Ворота метрополітену можуть витримати ядерний удар

Замість намету можна використати сміттєві пакетиУ Києві є електронна інтерактивна карта, на якій позначена більшість укриттів. Вони кількох типів – найпростіші, протирадіаційні та сховища. Зазвичай при школах і житлових будинках розташовані найпростіші – кімната в підвалі чи підземна споруда поблизу основної будівлі. Такими також є підземні переходи й паркінги. Під час обстрілів і бомбардувань там можна сховатися на короткий час.На заводах і в адміністративних будівлях здебільшого облаштовували сховища. В них можна не тільки перебувати довше, а й працювати. Повітря там очищувалося – працювала вентиляція, були протигази й сухі харчові пайки. Могли бути й костюми хімічного захисту. Якщо там стояли нари, мали бути й постільні комплекти.У 1990–2000 роках коштів на утримання сховищ майже не виділяли. Їх переважно віддавали в оренду, але вони не втратили функції укриття. На сьогодні там може працювати ресторан чи офіс. І це добре, бо в бізнесу є більше коштів на утримання споруд у належному стані.Після 2014-го більшість державних сховищ відремонтували. По всьому Києву розмістили позначки, як потрапити до укриття. Це покращує орієнтування в небезпечній ситуації в місті.Функцію укриття закладали під час будівництва Київського метрополітену. Станції розташовані на такій глибині, що можуть захистити від прямого бомбового удару. На входах до них є гермозасуви – великі металеві ворота, що закривають входи на станції. Можуть витримати ядерний удар.Найкраще ховатися в найближчому укритті. Це може бути й підвал будинку. Методи війни змінилися. Немає килимових бомбардувань, армії використовують високоточну зброю. Якщо нападуть, цілитимуть насамперед по об'єктах адміністративного управління, критичної інфраструктури. Наприклад, електростанціях, будівлях зв'язку, телебачення й радіо. Тому в разі нападу від них треба тікати якнайдалі.У суспільного мовника є кілька резервних захищених студій у бункерах, щоб люди могли отримувати оперативну інформацію у складні часи. Вони облаштовані автономними дизельними генераторами.У жодному разі не користуватися ліфтомЯкщо укриття поряд немає, а ви живете в багатоповерхівці, треба перебігти в підвал або залишити будинок. У жодному разі не користуватися ліфтом. У будь-який момент може вимкнутися електрика – й ви опинитеся заблокованими в кабіні. У приватних садибах майже скрізь є погреби – це ідеальне укриття. Слід потурбуватися заздалегідь, щоб там було відносно комфортно перебувати. Обов'язково варто взяти із собою теплий одяг.У разі нападу з репродукторів на стовпах лунатимуть сигнал тривоги й повідомлення про необхідність сховатися в укриття. Сповіщення надійдуть есемесками на телефон, звучатимуть в ефірах усіх радіостанцій і телеканалів. Але таке може статися вночі, й не буде попередження від міста. Тому кожен має потурбуватися про власну безпеку. Слід дізнатися, де є найближче укриття. Можна подивитися на карті, подзвонити до керівництва ОСББ чи керуючої компанії будинку.Якщо стан бункера в підвалі плачевний, мешканці можуть скинутися і зробити це місце комфортнішим.Якщо в укритті не облаштований туалет, справляти нужду краще надворі. Навіть коли є кімната, яку можна перетворити на вбиральню, у приміщенні стане некомфортно. Якщо доведеться часто ховатися в укритті, то слід облаштувати туалет на вулиці. Тим паче коли зруйноване водопостачання міста, навіть у квартирі він стане непридатним для користування.Скільки сховищ є у країні, точно знає Міністерство оборони, але там цієї інформації не розголошують. Їх сотні тисяч. Місця вистачить усім. Сучасні будівлі переважно мають великі підвали, парковки. Не ховайтеся в автомобілі. Навіть автоматна черга легко прошиє його корпус.Обстріл не триває довго, забезпечувати укриття чимось особливим не потрібно. Якщо все-таки насуватиметься наступ ворожих військ, слід мати вдома тривожну валізку. Зазвичай це наплічник об'ємом до 30 літрів із документами, грошима, багатофункціональним ножем, предметами гігієни, кількома комплектами одягу та сухим пайком – пляшкою води, плиткою шоколаду, печивом тощо. Треба покласти й ліки. Це стандартний набір – препарати проти отруєння в разі хімічної атаки, від застуди, болю, перев'язувальні матеріали.