Посол України у Ватикані: Російська дипломатія потужно працює, аби зірвати візит Папи Римського в Україну

До України приїде Папа Римський. Ця сенсаційна новина вже кілька тижнів тішить вірян. Адже перший і останній візит Папи до незалежної України відбувся понад 20 років тому. У 2001-му нашу державу відвідав Іван Павло II.

Навесні 2021-го Україна надіслала до Ватикану офіційне запрошення понтифіку і таки дочекалася позитивної відповіді. Займатися організацією візиту доведеться релігієзнавцеві Андрію Юрашу, якого президент Володимир Зеленський призначив послом України в Апостольській столиці.

В інтерв’ю «Главкому» новопризначений посол розповів про головні задачі, які перед ним стоять, назвав сили, які чинять опір візиту Папи, а також пояснив, чому цей візит хвилює не лише українців, а й деяких наших сусідів.

Пане Андрію, «Главком» вітає вас із призначенням! Хто ініціював таке кадрове рішення?

За великим рахунком це призначення навряд чи можна вважати несподіваним. Релігійна проблематика – це та тема, якою я все життя займався, в якій накопичено великий досвід. Особливо це стало дуже помітно останніми роками, коли очолював Департамент у справах релігій та національностей. Тоді мені довелося взяти участь у понад 50 міжнародних заходах, де в тій, чи іншій формі звучало релігійне питання… З одного боку, є дуже багато різних релігійних аспектів, які торкаються зовнішньополітичної діяльності і стратегії держави. З іншого боку, найбільш концентрованим виразом є відносини з Ватиканом, апостольською столицею. Це питання (призначення посла) обговорювалося багато разів, уже понад два роки і п’ять місяців Україна не мала свого посла у цій державі. Вчергове це питання постало зокрема в контексті приїзду до України Державного секретаря Ватикана П’єтро Пароліна. Мені вдалося дуже плідно з ним попрацювати, допомогти переконати його прибути на святкування 30-річчя Незалежності України. У такий спосіб для багатьох стало зрозуміло, що мій накопичений досвід, контакти, набуті протягом останніх років, можна буде успішно застосувати. Тоді голова МЗС Дмитро Кулеба запропонував мені можливість реалізувати себе, втілити в життя багато ідей, допомогти державі реалізувати її зовнішньополітичну стратегію стосовно такого дуже важливого напрямку, яким є Ватикан.

Чи мали ви розмову з президентом, які задачі він перед вами поставив?

Я мав кілька розмов з президентом. Але вони були загального змісту. Поки системної розмови не було, вона планується і, вочевидь, ще буде. Це буде логічно, адже кожного разу, коли посол від’їжджає до країни, він отримує рекомендації, вказівки стосовно своєї місії. Тут є два виміри місії, які в той чи іншій спосіб підкреслюють усі інші: переведення відносин України і Ватикану у нову площину постійної комунікації. Я можу назвати це системними взаєминами, формуванням клімату довіри, партнерства, діалогу. Тобто не якихось випадкових, спорадичних, спалахових моментів взаємодії, які були.

Друге похідне від першого завдання – це візит Папи, якого Україна очікуватиме найближчим часом. Минуло 20 років, як Україну відвідав Іван Павло II. Прийшов час, щоби Україна знову мала нагоду побачити, поспілкуватися, почути молитву, пастирське слово від Римського архієрея.

Зараз Папа починає звертати велику увагу на проблеми України. Позаминулого тижня після молитви Angelus Domini (Ангел Господній) кілька своїх пасажів він присвятив Україні. 21 грудня був виданий черговий папський бюлетень. Його було надруковано сімома мовами, в тому числі російською. Те, що є російська мова – це неформальне звернення до Росії в контексті пошуку Римським архієреєм шляхів для втілення у життя його ідей миру і гармонії.

Тобто потрібно зробити абсолютно довірливі відносини, коли можна буде спокійно обмінюватися меседжами, думками. Завдяки дипломатії в апостольській столиці важливо мати свого союзника, вінцем чого буде організація за короткий термін приїзду Папи до України.

«Є бажання, аби майбутній візит Папи не виглядав слабшим за попередній»

Нещодавно стало відомо, що візит Папи Римського Франциска до України таки планується. Про які часові рамки йдеться?

