Новий світ настає. Дві реальності, в яких ми житимемо

Рік, що минає, став справжнім вододілом у формуванні нового світового порядку, про настання якого вже певний час пишуть і говорять по обидва боки великих океанів.

І річ не тільки в тому, що нова адміністрація США розпочала формування власного посттрампівського й постковідного бачення системи міжнародної політики і безпеки, переліку стратегічних друзів та ворогів, з якими варто чи не варто мати справу, визначається з оновленням дефініцій матриці співіснування в новому біполярному світі. І навіть не в тому, що Путін узявся активно силувати Захід до визнання Росії великою з приводу і без нього, не маючи на це жодних підстав, а Китай, схоже, остаточно визначився з роллю Сі Цзіньпіна в історії. Відбулися не менш важливі, але трохи менш помітні події в корпоративному секторі, які, однак, матимуть далекосяжні наслідки для людства.

У світі великого бізнесу побутує легенда, що на початку 1980-х компанія АТ&Т замовила відомій компанії McKinsey дослідження, скільки мобільних телефонів використовуватиметься у світі 2000 року. Фахівці McKinsey дійшли висновку, що ємність ринку становитиме близько 900 тисяч пристроїв (тоді вони важили близько двох кілограмів). Після чого АТ&Т оцінила ринок мобільних телефонів як недосить перспективний і вийшла з цього нового бізнесу. У 2000 році ємність ринку перевершила 738 мільйонів пристроїв, а сьогодні мобільним зв'язком користується половина населення планети. Аналогічну історію розповідають і про Toyota. У 1970-х, коли Ден Сяопін запрошував провідного японського автовиробника в Китай, Toyota, на відміну, наприклад, від Panasonic, відмовилася, не побачивши перспектив розміщення виробництва в бідній країні без культури організації бізнесу та споживання. Сьогодні це рішення називають «найгіршим в історії Toyota».

Найгіршим рішенням у сучасній історії було б не помітити трансформації вже досить звичного Facebook у Metaverse – платформу для побудови віртуального метавсесвіту, де кожен зможе бути тим, ким захоче, і де проходитимуть віртуальні метажиття, металюбов і метавійни. Поки що для цього потрібні окуляри та деяке обладнання. Але далі, схоже, й вони не знадобляться.

Перетворення Facebook на Meta можна було б і не сприймати так гостро, якби не два роки епохи ковіду, що жорстко привчили людство до життя онлайн. Незаперечні переваги, з погляду мобільності, безвідповідальності, економії часу та ресурсів, поки що більш очевидні, порівняно з цілком людським бажанням подивитися в живі очі й відчути реальну, а не фільтровану процесорами та OLED-екранами емоцію. Якщо навіть Байден із Путіним та Сі Цзіньпіном роблять це, решті варто приготуватися. Metaverse загрожує розвинути нову звичку до віртуального спілкування до безмежних масштабів. Розмовляти зможуть навіть не президенти, а їхні аватари, причому робити це зовсім не публічно, в різних конфігураціях і без перекладачів. Ну хіба що відбуватиметься це під контролем анонімних метамодераторів, а особисті дані учасників – зливатимуться рекламним компаніям не зразу, а трохи згодом.

Є якась вища справедливість у тому, що ринкова вартість двох десятків найдорожчих російських компаній (а вони, практично, всі ресурсні) ледь не вдвоє нижча від вартості самого тільки Facebook-Meta, і це саме в розпал обіцяного ще недавно «кінця» ери вуглеводнів. Дітище Цукерберга заповітну межу капіталізації в 1 трлн дол. перетнуло 7 вересня 2021 року (хоч і відкотилося потім назад), Alphabet – у 2 трлн 18 листопада, Microsoft – у 2,5 трлн 19 листопада, а Apple ледь не досяг заповітних 3 трлн 10 грудня. Просто слід прийняти, що сумарна ринкова вартість усього двох компаній – Apple і Alphabet – перевищила 2021 року ВВП Японії, а вартість Amazon 13 липня 2021 року зрівнялася й перевершила ВВП Росії.

