зміні структури ґрунту, рослинності і зниження їх біологічної продуктивності, що може призвести до повного руйнування біосферного потенціалу окремих районів та перетворення їх на справжнісіньку пустелю. «Проблема опустелення в Україні на сьогодні абсолютно реальна. І, якщо наше покоління наразі з цим нічого не зробить, вже наступне – може втратити значні території родючих земель»,- наголошує в.о. координатора проекту ФАО/ГЕФ Олександр Журавель.

При цьому фахівці зауважують, що головною причиною деградації ґрунтів є не стільки клімат та несприятливі зовнішні умови, скільки господарська діяльність людини. Антропогенне навантаження на навколишнє середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники розвинених країн світу. Додає «перчинки» в цій ситуації і «хижацький» підхід аграріїв, які задля збільшення врожайності, застосовують неправильні практики введення сільського господарства. Насамперед це стосується неправильної обробки землі з використанням застарілих технологій та агрозасобів, а також формату монокультур; кожного року аграрії на своїх полях вирощують лише найбільш прибуткові сільськогосподарські культури: соняшник, ріпак, сою, які дуже виснажують ґрунти.

Ще одна серйозна проблема полягає у незбалансованій хімізації сучасного сільського господарства. Перевірена роками схема землекористування з застосуванням органічних добрив поступово замінюється на використання неорганічних речовин – мінеральних добрив. На відмінну від «класичних» добрив такі речовини вже в готовому вигляді надходять в ґрунт; рослини одразу отримують доступ до корисних елементів після їх внесення. Втім, вони не панацея від неврожайності, а подекуди навіть її кумулятивна причина. Адже надмірне внесення таких добрив в землю завдає ґрунтам непоправної шкоди, а відповідно, досягнути заданої врожайності стає дедалі важче. Лише за останні 10 років українські землі втратили 30% гумусу, який є вкрай важливим для ґрунту, стверджують експерти.

«На сьогодні світова спільнота буквально кричить про те, що грунти потребують органічних добрив. Необхідна певна кількість органіки в землі для того, щоб зберігати позитивний баланс гумусу, мікроелементів. Сьогодні ж кількість мінеральних добрив, які використовують вітчизняні аграрії, значно зросла, в той час, як органічних – критично зменшилась. Це все негативно позначається на ґрунті та призводить до невідворотних змін. Компанія МХП застосовує органо-мінеральну систему живлення з активним використанням органічних добрив та сумішей. Особливої уваги заслуговує застосування органічних добрив після біогазового виробництва, які показують свою ефективність та збільшують врожайність», – каже фахівець з розвитку екоінновацій МХП Андрій Кравчук.

Моніторинг та сівозміна: що врятує ситуацію

Збереження українських чорноземів – це довготривалий процес, який необхідно почати з цифровізації сільськогосподарських земель та виведення аграрної політики держави на новий рівень, говорять експерти і науковці. Зокрема, потрібно об'єднати зусилля провідних наукових інституції, бізнесу, міністерств, громадськості для того, щоб на основі використання цифрових даних запропонувати такі рішення, які б дозволили комплексно та ефективно контролювати ситуацію використання ґрунтів. Йдеться про створення повноцінної уніфікованої системи моніторингу якості ґрунтів, якої на сьогодні в Україні бракує. Належна інформації щодо їх стану дасть змогу забезпечувати захист, ефективно управляти та стало використовувати українські землі.

Окремого обговорення потребує механізмів та стимулів для аграріїв, яких потрібно спонукати дотримуватись балансу між використанням мінеральних та органічних добрив, і за можливості покращувати характеристики ґрунту саме за допомогою органіки.

На окрему згадку заслуговує також безвідвальна система обробки землі, яка дозволяє створювати оптимальні умови для життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і підтримує ґрунт в пухкому стані, покращуючи її водо- та повітрообмін. Важливу роль у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів відіграє і No-Till технологія – системи нульового обробітку ґрунту, що передбачає збереження на полях спеціально подрібнених решток рослин та мульчі. Згідно з науковими дослідженнями, ця технологія здійснює більший позитивний вплив на хімічні, фізичні і біологічні властивості ґрунту у порівнянні з традиційними технологіями вирощування сільськогосподарських культур.

«Однією з найкращих практик на сьогодні є система No-Till, яка набула поширення а США, Південній Америці та Австралії. Попри свої недоліки, які полягають в складності її використання, вона позитивно впливає на ґрунт, адже в її процесі відбувається природня структуризація ґрунту та захист від водневої та вітрової ерозії», – розповідає Олександр Журавель.

Не менш важливою є Strip-Till технологія, яка передбачає обробіток ґрунту одночасно з посівом на глибину до 15 см в зоні ряду, в той час, як міжряддя разом зі стернею та мульчею із подрібнених залишків рослини-попередника залишаються недоторканими. Вона дозволяє приблизно на 80% зменшити витрати палива та забезпечує збереження вологи у ґрунті. У степах або районах, де рельєф орних земель має нахил, аграріям необхідно застосовувати технології мінімальної обробки ґрунту (Mini-till). Поверхнева обробка землі підвищить кількість органічної речовини у верхніх шарах, що поліпшує стійкість ґрунту до змиву та вивітрювання. Для боротьби з ерозією також можна використовувати контурну оранку. Вона використовує рельєф поля для просочування води, запобігаючи її стіканню уздовж рядків.

