Скандали та кризи на фоні небезпеки: 10 миттєвостей 2021-го року

А слова «зрада», «деолігархізація» та «криза» стали одними з найбільш уживаних в лексиконі політичних еліт.

Пандемія коронавірусу.

Сподівання на те, що пандемія швидко закінчиться, не виправдалися.

Тож увесь 2021 рік пройшов під знаком коронавірусу.

Хвороба й далі активно поширювалася країною, мутуючи та забираючи людські життя.

Кількість померлих вже перевищила 100 тисяч.

А тих, хто офіційно захворів на COVID-19, наблизилася до 4 млн осіб.

Повернення до нормального життя відбувалося повільно та з паузами.

Рівень захворюваності змінювався хвилеподібно, зафарбовуючи області у червоний колір, щоб потім повернутися до менш загрозливих показників.

Вакцинація від коронавірусу в Україні розпочалася ще у лютому.

Спочатку її темпи були дуже низькі і прискорилися лише у другій половині року.

На кінець грудня обидві дози вакцини отримало майже 13,5 млн осіб, що становить близько третини всього населення.

За цим показником Україна значно поступається окремим державам Європи.

Енергетична криза.

Рік, що минає, встановив рекорди по росту цін на енергоносії.

Вартість газу на українській енергетичній біржі зросла з 8000 у січні до 36000 гривень у грудні.

Ріст цін на газ боляче ударив по промисловості та бізнесу.

А також поставив під загрозу спокійне проходження опалювального сезону, оскільки влада не поспішала наповнювати газосховища, коли блакитне паливо було дешевшим.

Ще одним виміром енергетичної кризи стала ситуація з запасами вугілля на теплових електростанціях.

Протистояння по лінії ДТЕК і уряду разом з хаотичними діями останнього привели до катастрофічно низьких показників палива на українських ТЕС.

Україна була змушена імпортувати електроенергію у Білорусі.

Крім того, вартість кіловату для непобутових споживачів за рік теж суттєво виросла.

Ріст цін.

Тенденція до прискорення інфляції розпочалася ще у 2020 році.

Але основний ціновий удар українці відчули зараз.

За офіційними даними, ріст цін за рік становив більше 10%.

Продукти харчування подорожчали на 14%, електроенергія на 26%, транспорт на 12%, освітні послуги на 17%.

Але все це – загальна суха картина, яка не зовсім відображає об’єктивну дійсність.

Бо ріст цін на окремі продукти і послуги був значно відчутнішим.

Інфляція боляче вдарила по гаманцях українців.

А спроби держави пом’якшити ріст комунальних тарифів вилилися у подорожчання товарів.

Бо бізнес, щоб вижити, був змушений закладати дорогий газ та електроенергію у вартість кінцевого продукту.

У вересні ЗЕ-влада подарувала народу закон про деолігархізацію.

Зеленський довго і театрально ліпив з себе образ борця з олігархами.

Та після ухвалення закону ніяких ознак погіршення життя олігархів поки що непомітно.

Голосування за закон про деолігархізацію представників частини олігархічних груп говорить про те, що вони не бачать для себе серйозної загрози в його прийнятті.

Що і показав подальший розвиток подій.

В Україні триває не боротьба з олігархами, а лише видимість цієї боротьби.

Деолігархізація стала модним словом року, що минає.

Але це слово не було наповнене жодним практичним змістом.

«Вагнергейт» по праву можна назвати головним політичним скандалом 2021 року.

Завдяки розслідуванню іноземних журналістів, суспільству стали відомі деталі спецоперації з затримання вагнерівців та чому вона провалилася.

«Вагнергейт» не дав відповідей на всі питання.

Але він показав Зеленського та його команду зсередини.

Оголив їх внутрішні страхи та фобії.

Продемонстрував дивну суміш боягузтва і брехні, небажання брати на себе відповідальність.

Виявилося, що суспільству довгий час говорили неправду чи напівправду.

Над Офісом президента нависла тінь зради.

Влада кинула всі сили, щоб мінімізувати іміджеві втрати.

Та остаточно позбутися спадщини «Вагнергейту» навряд чи вдасться.

Звільнення Дмитра Разумкова.

7 жовтня Верховна Рада відправила у відставку спікера Дмитра Разумкова.

