Краще бути українізованими. Як газети й журнали виконують вимогу закону про перехід на державну мову

«Уважаемый читатель! Возможно, это будет последний номер “КП в Украине”, который вы купите», — звертається редакція газети до своєї аудиторії, повідомляючи про перехід видання на українську. «… у меня для вас, уважаемые читатели, есть две новости. Плохая и хорошая. Начну, как водится, с плохой. В соответствии с требованиями Закона “Об обеспечении функционирования украинского языка как государственного”, с 16 января бумажная версия еженедельника “Украина-Центр” будет выходить только на украинском языке», — пише редактор газети з Кропивницького. 16 січня в силу вступають норми мовного закону, які зобов’язують усі загальнонаціональні та регіональні друковані видання, які видаються не українською, видавати українськомовну версію таким самим накладом. Час підготуватись, як наголошує мовний омбудсман Тарас Кремінь, у редакцій був. Частина перейшла на українську ще 2021-го, решта стають українськомовними чи двомовними напередодні 16 січня. «Детектор медіа» з’ясував, як це відбувається, як зміни вплинуть на ринок преси й чого побоюються видавці та редактори.

Чого вимагає закон

За законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної», усі мовні версії видання мають видаватися під однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів та видаватися в один день. Поширювати за передплатою друковані ЗМІ, видані не українською, дозволене, якщо засновники забезпечили можливість передплати в Україні такого ж видання українською. Йдеться про загальнонаціональні та регіональні (тобто такі, що продаються в кількох областях) видання — місцева преса ще два роки може виходити без української версії. Також у місцях продажу друкованих ЗМІ не менше 50% назв мають бути українською.

Порушникам загрожують штрафи від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6800–8500 гривень). Повторне порушення — штраф від 500 до 700 неоподатковуваних мінімумів (8500–11900 гривень). Притягувати порушників до адміністративної відповідальності має Уповноважений із захисту державної мови, але не одразу, а з 16 липня 2022 року.

Голова Української асоціації медіабізнесу Олексій Погорєлов наголошує: закон вимагає від видавців не просто дублювати продукт українською, а видавати журнал чи газету обов’язково українською, а іншими мовами — за бажанням. За його словами, восени 2021 року видавці почали отримувати від дистрибуторів та великих роздрібних мереж попередження, що з січня 2022 року вони не прийматимуть на продаж загальнонаціональні видання російською (адже їх також штрафуватимуть за надмір російськомовних видань на розкладках). Тож видання почали готуватись до переходу: проводити необхідні навчання для персоналу тощо. «Деякі видання перереєструвались як місцеві й поки що не будуть переходити на українську, — каже Олексій Погорєлов. — А решта або й так видаються українською, або закрили російську версію і перейшли на українську. Всі зараз в однаковій ситуації. Будемо дивитися, як відреагує читач». У двох мовних версіях, за словами Олексія Погорєлова, зможуть виходити лише видання з дуже великими тиражами.

Хто переходить на українську

Більшість редакцій, із якими поспілкувався «Детектор медіа», відмовляється від російськомовної версії й переходить повністю на українську. Пояснення просте: видавати дві версії нерентабельно.

До Дня незалежності 2021 року на українську перейшов журнал «НВ» (раніше «Новое время»). Тоді головний редактор видання Віталій Сич сказав, що 20% читачів були готові відмовитись від передплати через зміну мови: «Я думав, що буде 40–50%. А якщо йдеться лише про 20%, то ми зможемо це пережити».

На початку грудня українізувався глянцевий журнал ELLE Ukraine. 2 січня 2022 року україномовним став Playboy Ukraine, 10 січня — газета «Вести». 13 січня українською вперше вийшли «КП в Украине» та «Факты и комментарии», 14 січня — журнал «Фокус». Повністю українською стали всі видання UMH Group («Корреспондент», «Футбол», «Теленеделя» тощо), журнал «Бурда» та Viva.

Головний редактор «Фокуса» Олексій Газубей сказав «Детектору медіа», що видання «очікує на певне неприйняття читачів. Але сподіваємось, що воно буде незначним. Адже ми серйозно посилили редакцію і наших перекладачів. Читач не втратить у якості матеріалів. До того ж, усі охочі зможуть заходити на російськомовну сторінку “Фокуса” в інтернеті». Фокус найняв нових літературних редакторів і планує виходити тим самим обсягом та накладом; передплатників поінформували про перехід на українську заздалегідь.

Головна редакторка «КП в Украине» Оксана Богданова розповіла, що перший українськомовний номер редакція почала готувати ще у грудні: «Адже нам потрібно було адаптувати назви рубрик, щоб вони не були калькою російською. Для створення дитячої сторінки ми розпочали співпрацювати з журналом “Пізнайко”». У першому українськомовному номері «КП в Україні» російською — тільки звернення головної редакторки.

