Повторюють помилки Радянського Союзу: результати “безпекових” переговорів з РФ

За цей тиждень Росія встигла провести переговори з представниками НАТО, ОБСЄ та Сполучених Штатів.

Її ціллю було отримання поступок, зокрема щодо вступу окремих країн в Північноатлантичний Альянс. Але тиждень переговорів засвідчив, що західні країни не готові здавати свої інтереси в умовах шантажу РФ.

Російські “пропозиції”

ОБСЄ та НАТО пішли на переговори з Росією на тлі нарощування військової присутності останньої на кордоні з Україною, сподіваючись на конструктивний діалог, який дасть змогу зменшити напруженість.

Але після оприлюднення вимог та заяв російських дипломатів стало зрозуміло, що на адекватну зустріч не варто очікувати.

– НАТО треба збирати манатки та вирушати на рубежі 1997 року, – сказав незадовго до переговорів заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков.

Вимоги також можна назвати щонайменше обурливими. Вони диктували НАТО – військово-політичному-союзу – що йому слід робити. І це лунало від країни, яка не є членом Альянсу.

Серед вимог РФ:

• не приймати окремі країни, зокрема Україну, до лав НАТО;
• загалом зупинити розширення Альянсу;
• двостороння відмова від військових навчань на певній відстані від своїх кордонів, яку РФ і країни-член НАТО мають окремо визначити;
• НАТО і Росія не розглядатимуть одне одного як противників;
• відмовитися від військової діяльності на території України, держав Закавказзя, Східної Європи та Центральної Азії;
• НАТО та Росія зобов’язуються не розгортати ракети середньої та малої дальності в місцях, де вони можуть уразити відповідно РФ та країни, що входять до Альянсу.

Ці вимоги не тільки є зухвалою спробою нав’язати 30 країнам своє бачення “розвитку” Альянсу, а й фактично повернути сфери впливу, які існували незадовго до розпаду Радянського Союзу.

На думку політолога Ігоря Рейтеровича, сам факт зустрічей Росія може розцінювати як незначний успіх у міжнародній політиці.

Та щоб закріпити його, РФ переслідувала кілька цілей.

– Думаю, що вони переслідували щонайменше три мети. Перша – повернутися до “клубу” великих держав, які впливають на глобальний порядок денний.

Друга – спрямування на внутрішнього споживача. Щоб “пояснити” чому погіршується соціально-економічна ситуація, певні процеси всередині країни… Третім є те, що вони діяли за планом: попросимо максимум, можливо, отримаємо мінімум. Тобто вирішення питань, пов’язаних з Україною, – каже Рейтерович.

Водночас керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко вважає, що Росія справді сподівалася на поступки з боку США та НАТО.

– Путін та його оточення щиро сподівалися, що Захід може проявити слабкість і повірити в російські погрози застосування сили, тому й піти на певні поступки: виконання Україною Мінських угод, як їх бачить Росія, відмова від вступу України до НАТО тощо…

Натомість, крім підтримки України та засудження дій РФ, США і НАТО заявили, що готові до прийому Фінляндії та Швеції до складу НАТО, що є дуже потужним сигналом… Коло держав, які більш-менш нормально ставляться до Росії продовжує зменшуватись, – розмірковує Мусієнко.

Провал російських переговорів

За результатами зустрічей можна однозначно сказати, що країни НАТО та ОБСЄ не мають наміру йти на поступки РФ та щось змінювати у своїй політиці.

В Альянсі вже неодноразово наголошували, що членство – це вибір кожної окремої держави. І якщо вона відповідатиме критеріям та захоче вступити до НАТО, то це неодмінно станеться. Тобто Росія не зможе впливати на “політику відкритих дверей”.

– Щодо членства та політики відкритих дверей, то всі союзники єдині навколо основного принципу – кожна держава має право обирати свій шлях. Це закріплено у документах, які є фундаментальними для європейської безпеки.