Таке рішення було прийняте за прямою вказівкою Офісу президента.

З цього часу дороги Зеленського і його колишнього речника та найближчого соратника остаточно розійшлися.

Відставка Разумкова підвела риску під періодом хиткого співіснування президента і голови парламенту.

Поставила крапку у процесі поступового відчуження колись близьких товаришів і друзів.

Звільнення Разумкова показало: Зеленський не сприймає критики у свій адрес і вимагає безумовної лояльності.

Для колишнього спікера відкрився шлях до власної політичної кар’єри.

Зараз він має непогані шанси потрапити до наступного парламенту.

А ще – попсувати нерви колишньому політичному босу, забираючи у нього частину електорату.

Закриття телеканалів Медведчука.

У лютому рішенням РНБО було введено санкції проти нардепа від ОПЗЖ Тараса Козака та телеканалів кума Путіна Віктора Медведчука - "112 Україна", News.

One, ZIK.

Після цього ці медіаресурси зникли з ефіру.

Такий крок – новий для українських реалій.

Раніше влада ніколи не закривала телеканали за допомогою рішення РНБО.

Зникнення з телепростору інформаційних ресурсів, які часто займали проросійську позицію у висвітленні подій, спричинило вагомі політичні наслідки.

Рейтинги партії ОПЗЖ, які на початку року наздоганяли «слуг народу», різко впали.

Водночас, рішення РНБО не є ідеальним з точки зору законодавства.

Наступним кроком після закриття телеканалів стало висунення підозри про державну зраду Віктору Медведчуку і тимчасове виведення його з орбіти великої української політики.

Звинувачення у держзраді Порошенка.

2021-ий виявився щедрим на «державні зради».

Тільки якщо у першій половині року звинувачення висунули нардепам від ОПЗЖ, то у грудні черга дійшла до п’ятого президента Петра Порошенка.

ДБР звинуватила його у державній зраді та сприяння діяльності терористичним організаціям ДНР/ЛНР.

Правоохоронці розслідують схему постачання вугілля з тимчасово окупованих частин Донбасу на початку правління попередника Зеленського.

Немає сумнівів, що висунення підозри було санкціоноване в Офісі президента.

Зеленський пішов вабанк, прагнучи посадити свого політичного суперника за грати.

Чи хоча б вивести його з гри.

Зараз ситуація поставлена на новорічно-святкову паузу.

Але, без сумнівів, справа Порошенка визначатиме тренди політичного життя країни у новому році.

Відкриття ринку землі.

Те, про що так довго сперечалися українські політики ще з 90-х років, відбулося 1 липня.

З того дня в Україні офіційно стартував ринок землі сільськогосподарського призначення.

Зараз кількість операцій купівлі-продажу наближається до 45 тисяч.

Середня ціна одного гектару становить близько 39 тисяч гривень.

Звичайно, без участі юридичних осіб це ще не повноцінний ринок, але початок є.

Загалом можна констатувати: українці не кинулися масово продавати землю.

Надмірного ажіотажу немає.

Середня ціна землі поки що нижча за прогнозовану в Кабміні.

Також не справдилися прогнози тих, хто пророкував масові акції протесту через запуск ринку.

Якщо частина суспільства й ставиться до продажу землі з осторогою, вона не виражає своє невдоволення на вулицях.

Російський військово-політичний шантаж.

Загроза нового російського вторгнення ще ніколи не була настільки помітною як у 2021 році.

Весною агресор сконцентрував поблизу кордонів України великі військові сили.

Тоді ситуацію вдалося розрядити.

Та у другій половині осені – на початку зими ворог знову взявся за своє.

Американська розвідка вказує на значну ймовірність російської військової операції проти України.

Зі свого боку Путін вдається до відвертого шантажу та підвищує ставки у геополітичній грі.

Кремль пропонує принести Україну в жертву, визнати нашу державу сферою впливу Росії і заборонити НАТО розширення на Схід.

На фоні зростання зовнішньополітичної напруги позиція української влади виглядала не дуже впевненою.

Україна більше нагадувала об’єкт, а не суб’єкт світової політики.

Судячи з розвитку подій, початок 2022 року обіцяє бути складним і тривожним.