Серіал «Зломовчання» на Oll.tv: важлива тема і сонячний слов’янський нуар

«Це історія про потворний бізнес, пов’язаний із торгівлею людьми і зброєю в Східній Європі», — кажуть творці шестисерійного фільму «Зломовчання». А ще — про силу влади й грошей, відчуття безкарності, безвихідь і сексуальні злочини. Тема торгівлі людьми й, зокрема, сексуального рабства не нова в серіальному виробництві: про це знімали бельгійських «Матрьошок», канадський «Живий товар», британсько-канадський «Секс-трафік» та інші. І в Україні взялися розповісти історію про сексуальне рабство, засновану на реальних подіях. І вийшло досить ґрунтовно й непогано, проте не дуже по-українськи. Але про все по черзі.

Детективна історія «Зломовчання» вийшла у грудні на українській OTT-платформі Oll.tv. Це перший оріджинал сервісу виробництва StarMedia і хорватської продакшн-компанії Drugi Plan.  Унікальне «Зломовчання» не лише цим: серіал розповідає історію, описану хорватським журналістом-розслідувачем Драґо Хедлом у серії романів про сексуальне рабство «Слов’янська трилогія», а точніше в її першій частині — «Вибіркове мовчання». У книгах журналіст розповідає про випадки сексуальної експлуатації дівчат 12—14 років в дитячому будинку в Осієку та звинувачує у сексуальних злочинах відомих хорватських політиків та бізнесменів. 

Однак у серіалі є й українська лінія. За сюжетом у засновниці благодійного фонду, який допомагає реалізуватися дітям із бідних сімей, зникає шістнадцятирічна племінниця. У ході пошуків дівчинки жінка дізнається про загадкові зникнення і смерті й інших дівчат, й розуміє, що ці злочини якось пов’язані з аналогічними у хорватському Осієку. 

Зйомки серіалу проходили в обох країнах. Зокрема, в серіалі можна побачити кілька впізнаваних локацій Києва, — Хрещатик, Майдан Незалежності тощо. Актори в серіалі спілкуються двома мовами: українською та російською. Точніше, Oll.tv пропонує переглянути серіал в оригіналі — хорватською, українською або ж у змішаному варіанті: українською та російською. В останній версії герої переважно спілкуються українською, а на російську переходять герої-українці під час так званих неформальних розмов. 

Директорка Oll.tv Юлія Трибушна в інтерв’ю «Детектору медіа» казала, що за допомогою власних продуктів сервіс провокуватиме українських глядачів. У «Зломовчанні», на її думку, провокацією стають не лайливі слова (які насправді часто трапляються в діалогах героїв), а сама історія. «Про сексуальне рабство в Україні не прийнято говорити. Тільки за офіційною статистикою, за період з 1991 по 2017 рік близько 260 тисяч людей напряму постраждали від торгівлі людьми. Але українські телеканали не готові говорити на цю тему, бо це ризик. Ми готові», — сказала вона. 

Чи вдалою вийшла провокація? Так. Принаймні, це точно хороша спроба зробити проблему видимою. Бо досі в Україні, зокрема, на телебаченні (оскільки OTT-платформи ще не надто активно створюють свій оригінальний продукт) не було бодай ще одного серіалу, який детально розбирав би проблему сексуального рабства, як, наприклад, у вже згаданих «Живому товарі» чи «Матрьошках». Однак те, що в Україні заговорили про важливу соціальну тему — добрий знак. 

Хоча інтриги, яку обіцяли творці серіалу, не сталося. Бо майже з перших кадрів все стає ясно: ти розумієш ще із синопсису, що справа серйозна, у ній будуть замішані чи не найвпливовіші люди держави, а не випадково дізнаєшся це наприкінці останньої серії. Проте тримати глядачів у напрузі творцям серіалу все ж удається, адже цікаво спостерігати за тим, як поліцейські-відчайдухи, які спершу й самі не вірять у серйозність справи й прагнуть звалити все на божевільного рибалку, розплутуватимуть клубок й, зрештою, дійдуть до кінця. 