Аби зрозуміти, що нас чекає в майбутньому, дуже цікаво простежити, як змінювалася перша десятка лідерів світового ринку впродовж останніх десяти років. У 2010 році на вершині світової піраміди перебували ExxonMobil і PetroChina. Причому корпорацію General Electric, що панувала доти на олімпі впродовж майже 15 років, було зміщено ще 2006-го – впевнено і, схоже, назавжди. Десять років тому Apple уже впритул підібрався до вершини, потіснивши дорогою одного з багатолітніх членів десятки – Microsoft. Зі зрозумілих причин не було Facebook, ще не проглядався ривок нагору Amazon і Alphabet. Компанії сфери високих технологій перебували в меншості, порівняно з ресурсними, фінансовими та промисловими. 2012-го Apple уперше став світовим лідером. ExxonMobile певний час не здавався, намагаючись зачепитися хоча б за друге місце, однак уже 2015-го Google—Alphabet і Amazon увірвалися в коло найдорожчих ринкових компаній світу. Але навіть тоді, ще буквально вчора, промислові й нафтовидобувні компанії вживалися з високотехнологічними та інвестиційними монстрами. Facebook увійшов у десятку 2016-го. Сьогодні, якби не надуспішне IPO Saudi Aramco у 2019 році, сектор вуглеводнів остаточно випав би з переліку пріоритету світових ринків, де панують виробники електроніки, чипів, програмного забезпечення, сервісні та інвестиційні компанії. Серед них Tesla чи не єдиний виробник продукції складного машинобудування, та й та ввійшла в десятку тільки 2020 року.

У постковідному світі посилилися тенденції до «стратегічної автономії», які навряд чи вже зупинити, навіть якщо оголосять закінчення пандемії. Неможливо повернути назад рішення США і Японії будувати в себе заводи з виробництва мікрочипів із тайванською TSMC (у США на ці потреби виділено 12 млрд дол., у Японії – 5 млрд дол.), перенесення виробничих потужностей корейських корпорацій із Китаю у В'єтнам, а також широке впровадження сучасних виробничих технологій на основі роботів і штучного інтелекту (ШІ), які зводять до нуля колишню перевагу китайської дешевої робочої сили. Нинішня енергетична криза, особливо чутлива в Європі, не є системною, попри всю її гостроту. Впровадження «зелених» енергетичних рішень потребує часу, однак воно неминуче, а якщо чимала частина населення перейде у віртуальний світ – це станеться ще раніше від прогнозованого: віртуальним таксі бензин не потрібен. У метавсесвіті легше перемагати й пандемії, – населення, сидячи вдома в окулярах VR, може заразити вірусами тільки ґаджети, але це лихо існувало ще задовго до народження Facebook, і, як із ним боротися, більш-менш відомо.

Певна річ, точно вгадати напрям розвитку навіть публічних компаній-гігантів досить складно. Частина їх бачить потенційним ринком увесь світ, частина – орієнтується на регіональний рівень чи навіть внутрішнє споживання. Наприклад, важко передбачити, в якій якості метавсесвіт зможе залучити китайських учасників, якщо КНР продовжуватиме політику блокування американських соціальних мереж на своїй території. Однак якщо Китай захоче розширювати свій вплив за межі географічного регіону, те чи інше «відкриття» неминуче. У Китаї є і свої чималі ресурси для конструювання віртуальної реальності. Взаємодія реальних держав у віртуальному світі – мабуть, найскладніше питання, відповідь на яке поки що не проглядається. Незрозуміло, що відбуватиметься, якщо США й Китай вирішать створити окремі віртуальні світи і боротьба між моделями розвитку виллється в кіберпростір. І якою тоді буде поведінка того ж Apple, який, схоже, зовсім не має наміру йти з Китаю, залишаючись по суті американським. Нині лідери держав щодуху спілкуються через Twitter, а завтра?

