У Львові встановили пам’ятник депортованим українцям Дивись.info - https://dyvys.info/2021/12/27/u-lvovi-vstanovyly-pam-yatnyk-deportovanym-ukrayintsyam/

Пам’ятник депортованим українцям з території Закерзоння у 1944-1951 роках освятили сьогодні на перехресті вулиць Свєнціцького – Севери – Стуса.

Йдеться про українців, які проживали на західних етнічних землях, що зараз входять до складу Польщі.

9 вересня 1944 року у Любліні було підписано угоду про «евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з УРСР до Польщі», передає Дивись.

«Цей пам’ятник є символом трагедії, яка спіткала корінних мешканців західних регіонів українського етносу – Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Любачівщини, Холмщини, Південного Підляшшя, яку здійснили комуністичні режими.

Ця акція, що мала характер депортації – насильницького виселення за національною ознакою, глумливо називалася «евакуацією», – розповів голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа.

«Те, що з нами відбувалося, називається не «добровільною евакуацією», а примусовою.

Впродовж 1944-1951 років було насильно переселено майже 700 тисяч корінних мешканців земель Закерзоння.

Відтак, ми вимагаємо визнання на офіційному, державному рівні нас депортованими, а не евакуйованими.

Відповідний законопроєкт уже розглянутий у першому читанні.

Те, що тоді сталося, має мати не лише політичну але й правову оцінку.

Сподіваємося, що після різдвяних свят відбудеться друге читання законопроєкту», – розповів Володимир Середа.

Щоб увічнити депортацію українців, було вирішено спорудити пам’ятник.

Втім, від ідеї, яка набула реальних обрисів у 2004 році, до встановлення, минуло багато часу.

Фактична робота над пам’ятником розпочалась аж у 2017 році.

Причина у тому, що він споруджувався здебільшого громадським коштом.

Відтак, активісти із товариств депортованих українців, які сподівалися, що влада спорудить пам’ятник до 60-ліття депортації, не побачили його і на 75 річницю.

«Кошти почали збирати 5 років тому.

Процес спочатку пішов активно, але з початком епідемії коронавірусу стало дуже складно.

Саме збір коштів став основною проблемою.

На цьому етапі нам допомогла як обласна, так і міська влади, за що ми їм вдячні.

Без цієї допомоги, цей пам’ятник сьогодні б не стояв», – розповів Володимир Середа.

Пам’ятник символізує вирване з корінням дерево, адже саме так, із корінням, були вирвані українці із тих земель.

На його гілках назви українських сіл.

«Із сотень сіл мешканці, яких було депортовано, ми вибрали ті, в яких були масові вбивства українців, і де була найбільша кількість жертв.

А на постаменті – назви земель, з яких були депортовані українці», – розповів Володимир Середа.

У 1944-1946 роках з Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини за етнічною ознакою на територію тодішньої УРСР було депортовано понад 482 тисячі українців — корінних мешканців цих земель.

Ця «евакуація на добровільних засадах» супроводжувалась тотальною дискримінацією, грабежами, терором, в тому числі масовими вбивствами українців.

Депортація у 1944−1951 роках з українських етнічних територій сучасної Польщі як до УРСР, так і в ході акції «Вісла» (1947 р.) приблизно 670 тисяч українців — одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії української нації.