Режисер стрічки Далібор Матаніч назвав серіал «слов’янським нуаром». Можливо, режисер описав напрям картини саме так через те, що у кількох серіях на початку звучить автентична хорватська музика? Чи, може, тому, що в першій серії ми бачимо танці дівчат в українських костюмах? Це дуже по-слов’янськи. Якщо ж жарти відкинути, ознаки нуару в серіалі і справді є. Це гнітюча історія від самого початку, яка добре відображає «атмосферу песимізму, недовіри, розчарування і цинізму», мов за канонами класичного нуару. Проте невідомо, які саме характерні ознаки мають відрізняти слов’янський нуар від того ж скандинавського, на зразок якого «Зломовчання» моментами схоже. Наприклад, детективка Весна бодай зовнішньо дечим нагадує героїню скандинавського «Моста» Сагу Норен, а її колега — детектив Володимир, як і герой «Моста» Хенрик, має тяжку душевну травму й проблеми в особистому житті, які так чи інакше відображаються на його роботі. 

Проте якщо в скандинавському нуарі пейзажі, на фоні яких розгортаються події, додають жаху та гнітючої атмосфери та безвиході: похмурі фіорди, постійні дощі, монохромність, відсутність яскравого освітлення, у слов’янському — дещо інакше. У «Зломовчанні» пейзажі, звісно, також є, проте вони не здаються такими гнітючими, бо глядач бачить то відблиски сонця у річці, то сонячний Київ. 

Можливо, це і є однією з рис «слов’янського нуару», — показати, що попри гарну картинку, злі речі в світі відбуваються. Тому атмосферу безвиході у «Зломовчанні» створює не зовнішній фон, а сама історія, події якої спонукають думати, що все пропало, правди ніхто не дізнається, винні ніколи не будуть покарані:

• Навіть якщо я тобі все розкажу, тобі це не допоможе, — каже один із підозрюваних під час допиту у поліції.

• Чому? — питає слідча.

• Тому що за цим стоїть наша держава. Це вона винна.

Творцям серіалу також вдалося уникнути так званого звинувачення жертви, яке часто трапляється під час обговорень і зображення насильства над жінками у кіно чи інших медіа. У «Зломовчанні» немає посилу, що дівчата, які стали жертвами сексуальних злочинів, самі у цьому винні, бо піддалися спокусі, погано вчилися, просто пропащі абощо. Навпаки: серіал дає чітке розуміння, що насильство, зокрема сексуальне, — це злочин. І винні в ньому ті, хто його скоюють. Тобто чоловіки, які організували злочинну схему. Багаті чоловіки, які мають владу.  

Поки офіційних даних, чи буде у «Зломовчання» другий сезон, немає. Проте історія, яку творці розповіли у шести серіях, виглядає незакінченою й залишає чимало відкритих питань. Тому цікаво, чи будуть екранізовані інші частини трилогії Драґо Хедла? Було б непогано, адже це якісний україномовний продукт на важливу тему, який спонукає розплющити очі й замислитися, що прямо біля тебе, тут і зараз, можуть відбуватися страшні речі, про які не можна мовчати. Звідси, власне, і патетична назва серіалу. Але, як на мене, саме тут ця патетика є доречною.  

Попри всі плюси «Зломовчання», серіал видається більш хорватським, ніж українським. Можливо, тому, що зав’язка сюжету відбувається саме на території Хорватії, і політики, задіяні у злочині, теж переважно хорватські. Тому саме їхні типажі сценаристи розкривають найбільше, показуючи, що в Україні зло теж є, проте — меншого калібру. Але крім цієї, безумовно вартої уваги історії, мені, як глядачці з України, хочеться бачити на українському сервісі ще більш локальні сюжети, як казав очільник напряму виробництва originals Oll.tv Дмитро Кіцай. За якими герої будуть не лише спілкуватися українською на фоні столичних локацій, а й розкриватимуть не менш гострі за сексуальне рабство власне українські проблеми. Наприклад, те саме домашнє насильство, потерпілі від якого в Україні майже не мають захисту через відсутність мережі спеціальних притулків і необхідної реакції поліції. Чи сексуальне насильство. Або ж корупція, контрабанда. Тем безліч, словом. І вони, — себто українські теми, — також мають стати більш видимими в українському медіапросторі. Чи будуть такі історії, які не мають на меті розважати глядача, популярними, ؙ— інше питання. Проте Oll.tv планує відбити витрати на виробництво «Зломовчання» всього за три місяці після прем’єри.