Робити двомовну версію, за словами Оксани Богданової, не лише дорого: є ще проблеми з виконанням закону. Адже невідомо, яку частину накладу дистрибутори візьмуть на продаж. У пункті 4 статті 25 мовного закону йдеться: «У кожному місці розповсюдження друкованих засобів масової інформації друковані засоби масової інформації державною мовою мають становити не менше 50 відсотків назв друкованих засобів масової інформації, що розповсюджуються в цьому місці». «Ми зустрічались із колегами з різних холдингів, і ні в кого не було однозначного трактування: хто це контролюватиме? Як реалізатор обиратиме видання для квоти неукраїнськомовних видань?» — каже Оксана Богданова.

Вона вважає, що перехід «КП в Україні» на українську скоротить кількість читачів газети, але сподівається, що прийдуть нові: «Якщо ми докладемо зусиль, то вони прийдуть мінімум за рік. А що робити цей рік? Держава не дотує друковану пресу, а створює умови, за яких преса помирає». Тому Оксана Богданова прогнозує, що в середині 2022 року низка друкованих видань закриється.

Газета «Вести», за словами заступниці головного редактора Галини Коваленко, не лише перейшла на українську, а й змінила формат і періодичність виходу. Тепер вона виходить тричі на тиждень на шістнадцяти шпальтах. «У понеділок у газеті багато новин, прогнозів та великий спорт. У середу — багато політичної аналітики, політсатира, наука. А у четвер — інтерв’ю із зірками, програма з анонсами, здоров’я тощо», — розповідає Галина Коваленко.

У газеті «Факты и комментарии» частина матеріалів і раніше виходила українською. Головний редактор газети Олександр Швець каже, що 13 січня газета стала повністю українськомовною, але частину текстів публікуватиме все ж російською: «Я так вирішив, що якщо герої наших публікацій будуть наполягати на тому, щоб давати інтерв’ю російською мовою, то ми даватимемо їх мовою оригіналу. А на сайті, звісно, ми подаватимемо їх двома мовами. Цю практику ми підтримуємо вже впродовж 3-4 років. Коли газета виходила переважно російською мовою, то ми давали по 6-8 публікацій, переважно інтерв’ю, українською мовою. І читачі нормально це сприймали». Як поставиться до такої практики мовний омбудсман і чи не штрафуватимуть за це редакцію, Олександр Швець не знає, але вважає, що «набагато правильніше так м’яко і коректно переходити на українську мову. Бо якщо для певної частини населення повністю забрати можливість отримувати інформацію російською мовою, то вони отримуватимуть її з російських джерел».

Головний редактор згадує, що 15 років тому, коли він намагався зробити українськомовну версію «Фактов и комментариев», газета мала тираж 350–400 тисяч примірників російською, а українськомовну схотіли передплатити лише півтораста людей. «І ми були змушені відмовитись від цієї ідеї. Коли я приїжджав до Львова та Чернівців і розмовляв з нашою аудиторію, повністю україномовними людьми, вони казали, що їх цілком влаштовує газета, яка виходить російською, але яка по своїй суті є українською та патріотичною. Я тоді не дуже розумів цей парадокс», — каже він. Тепер ситуація змінилася: після переходу на українську передплатників «Фактів і коментарів» побільшало. Хоча зазвичай кількість передплатників на початку року, навпаки, падає. «Підозрюю, що це через те, що деякі газети, які виходили російською мовою, припинили свій випуск. І люди передплатили нашу газету, бо вибір зараз невеликий. Хочу відстежити, чи надовго ці передплатники залишаться з нами», — коментує він.

Хто виходитиме у двох версіях

Маріупольська газета «7я», яка поширюється у східних областях, вирішила випускати дві мовні версії. Це важливо, адже видання конкурує з місцевою пресою, яка ще два роки зможе виходити російською. Видавець газети «На пенсії» з Одеси Геннадій Чабанов розповідає, що його видання вже шість років виходить паралельно українською та російською мовами й далі робитиме так само.

Із загальноукраїнських видань шляхом двох мовних версій пішов «Бульвар Гордона». 2019 року Дмитро Гордон залишив посаду головного редактора цього видання та передав його в управління видавництва «Мега-прес груп». Нова головна редакторка Юлія П’ятецька розповіла «Детектору медіа», що газета з жовтня 2021 року має українськомовну версію.