Усі союзники згодні з тим, що лише Україна і тридцять держав вирішуватимуть, коли Україна буде готова до членства. Ніхто більше. У Росії немає права вето, – заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Водночас обидві сторони виявили зацікавленість у продовженні контактів, і навіть лунала пропозиція відновити роботу дипломатичних місій у Москві та Брюсселі. Хоча РФ ще на це не погодилася.

Єдине, що цікавить Альянс, – контроль над ядерною зброєю. Тобто майбутні переговори стосуватимуться пропозицій щодо розміщення ракет середньої та малої дальності і, можливо, військових навчань.

– Не виключаю, що з окремих напрямів роботу продовжать, можливо, у форматі робочих переговорних груп.

Рівень переговорів, принаймні найближчим часом, буде набагато вищим, аніж минулого року. Єдине, що може кардинально змінити ситуацію – та чи інша форма агресії РФ проти України, – висловлює думку Рейтерович.

Довести свою позицію на засіданні постійної ради ОБСЄ Росії теж не вдалося. Адже так само, як переміщення російських військ уздовж її кордонів, згідно із заявами спікера президента РФ Дмитра Пєскова, є “справою Росії”, так і членство в НАТО має бути справою кожної окремої держави і самого Альянсу.

– Партнери повністю поділяють позицію України: принципи ОБСЄ, зафіксовані в Гельсінському заключному акті, є непорушними, включно з правом держав вільно обирати, частиною якої організації чи союзного договору бути, – заявив після засідання ОБСЄ міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Тактика залякування у Кремля провалилася. Російська делегація повертається практично ні з чим, окрім можливості укласти договір про ракети середньої та малої дальності.

Проте Мусієнко каже, що РФ навряд чи змінить свої підходи до міжнародної дипломатії, особливо враховуючи заяви заступників міністра закордонних справ Росії Олександра Грушка та Сергія Рябкова.

– Жодних нових ідей у Росії немає, крім як повторювати помилки Радянського Союзу. За логікою Рябкова та Грушка, які сказали, що не бачать сенсу в подальших переговорах, війна мала б вже початися.

Якщо цього не сталося, а надходять нові погрози та ультиматуми, це свідчить про те, що вони відчули консолідацію Заходу і те, що будь-які агресивні дії їм з рук не зійдуть. На мою думку, вони й надалі використовуватимуть тактику погроз і залякування, хоча загроза санкцій їх дещо стримає, – висловлює думку керівник Центру військово-правових досліджень.

Україну не здають

Жоден негативний прогноз для України щодо “безпекових” зустрічей Росії не справдився, вважає Рейтерович.

Більшість сигналів, які ми отримали за майже тиждень переговорів, свідчать про підтримку нашої держави.

– Країни Заходу, США, НАТО не “здали” Україну. Ба більше, ми побачили внутрішньоамериканську дискусію між республіканцями і демократами щодо проєкту НАТО+ для України, – пояснює політолог.

Наші інтереси залишатимуться у пріоритеті до цілковитої деокупації українських територій.

Проте нам варто звернути увагу на заяву РФ щодо використання сили, якщо не вдасться знайти спільну мову зі Сполученими Штатами та НАТО під час переговорів.

Її не варто оцінювати як погрозу напасти на НАТО. Радше, як підготовку до ескалації у сусідніх країнах.

Україна чудово розуміє, що першою потрапить під “гарячу руку” Кремля, тому має й надалі посилювати свої війська та шукати допомоги у союзників.

– Ми знаємо, з ким маємо справу, тому наші завдання залишаються незмінними. Слід говорити і Заходу, що для стримування Росії найкращим запобіжником буде сильна і міцна Україна.

Має йтися про надання технологій озброєння, військово-технічне співробітництво, спільне виробництво зброї, – пояснює Мусієнко.

Тепер Кремль розкручуватиме тотальний провал своїх пропозицій у діалозі із західними країнами як тезу про зростаючу загрозу для РФ.

І хто знає, в яку агресію може вилитися цей новий пошук ворогів.

Фото: МЗС України