Науковці звертають увагу на використання системи контрольованого руху техніки по полю CTF. Ущільнення ґрунту – це серйозна проблема для сільського господарства. Адже важка техніка завдає серйозної шкоди ґрунту, пошкоджуючи його структуру. Система CTF допомагає вирішити цю проблему.

Не менш потужним інструментом задля збереження української землі є і сівозміна. Вона напряму впливає на успішність вирощування культур, забезпечує родючість ґрунту, запобігає значному поширенню шкідників, та систематизує в цілому ведення господарства.

Однак зрозуміло, що більшість таких заходів приносять власникам полів додаткові витрати. Тому для того, щоб стимулювати їх до «гри» в довгу, потрібна зважена і незмінна державна політика.

Держава лише слідкує?

Охорона ґрунтів – це глобальна проблема, яка вже сьогодні потребує негайного розв’язання, адже саме від неї напряму залежить порятунок українських чорноземів. Таку думку поділяють і українські посадовці, які вже розпочали процес вдосконалення законодавчої бази щодо охорони ґрунтів та розробляють методики щодо його порятунку, розповідає заступник директора департаменту – начальник відділу здійснення державного контролю за використанням земель Департаменту контролю за використання та охороною земель Держгеокадастру Євген Грицик.

«На сьогодні правове регулювання охорони земель здійснюється на рівні кількох законів та ряду підзаконних нормативно-правових актів, які не дуже пов’язані між собою. В нас є чітке розуміння, що ґрунти потрібно охороняти, але в більшості документів не передбачено, як саме це здійснювати. І, що прикро, відсутній механізм контролю над цим. Тому Міністерство аграрної політики та продовольства вже взяло на себе ініціативу розробити відповідний законопроєкт. Наразі він перебуває на узгодженні у профільних відомствах», – наголошує посадовець.

За його словами, новим законопроєктом пропонується запровадити та до січня 2023 року вести в дію систему моніторингу стану ґрунтів земель усіх категорій та форм власності. В її основу запропоновано покласти:

• систематичні суцільні ґрунтові обстеження;
• формування загальнонаціонального банку даних про стан ґрунтів земель усіх категорій, форм власності та його інтеграція з Геопорталом і Державним земельним кадастром;
• забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель, зокрема, посилення відповідальності. Наразі найвищою мірою відповідальністю за знищення родючості чорноземів або допущення ерозії є штраф 1,7 тис. грн.
• обов’язковість складання офіційного документу (сертифікату), що засвідчує базовий стан ґрунту земельної ділянки;
• систематичний контроль зміни стану ґрунту за встановленими показниками та розроблення і впровадження програми із заходами зі збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів.

Крім того на сьогодні на фінальній стадії перебуває розробка пілотного інвестиційного проєкту «Реконструкція Нижньо-Дністровської зрошувальної системи» (НДЗС) на Одещині, який реалізовуватиметься спільно з ЄБРР. За словами міністра аграрної політики та продовольства України Романа Лещенка, нині обладнання насосних станцій НДЗС перебуває в аварійному стані. У разі повної зупинки НДЗС, втрати виробництва сільськогосподарської продукції в зоні обслуговування системи становитимуть 300 млн грн у рік. А от економічна вигода від його реалізації оцінюється в 1,3 млрд грн прибутку на рік.

«На основі цього проекту урядова команда формує основний механізм та модель модернізації зрошувальних систем по всій Україні у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Також проект запровадить чітко визначений та уніфікований для всіх користувачів тариф на водопостачання. Фактично цей проект на Одещині буде сталою організаційно-фінансовою моделлю, яку ми застосуватимемо в інших регіонах», – наголошує міністр.

Крім того, наразі в Україні впроваджується проект ГЕФ/ФАО «Інтегроване управління природними ресурсами деградованих ландшафтів Лісостепової та Степової зон України». Це спільна ініціатива Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та Глобального екологічного фонду (ГЕФ), що має на меті допомогти відповідальним державним органам у формування екологічного моніторингу та досягненні нульового рівня деградації ґрунтів лісостепової та степової зон України.

За словами в.о. координатора проекту ФАО/ГЕФ Олександра Журавля, нині проєкт зосереджений на питанні вдосконалення системи моніторингу земель та ґрунтів. В більшості випадків інформація про стан земель та поширення окремих видів деградаційних процесів в Україні збираються різними структурами з використанням різних методологій. Такий підхід не дозволяє зіставити дані та якісно оцінити ситуацію з сільськогосподарськими землями. «На сьогодні велика частина бюджету проєкту спрямована на формування Національної системи моніторингу нейтрального рівня деградації сільськогосподарських земель. Робота просувається активно. Результати з’являться незабаром», – розповідає фахівець.

Також серед поточних напрямків проєкту: розробка перших Планів інтегрованого управління природніми зусиллями для місцевих об’єднаних територіальних громад у фокусних регіонах, зокрема Миколаївській та Херсонській областях; каталог найкращих сільськогосподарських практик ґрунтозберігаючих технологій; навчальний курс по цих технологіях для агрономів та фермерів.

Тож, як бачимо, робота ведеться в різних напрямках. Але тут важливо не зупинятися і, головне, знайти баланс між інтересами агробізнесу та держави, оскільки саме від цього залежатиме успіх у збереженні якості української землі. Не варто сподіватися, що сільгоспвиробники добровільно підтримають нові вимоги до землекористування, адже для них вони означатимуть на певному етапі втрати дохідності. Однак, є сподівання, що до нових підходів господарювання аграріїв спонукатиме земельна реформа. Адже, зрозуміло, що власність на землю сприяє більш відповідальному підходу до її використання, аніж орендні відносини.