Директор «Мега-прес груп» Роман Греба каже, що російськомовну версію «Бульвара Гордона» корисно зберегти для читачів, які звикли до газети за понад двадцять п’ять років виходу видання. «З огляду на широку аудиторію видання, частина людей готова перейти на українську. Розповсюджуємось ми по всій Україні, тому ми на такий крок зважились і не пошкодували. Поки що російськомовні тиражі продаються краще. Але ми зайшли у передплатні каталоги з українськомовним номером. Його передплата — 12–15% від кількості передплатників російськомовної версії. Ми побачили, що є інтерес до видання. Але ми з повагою ставимось до того, що традиційна аудиторія звикла до російської мови, тому залишили російськомовну версію». Роман Греба каже, що видання популяризує українську версію, аби вирівняти попит, зокрема публікує в російськомовному «Бульваре Гордона» та в інших виданнях «Медіа-прес груп» заклик передплачувати газету українською. До речі, решта видань компанії — «Телепрограмка», «Телегід», «Телекур’єр» та інші — повністю українізувались.

Роман Греба каже, що загалом передплатників у 2022 році поменшало на 10% у порівнянні з 2021-м. Втім причина — не лише мова, а й підняття цін, епідемія коронавірусної хвороби, закриття поштових відділень тощо.

Чи закриються газети через мову?

Медіаменеджер Сергій Чернявський, який співпрацював із виданнями «Порадниця», «Зоря», «Авізо» і «Газета по-киевски», вважає, що не всі друковані видання переживуть перехід на українську або вихід двома мовами. «”Известия в Украине” припинили виходити, кілька локальних газет на сході теж, хоча, крім мови, це зумовили проблеми з менеджментом, — каже він. — Так, у Дніпрі з нового року перестала виходити газета “Днепр вечерний”, яка була літописом міста з 1933 року». За останні два роки, каже Сергій Чернявський, загальнонаціональних газет поменшало на 20% — їх залишилось менше шестисот. 

Експерт каже, що головна аудиторія друкованих видань — пенсіонери, мешканці невеликих міст і сіл. І ці люди, особливо у східних і південних областях, на його думку, сприймуть перехід на українську погано. «Шкода, що ніхто не дбає про інтереси читачів у віці 50-60+ років, які звикли читати інформацію та розгадувати кросворди російською у містах на сході та півдні України. Від цього інформаційна безпека лише постраждає», — каже він. 

Натомість Олексій Погорєлов вважає, що мова не стане причиною закриття видань. Втім аудиторії, яка схоче й надалі читати пресу російською, муситиме її передплачувати, адже вроздріб купити газети чи журнали російською стане складніше. Голова Української асоціації медіабізнесу також вважає, що від переходу на українську постраждає інформаційна безпека, адже люди, які принципово відмовляються від українськомовного контенту, шукатимуть російськомовний в інших джерелах, насамперед російських. Втім такі побоювання — що люди масово почнуть споживати російський контент — були й під час кодування телеканалів на супутнику. І справді, інтерес до російських каналів відразу після кодування зріс, хоча це не значить, що так само буде з друкованими виданнями та їхньою консервативною аудиторією.  

Сергій Чернявський вважає, що державі в ситуації, коли видання зазнають збитків через виконання закону про мову, слід підтримувати їх якщо не грішми, то пом’якшенням  регуляторної політики (наприклад, вимог щодо кількості обов’язкових примірників, на які нарікає також голова Держтелерадіо Олег Наливайко). «Злагодженість дій держави із видавцями, підтримка якісного українського видавничого продукту була б доцільною. Зокрема, можливість передплачувати пресу за гроші “єПідтримки”. Або ґрантова підтримка через Український культурний фонд абощо», — коментує він. Ідею щодо можливості витрачати «коронавірусну тисячу» на передплату періодичних видань через «Укрпошту» підтримує і Олексій Погорєлов. 

Сергій Чернявський звертає увагу на те, що телеканали не надто ретельно виконують вимоги закону щодо українськомовного контенту, хоча для них витрати на дублювання є не такими критичними, як для незалежних друкованих видань, які не отримують дотацій від власників. Він також нагадує про намір влади поширити на всю Україну російськомовний телеканал «Дом» — це, на думку експерта, дасть владі «монополію на російську мову» у медіапросторі. 

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь сказав «Детектору медіа», що втішений увагою до імплементації норм закону і розвитку української мови в суспільстві. «Але для того, щоби це підживлювати і впроваджувати зміни системно, має бути наступальна державна мовна політика. Питання захисту мови й впровадження мовної політики — це не тільки питання діяльності Уповноваженого, але й будь-якого державного органу, місцевої влади, кожного громадянина України», — сказав він. 

Архівне фото: SERGEI GAPON/AFP via Getty Images