У новому світі майбутнього корпоративний аспект глобального розвитку цілком може розглядатися як чинник не тільки політики або економіки, а й безпеки. У ситуації навколо Тайваню ледь не ключовою обставиною є розміщення на острові заводів і штаб-квартири корпорації TSMC – основного виробника мікрочипів, чи не найбільш дефіцитного в сучасному світі продукту. У метавсесвіті без мікрочипів ніяк, тому не дивно, що ринкова вартість TSMC зросла наприкінці 2021 року до 630 млрд дол. – це зростання втричі за п'ять років. У десяток найбільших у світі TSMC увійшла тільки торік – у перший рік ери ковіду, коли потреба в електронних ґаджетах різко зросла. У контексті політики «одного Китаю» та постійних дискусій навколо можливого силового вирішення «тайванської проблеми», важко не побачити, що присутність TSMC є найважливішим чинником безпеки і визначає стратегічний інтерес США та Японії до підтримки й захисту острова. Цілком імовірно, що якби на території України розміщувалося зо дві компанії з ринковою вартістю сотні мільярдів доларів, то про нашу безпеку партнери турбувалися б значно мотивованіше, ніж тепер.

Коли йдеться про складне високотехнологічне виробництво, скептики напевно скажуть, що такі ідеї – фантазії. Гаразд, а що тоді заважає появі в нашій юрисдикції двох трильйонних компаній типу тих-таки Facebook-Meta або Alphabet? Хіба коди, які пишуться в Каліфорнії, відрізняються від тих, які пишуть у Львові? Запитання, певна річ, риторичне, але тільки в сьогоднішньому контексті. Американська компанія з виробництва кросівок та спортивного одягу Nike оголосила про купівлю бренду RTFKT, який створює віртуальні кросівки і предмети колекціонування у віртуальному світі. Знаменитий італійський модний дім Gucci в колаборації з білоруської IT-компанією Wanna випустив цифрові кросівки Gucci Virtual 25. На відміну від «живих» моделей вартістю від 750 дол., вони коштують усього 12. І це тільки початок. Розробники таких продуктів стверджують, що споживачі вже готові жити у віртуальному середовищі, платити фактично за картинку, за віртуальні товари, яких не помацати. І якщо зараз ідеться про купівлю віртуальних кросівок Gucci, знайдуться й ті, хто захоче приміряти віртуальні прикраси Cartier, годинник Vacheron Constantin і костюм Zilli тільки задля того, щоб відчути свою спільність із люксовим брендом, побути в образі багатого й успішного героя.

Наведений вище аналіз драматичної трансформації світової інфраструктури впродовж останніх десяти років від ресурсних, виробничих і навіть фінансових корпорацій до сервісних і телекомунікаційних, зміцнення, всупереч безлічі прогнозів нобелівських лауреатів з економіки та фінансових гуру, ринку криптовалют свідчать про те, що вже до 2030 року світ реально опиниться в нереальній ситуації співіснування двох паралельних світів – фізичного й віртуального, зі складним механізмом взаємодії. Якщо сьогодні держави ще здатні впливати через регуляторні механізми на функціонування соціальних мереж і способи використання персональних даних, то впоратися з аватарами громадян так просто не вийде. Знадобляться аватари урядів та парламентів, і, зважаючи на кількість та азарт геймерів, ще невідомо, на котрому зі світів буде сконцентровано більшу увагу виборців.

Певна річ, суто технологічний аспект розвитку людства залежить і від таких чинників, як геополітична ситуація, що цілком може вибухнути новою війною, котру розпочне держава, для якої слово «технологія» звучить лише в контексті «військова». Суперництво США і Китаю, яке наступного року цілком може призвести до ослаблення позицій обох країн, відкриє можливості для зміцнення регіональних лідерів, таких як Велика Британія, Японія, Індія.

Однак не можна виключати, що в переліку суб'єктів геополітики, з якими всі муситимуть рахуватися, з'являться, поряд із державами, й корпорації. 6 січня 2021 року натовп прибічників Трампа намагався штурмом узяти Конгрес США. Конгрес не впав, але по американській демократії було завдано надзвичайно сильного удару. Одними з перших покарали призвідців саме соціальні платформи, які просто, без ніякого імпічменту, вилучили акаунти Трампа і безлічі його прибічників, позбавивши їх віртуальної трибуни. Чималий обсяг даних, розміщених у вигляді постів на різних платформах, було використано для ідентифікації учасників штурму.

Сьогодні дедалі більше спеціалістів замислюються: хто ж сильніше впливає на громадську думку – уряди чи соціальні мережі? Коли виникне умовний метавсесвіт, відповідь на це запитання може виявитися цілком очевидною.

Джерело: Дзеркало тижня