Той, хто передбачив російську окупацію Криму

10 тому я летіла відпочивати рейсом Київ-Сімферополь. Був час раннього Януковича.

Поруч зі мною в літаку сіли двоє дуже характерних людей в штатському, з виголеними потилицями і по-шкільному простриженими чубчиками. Я помітила їх ще під час посадки і, як виявилось, не помилилась.

Відразу після того, як літак набрав висоту, вони витягли з папок документи з назвою якогось з підрозділів СБУ в шапці і почали вивчати звіт про «загрози сепаратизму у Криму». Було зрозуміло, що хлопці їдуть у службове відрядження з особливим завданням.

Звісно ж, мене це зацікавило, бо вже були захоплені росіянами кримські маяки; були російські бойові кораблі ЧФ, які воювали в Грузії у 2009 і після цього повернулись у Севастополь; була в Криму сепаратистська партія «Русское единство» та інші; були різні православні групи, орієнтовані на ідеї «русского мира», істерія навколо кримських місць Романових і страстотєрпца государя Ніколая ІІ (безумство Поклонської з іконами це лише наслідок); вже були слова Путіна на Бухарестському саміті НАТО «якщо Україна піде в НАТО, то піде без Криму і Сходу», були заяви Лужкова «Крим наш», вже починався «реконструкторський рух», який, як пізніше писав В.Горбулін, використовувався ГРУ і ФСБ для легендованого вивчення і підготовки територій України для ведення бойових дій.

Словом, все в принципі було зрозуміло і висіло в повітрі.

Отож, тоді в літаку, відкривши на колінах книжку, я з інтересом заглянула у папери сбушників, шукаючи якісь знаки того, що Київ тримає під контролем кримську ситуацію, і що ці сбушники летять до Сімферополя саме з цим завданням.

Але з документів, які протягом польоту вивчали моі сусіди, я з жахом зрозуміла, що у фокусі спецслужб – кримські татари. Ось хто був головною загрозою «кримського сепаратизму» за версією того звіту. Було багато інформації про Меджліс, лідерів, бізнеси і конфлікти різних груп, зв’язки з політичними і релігійними діячами інших країн, контакти з турецькою діаспорою.

Паралельний до реальності світ.

В цей же час, починаючи з 2009, заступник головного редактора журналу «Чорноморська безпека» аналітичного Центру «Номос» у Севастополі Олексій Бессарабов пише під псевдо О.Стрелецький для різних українських медіа, зокрема для «Главреду», цілий цикл статей «Вибухонебезпечний Крим». Про проросійські організації в Криму, загрози і політичні наслідки перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі, проблеми з інформаційною політикою України, про бізнес-скандали і корупцію, пов’язані з ЧФ РФ, про будівництво житла для російських військових у Севастополі за гроші Лужкова.

Ось уривок з його тексту 2011 року «Чорноморський регіон: вибухонебезпечна суміш з кількома детонаторами» для Центру Разумкова:

«Сьогодні Росія не застосовує воєнно-політичного тиску на Україну, надаючи перевагу захопленню її стратегічних активів та економічному поглинанню…

Такий перебіг подій не виключає вірогідності переростання ситуації в конфліктну, в т.ч. із застосуванням сили…

Може бути послідовність наступних дій:

• розширення в регіонах України, зокрема у Криму, кола прихильників ідей “Русского мира”, поширення російського громадянства;
• провокування загострення ситуації в окремих регіонах, ініціювання звернень до російської влади з приводу захисту співвітчизників;
• ініціювання Росією створення (або допомога у створенні) неформальних місцевих воєнізованих формувань, застосування російських ЗС для захисту співвітчизників…».

Фактично, в той час коли СБУ, інфільтрована російською агентурою, і загалом тодішня влада «не помічали» реальних загроз на півострові, Бессарабов точно передбачив сценарій російської агресії проти України. За 3 роки до подій в Криму.

Журналістська і аналітична робота Олексія Бессарабова не лишилась непоміченою окупаційною владою.

У листопаді 2016 року в Севастополі ФСБ затримала Олексія разом з колегою, теж співробітником центру «Номос» Дмитром Штибліковим і їхнім другом Володимиром Дудкою. Усіх трьох за сфальсифікованими «доказами» та «експертизами» звинуватили у «підготовці диверсій у Криму на замовлення української розвідки».

У квітні 2019 року підконтрольний Росії Севастопольський міськсуд засудив Дудку та Бессарабова до 14 років в’язниці.

Незважаючи на психологічний тиск і тортури Олексій не визнав вини.

Він перебуває за ґратами вже 5 років у російській колонії суворого режиму.

Єдина наша можливість допомогти Олексієві й нашим іншим політичним в’язням – розголос, привернення уваги.

Джерело: блог Мирослави Барчук