Слід взяти із собою павербанки, бо навіть у критичних ситуаціях їх можна підзарядити, як і телефони. ОСББ може придбати генератор.Також забрати із собою все цінне з дому.Таємні бункери є під Верховною Радою та іншими урядовими установами. Вони можуть мати засоби управління, наприклад, секретні телефони, місця для нарад. У них спустяться лише працівники апарату, бо основне завдання цих приміщень – забезпечити адміністративне керування країною, містом чи заводом на час агресії.Якщо почався обстріл з автомата чи кулемета, а до укриття далеко, то можна заховатися за зовнішніми предметами – деревом чи будинком. Але коли це артилерійський вогонь, який руйнує будівлі, особливо "панельки", може привалити. Тому краще вибирати монолітну будівлю чи хоча б цегляний дім. Ховатися слід із того боку, з якого не стріляють. Краще стати під балконом. Якщо буде наскрізний постріл, уламки будинку чи кондиціонери не впадуть на голову.Із машини бажано вийти і сховатись у кювет. Це аналог окопу.Якщо в місті налагоджена система сирен, вона працюватиме впродовж усієї небезпечної ситуації. Якщо її нема, з укриття можна виходити десь через пів години, коли не чути пострілів. Якщо буде доступ до зв'язку, треба стежити за повідомленнями про ситуацію на державних і місцевих каналах. Мають прийти есемески з Міністерства оборони. На час небезпеки всі радіо- й телеканали перемикаються в режим єдиного мовлення, де транслюють одну й ту ж інформацію.На випадок воєнних дій удома слід мати двотижневий запас харчів. Бо велика ймовірність, що стрілятимуть не по житлових будинках, а по критичній інфраструктурі. Магазини не працюватимуть. Тому краще мати власну їжу та воду, ніж брати участь у бійках за харчі.Треба бути готовим, що перший час доведеться жити без світла й води. Запасти не менше 20 літрів води, крупи і консерви.Достатньо одного-двох ударів, щоб відключити місто від газопостачання. Тому не завадить мішечок із вугіллям, газові балон­чики. Можна буде приготувати їжу навіть у таких умовах.Необхідно мати запас грошей, краще – доларів. За умови девальвації гривні через бойові дії будуть валюти, що залишаться вартісними. Це ми бачимо на прикладі біженців із Близького Сходу.Ще один спосіб заховатися – теплотраси й колодязі. В суху погоду можна перебувати в дощових каналізаціях. Можна відкрити найближчий люк і там пересидіти небезпеку.У місті більше можливостей знайти заробіток, ніж за його межами. Тут є резервні запаси їжі, які роздаватимуть мешканцям. Але приклади Донбасу показують, що гуманітарної кризи в наших умовах не було. Комерційні магазини продовжуватимуть працювати. Навіть ворожим силам незручно перебувати в ситуації з повним відключенням від комунальних комунікацій із великим дефіцитом їжі.Частина людей почне тікати у протилежний від ворога бік. Дороги будуть у заторах. Доведеться частково відходити пішки. Але якщо це зима, а дороги засипані снігом? Тому найкраще залишитися в укритті. Влада, армія, міжнародні сили розв'яжуть конфліктну ситуацію – й життя налагодиться.Слід мати двотижневий запас харчівЯкщо вирішили виїхати з міста, треба забрати з собою всі цінні речі та тварин. Коли не можете взяти домашнього улюбленця, його краще випустити. Так матиме більше шансів врятуватися, ніж якщо залишите його самого в помешканні.Беріть зручний і теплий одяг, додаткові ковдри, спальники – для ночівлі в польових умовах. Замість намету можна використати дешевий плащ-дощовик або великі сміттєві пакети. Згодяться будь-які речі, що не пропускатимуть води й вологи.Слід мати сірники й запальнички, особ­ливо взимку. Можна гуртуватися з іншими людьми, які мають ці засоби. Старатися ніде не перебувати наодинці.Якщо вода закінчилася, зимою можна топити сніг. Колонки й колодязі є в будь-якому приватному секторі. У місті – в дачних кооперативах.