Україна готова досить оперативно зустрічати Папу. Наразі ніхто вам не назве конкретну дату, адже це предмет узгоджень, величезна робота. Очевидне наше бажання бачити його в Україні у 2022 році. Будемо докладати усіх зусиль, щоби зробити його візит у найближчій перспективі. Папа неодноразово в рамках неформальних комунікацій висловлював своє бажання побувати в Україні. Він нещодавно був у Словаччині, Угорщині, Греції, на Кіпрі. Тобто у державах, які географічно, або у інший, духовний, спосіб є близькими до України. Це також створює своєрідний дуже позитивний клімат.

Хто зініціював підготовку до візиту Папи в Україну і чому саме зараз?

Будь-який візит Папи – це завжди збіг двох передумов. Папа є главою держави, отже, має бути державне запрошення. Воно є, було передане ще навесні 2021-го. Також в Україні є Греко-католицька і Римо-католицька церкви, які запрошують Папу і дуже хочуть його бачити. В нашій ситуації ми маємо повний збіг: і церкви, і держава запрошують Папу. Вочевидь, він їхатиме з ідеями, меседжами. Він хотітиме, аби їх почули. Без допомоги церкви зреалізувати це завдання неможливо. Мабуть, всі чули слова Блаженнішого Святослава, глави УГКЦ, про те, що Папа буде в Україні. Перед цим ще у вересні архієпископ Мечислав Мокшицький (архієпископ-митрополит Львівський. Голова Конференції римо-католицьких єпископів України) говорив про те, що є всі передумови для того, щоби Папа приїхав до України. Тепер починається практична робота. Очевидно, що організація такого візиту без постійної присутності у Ватикані посла є неможливою.

Чи має Папа Римський узгоджувати свій візит з Українською православною церквою/Православною церквою України? Принаймні, такий натяк зробив митрополит Епіфаній.

Коли Папа приїжджає до будь-якої країни, він не може обійти інші релігійні організації. Зрозуміло, що це питання постане. Як відбувався візит Папи до України у 2001 році? Обидві православні церкви, які існували тоді в автокефальному статусі, а саме Автокефальна православна церква України і Українська православна церква Київського патріархату вітали цей візит. Була лише одна структура, яка опонувала йому. Буквально нещодавно прозвучали меседжі від глави Відділу зовнішніх церковних зносин Російської православної церкви (РПЦ) митрополита Іларіона (Алфеєва). На його думку, візит Папи до України є малоймовірним. Насправді цим він видає бажане за дійсне, так би мовити, моделює ситуацію. Коли папа востаннє приїжджав до України, він зустрічався із Всеукраїнською радою церков, висловлював свою повагу до релігійного різноманіття України. У Ватикані розуміють релігійну ситуацію в Україні. Зрозуміло, що будуть знайдені форми взаємодії з релігійним середовищем.

Папа Іван Павло II побував в Україні 20 років тому. Що з того візиту ви би точно привнесли у візит, який готуватимете?

Я не був безпосередньо причетний до організації того візиту, у той час я викладав історію східних церков і історію релігії в Українському католицькому університеті у Львові. Але я розумів складність, характер тих завдань, які стояли перед організаторами у той час. Я був на службах, які папа проводив зокрема у Львові. Для розробки програми візиту буде створено спеціальний комітет. Поки що складно говорити про якісь практичні речі, потрібен час. Той візит був зразковим, він був абсолютно досконало підготовленим з багатьох міркувань. Є бажання, щоби майбутній візит не виглядав слабшим, ніж був попередній візит Папи.

ЗМІ повідомляють, що Папа може зустрітися з главою РПЦ Кирилом. Чи може понтифік вплинути на Кирила, чи Кирило втілює лише волю Кремля?

Думаю, що сам Папа хоче цієї зустрічі. У бюлетені, про який я згадував вище, він говорить про мир. Це все невипадково. Усі комунікації, які він провадить, відбуваються з єдиною метою: долучитися, зробити усе можливе для впровадження базової цінності людини – миру. Я не маю жодних сумнівів у цьому. Можна пригадати дзвінок Путіна до Папи в день його народження. Була зустріч Папи з митрополитом Іларіоном, а це фактично друга людина за впливовістю у Російській православній церкві. Всі ці спілкування він використовує, аби привернути увагу до питання миру. Перед зустріччю з Іларіоном Папа у своїй молитві Angelus Domini говорить про Україну. Це був жест, аби показати, що зараз насправді є пріоритетом для Папи, що у його свідомості є визначальним, на чому він хотів би сконцентрувати зусилля у тому числі ватиканської дипломатії. Тобто Папа розуміє весь драматизм, який є на наших східних кордонах і розуміє реальну роль, яку Росія відіграє в ініціюванні, ескалації, підтримуванні цього конфлікту.

