Помер один із засновників Збройних сил України

У віці 76 років помер один із засновників Збройних сил незалежної України та Спілки офіцерів України полковник Віталій Лазоркін. Про це повідомив голова Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» полковник Олександр Сасько, а також йдеться у повідомленні на сторінці колишнього народного депутата й військового Євгена Лупакова.

Віталій Лазоркін народився 9 липня 1945 року. Він закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище Протиповітряної оборони та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. В подальшому служив у Військах протиповітряної оборони, штабі Прикарпатського військового округу, викладав у Львівському політехнічному інституті, був заступником начальника Центрального науково-дослідного інституту Міністерства оборони України.

Він розробив Концепцію створення національних Збройних сил України, яка була оприлюднена ним 1 грудня 1990 року та реалізована протягом 1991-1992 років. Полковник Віталій Лазоркін був керівником робочої групи з розробки проєктів законів України «Про оборону України» і «Про Збройні сили України», які були ухвалені Верховною Радою України 6 грудня 1991 року», - нагадав Сасько.

Після звільнення з військової служби Лазоркін очолював управління міжнародного співробітництва в Національному агентстві з питань інформатизації при президентові України. А також був наставником і радником громадських організацій з питань національної безпеки і оборони, захисту національних інтересів, національно-патріотичного виховання воїнів.

Загалом Віталій Лазоркін видав більш ніж 50 друкованих наукових праць, став автором багатьох проєктів законів, Воєнної доктрини України та Концепції воєнної реформи.

Внесок полковника Лазоркіна у створення Збройних сил України не був належним чином оцінений державою – він не отримав ні державних нагород України, хоча й обіймав генеральські посади.

Зазначимо, що із КПРС Лазоркін вийшов у грудні 1990 року.

У січні 1991 року за рекомендацією В’ячеслава Чорновола, тоді – голови Львівської обласної ради, колектив радіотехнічного факультету Львівської політехніки висунув полковника кандидатом у депутати обласної ради від новояворівського округу. Його довіреною особою був студент Георгій Гонгадзе. Так Лазоркін став депутатом Львівської облради першого демократичного скликання.

У квітні 1991 р. він став членом військової колегії Народного руху України, членом оргкомітету з підготовки і проведення Першого з’їзду українських офіцерів, який відбувся 27-28 липня 1991 р. у Києві та заснував Спілку офіцерів України. Лазоркін був обраний заступником голови Спілки офіцерів.

Також Віталій Лазоркін був організатором робочої групи зі створення Міністерства оборони України.

У жовтні 1991 року Лазоркін став також членом ініціативної групи зі створення Військово-Морських Сил України, до якої увійшли капітан-лейтенант Ігор Тенюх і капітан 1-го рангу Валентин Польовий. У лютому і березні 1992 року в Севастополі мав зустрічі з командувачем ЧФ адміралом Ігорем Касатоновим, на яких обговорював питання передачі ЧФ до складу ЗС України. Був призначений до складу двосторонньої робочої групи у переговорах між Україною і Російською Федерацією із розподілу ЧФ, де відстоював позицію щодо передачі Україні ЧФ усіх сил, що дислокуються на території України.

23 грудня 1991 року наказом міністра оборони України №2 був призначений керівником групи консультантів міністра Костянтина Морозова та введений до складу Вищої атестаційної комісії Міноборони України.

18 січня 1992 року полковник Лазоркін за дорученням виконкому Спілки офіцерів здійснив приведення до військової присяги на вірність Українському народові офіцерів запасу Київського гарнізону на майдані біля Софії Київської.

У 1992 році Віталій Лазоркін створив Концепцію розвитку ППО України, яка передбачала об’єднання сил корпусу ППО і ППО військового округу під єдиним командуванням Управління ППО військового округу з метою нарощування зусиль Протиповітряної оборони України у військових округах. І хоча командувач ППО України генерал-полковник Лопатін підтримав цю концепцію і почав її реалізовувати, але міністр оборони України Морозов скоротив посаду Лазоркіна і вивів його у розпорядження.

У жовтні 1993 року новий міністр оборони генерал-полковник Радецький поновив полковника Лазоркіна на генеральській посаді, і в 1993-1996 р. він служив та працював у Центральному науково-дослідному інституті Міністерства оборони України як заступник начальника з наукової роботи.

Після звільнення з військової служби у 1996-1997 рр. керував управлінням міжнародного забезпечення інформатизації в Національному агентстві з питань інформатизації при президентові України.

У 1998-1999 рр. взяв активну участь у створенні Державної пошуково-рятувальної служби на водних об’єктах. До червня 2003 р. керував Службою як заступник начальника служби – начальник Управління реагування на надзвичайні ситуації на водних об’єктах.

Під час Помаранчевої революції працював у Комітеті національного порятунку.

Джерело: Новинарня