Куди поділась «українська вакцина» від Covid-19?

А пригадуєте, Зеленський рік тому розповідав про «унікальну українську вакцину»?

Ось дивіться, жовтень 2020 року, яка емоціна заява: «Це не пафос і не популізм! Вона унікальна, вона не така як інші! Ви не розумієте, що зі мною і деякими іншими серйозними людьми відбувалося, коли ми почули результати цієї, саме української, вакцини. Ми дуже раділи!»

Міністр Степанов ще тоді гостро засудив критиків, які не вірять в потенціал української вакцини: «Хочу звернутися до скептиків. Інколи зустрічаєш в пресі думки, що в Україні розробка вакцини неможлива. Мені здається, це наш якийсь комплекс меншовартості, який треба вже прибирати. Я вірю в українських вчених, українських лікарів і в українські розробки».

І ось тадааам: грудень 2021. Керівник Інституту біології клітин Національної академії наук академік Андрій Сибірний дає інтерв’ю Суспільному: «Розробка української вакцини проти коронавірусу… загальмувалася через відсутність фінансування й зацікавленості з боку держави».

Він каже: «План роботи виконали: зробили продуценти вірусних білків на гуманізованих дріжджах, очистили білки, охарактеризували їх, довели, що вони високоімуногенні, тобто викликають появу антитіл у мишей.

Далі потрібно було дослідити, чи захищають утворені білки від смерті через COVID-19 трансгенних мишей. Це дослідження мали б здійснювати в Польщі, бо в Україні немає відповідних лабораторій. Це не вдалось, бо Національний фонд досліджень України морочив нам голову пів року, але так і не дозволив перевести гроші до Польщі, хоча жодної заборони на це немає.

…Щоб зробити вакцину, треба досліджувати на більших тваринах — ховрахах, приматах. Треба великі об’єми препаратів , треба інвестувати 300-500 мільйонів євро. Ніхто не готовий це робити. Я розмовляв з МОЗ, вони кажуть: «Ми не будемо це фінансувати. Хай Фонд цим займається». І все зависло».

На питання про перспективи української розробки вакцини проти коронавірусу науковець відповів: «Думаю, далі воно ніяк не просуватиметься».

В щільному інформаційному потоці ми часом не встигаємо відслідковувати ось таких історій про заяви, наміри і результати, а даремно. Такі історії якраз найбільш показові.

Джерело: блог Мирослави Барчук