«Місце зустрічі Папи Франциска і Патріарха РПЦ Кирила свідчитиме про пріоритети»

Минулого разу очільники двох церков зустрічалися на Кубі. Про що свідчитиме місце нової зустрічі?

Версій, де може відбутися зустріч є багато. Остаточного рішення ще немає. Зараз говорять про можливу зустріч після Великодня, але це «після» – це дуже розпливчато виглядає. А щодо обрання місця, то воно свідчитиме про пріоритети. Аналізувати можна буде лише після якоїсь конкретики.

В Україні є конфлікт між помісною УПЦ/ПЦУ і церквою Московського патріархату. Чи може Папа стати посередником у діалозі цих церков, особливо зважаючи на ймовірну його зустріч з Патріархом РПЦ, яка передуватиме візиту католицького архієрея до України?

З одного боку, Папа може все. З іншого – він навряд чи буде намагатися втручатися до внутрішньоправославної площини. Це не є його завдання. Папа приїжджатиме задля миру, приїжджатиме до своєї пастви, до суспільства, яке зболене горем і трагедією війни. Розуміючи усю складність стосунків у середині православного середовища, він не буде на цьому робити спеціального акценту, усвідомлюючи складові, які визначають внутрішню українську ситуацію. Він захоче створити молитовну атмосферу, яка вирішить питання миру і діалогу, комунікації усіх з усіма, у тому числі всіма релігійними спільнотами, задля досягнення миру.

Одне з питань, яке обговорюють християни України – можливе об’єднання українських греко-католиків і православних. Чи потрібне, в принципі, таке об’єднання Україні і Ватикану?

Будь-які об’єднавчі ініціативи – це добре. Якщо ми говоримо про УПЦ/ПЦУ і УГКЦ, то лідери обох церков багато разів говорили, що є прихильними до діалогу і стратегічною метою є об’єднання і повернення до первісної єдності, яка існувала в українському християнстві з часів хрещення Русі Володимиром. Це складний процес, який дуже часто є непростим для втілення у повсякденну практику і життя церков. Для цього потрібні конкретні кроки. Тут все залежатиме від самих громад.

Хто вас консультує?

В МЗС є європейські департаменти, які зосереджені на формуванні політики в тому числі з Ватиканом. Є департамент, який займається роботою з міжнародними організаціями. Також є Управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва. Це три напрямки в МЗС, які в той чи інший спосіб причетні, допомагають у роботі, з ними я й буду консультуватися. Окрім того, я дуже вдячний Апостольському Нунцію в Україні, архієпископу Вісвалдасу Кулбокасу, який розпочав свою місію в Україні з вересня 2021 року. Він зі свого боку робить все, аби налагодити роботу між Україною і Ватиканом. Сподіваюся, що з ним також плідно співпрацюватимемо.

Якщо Папа таки відвідає Україну у 2022 році, то час між візитами становитиме понад 20 років. Як зробити такі контакти частішими і чи є в цьому потреба?

Я жодним чином не пов’язую часовий проміжок з тим фактом, що якісь не такі, не настільки близькі стосунки були між Україною і Ватиканом. Впливали на перебіг процесів абсолютно об’єктивні чинники. Візит Івана Павла ІІ був в останні роки його понтифікату. У 2005 році він помер. Тобто через кілька років після візиту він уже не зміг би відвідати Україну. У наступного Папи Бенедикта ХVI була своя візія. Тепер ми маємо третього Папу за 20 років. Після початку війни, російської агресії була складна ситуація в нашій державі. Нині ми виходимо на той етап, коли для римського архієрея, глави католицької церкви пріоритетною стає саме українська тематика. Зауважу, що нині російська дипломатія, і церковна, і світська, дуже потужно працює у ватиканському напрямку – робить усе, щоби цього візиту не було. Тобто, з одного боку 20 років – це тривалий час. Але в історичному контексті це незначний період часу.

Як цей опір проявляється?

Я вже згадував позиції митрополита РПЦ Іларіона (Алфеєва), який фактично є главою МЗС РПЦ. Подібним чином висловлюється посол Росії у Ватикані. Але глобальні речі не можуть бути детерміновані якимось одним моментом, однією заявою, одним бажанням чи спонуканням. Завжди домінує комплексний вимір. Ми маємо справу з питаннями, у яких надскладна внутрішня структура.

Михайло Глуховський, «Главком»