РФ в очах Заходу зазнала дипломатичної поразки, але подаватиме це як перемогу

Три майданчики. Двосторонні зі США. Багатосторонні з НАТО та ОБСЄ. Результат один: Захід відкидає ультиматум Росії про заборону членства України в Альянсі, і припинення військової присутності північноатлантичного блоку у Східній Європі.

— Дипломатія важлива, це краще ніж ведення військових дій, дипломатія має продовжуватися. Поки тривають переговори – гармати мовчать. Сторони обмінялися позиціями, десь продемонстрували свої червоні лінії, і зараз візьмуть паузу.

Українські інтереси були збережені і це є найбільшим підсумком цього раунду переговорів, – вважає експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов.

Водночас НАТО досі не має відповіді, далі обере Путін дипломатію чи війну – для нашої держави це плюс, – заявив в інтерв’ю Голосу Америки ветеран американської політики Александр Вершбоу.

— Путін створив цю кризу, висунув надмірні побажання, і тепер щоб зберегти обличчя, йому потрібно здійснити щось таке на межі. Саме це розуміння, зближує США та її союзників з Україною.

Для України позитивним є те, що Путін перестав вдавати з себе миротворця. І на Заході на деяких політиків та громадян цей образ багато років справляв враження. Тепер Кремль показав – саме він брязкає зброєю – переконує Адріан Каратницький, співредактор журналу Американська мета, президент Freedom House (1994-2004).

— Останніми тижнями є великі зрушення щодо західного спостерігання, що відбувається між Росією та Україною. Ми пам’ятаємо як довго тривала риторика, що це громадянська війна і уникнення того, що Росія є прямим учасником в агресивних діях проти України на Донбасі були частиною стандартної лексики деяких західних політиків, державних лідерів.

Але поведінка Путіна змила все це з політичного дискурсу. Тепер захід має тверезе бачення, яку веде агресивну політику Путін не лише проти України, а які масштабні має наміри нейтралізувати чи фінляндизувати центральну і східну Європу.

Та навіть більше, Європа тепер стає все більш стурбованою власною безпекою – констатує Александр Вершбоу.

— Росія каже, що НАТО надіслало багато військ в Східну Європу. Але це неправда. В Альянсу дуже мало там солдатів. І зараз такі країни як Швеція та Фінляндія думають над тим, щоб стати членами НАТО.

Росія в очах Заходу зазнала дипломатичної поразки, але всередині країни Москва подаватиме все як свою перемогу, вважає Ігор Попов.

— США і НАТО не дали повної відмови Росії щодо її вимог. Саме тому навіть, якщо вимоги будуть частково задоволені для внутрішнього піару російська адміністрація оголосить, що це – перемога і що вони здобули перемогу над НАТО. І це великий символізм для російських виборців.

Тепер Кремль може використати ескалацію на окупованому Донбасі – щоб показати серйозність своїх намірів. Окрім того, ще одна ціль переговорів Кремля із Заходом – дозвіл за запуск газогону Північний потік-2.

Провідний науковий співробітник відділу теоретичних та прикладних проблем політології, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України Ростислав Балабан впевнений, що “кремлівський режим використовує агресію і провокацію для торгів з Європою. Якщо у нас загострення на Сході, це для переговорів по Північному потоку-2”.

Захід не відмовляється від своїх погроз – у разі вторгнення в Україну, на Росію чекають так звані “пекельні” санкції – нагадує Адріан Каратницький.

— В Америці обговорюється питання різних роду санкцій – в Сенаті, Конгресі, в аналітичних центрах. Нині є нагода, щоб було глибоке переосмислення правильної політики, як стримувати Путіна і енергетичному вимірі, і в геополітичному, і в стратегічному, і в збройному. І Україна стає одним із ключових і важливих елементів у цій стратегії.

12 січня у Брюсселі відбулося засідання Ради Росія-НАТО, на якому представники 30 країн-членів Альянсу обговорювали з делегатами від РФ загрозу нового російського військового вторгнення в Україну.

Про підсумки переговорів НАТО та РФ щодо ескалації на українському кордоні ви можете ознайомитися у нашому матеріалі.